Робоче місце. Або які правила не можуть бути порушені?
Робоче місце, виявляється, підконтрольне не лише керівництву. Міжнародна організація праці спільно з українською інспекцією праці проводить інформаційну кампанію з метою інформування громадськості про стан дотримання законодавства про працю та впровадження в роботі державних інспекторів праці нових механізмів профілактики порушень законодавства про працю.
Вже доволі відомий факт, що інтереси роботодавця і найманого працівника не завжди співпадають, тому середовище трудових відносин є потенційно конфліктним. Тому управлінці намагаються якомога виваженіше врегулювати цю сферу на законодавчому рівні. Україна, як член міжнародної організації праці ратифікувала основні конвенції міжнародної організації праці, що стосується врегулювання трудових відносин. Відтак, тепер ці правові норми, норми цих актів є невід’ємною складовою частиною законодавства України. Конвенція щодо інспекції праці промисловості і торгівлі була підписана у 1947. Згідно з цим документом, усі країни-члени міжнародної організації праці повинні утворити національні органи державної влади, які мають здійснювати контроль за додержанням закону про працю. Як наслідок, у 1996 році в Україні згідно з постановою Кабінету міністрів було утворено інспекцію з питань праці у складі міністерства праці. Нині в Україні функціонує Державна інспекція праці. І хоча вона покликана берегти дотримання трудових законів, є норми, які роботодавець може порушити.
Найчастіше це відбувається з тих причин, що працівник, просто кажучи, навіть не володіє інформацією про свої права та обов’язки. Тому, юрист, адвокат Володимир Сільваш, вкотре нагадує: "Незнання законів не звільняє від відповідальності".
Ось деякі поради стосовно розпорядку робочого дня. "Згідно кодексу законів про працю, роботодавець не може обмежити працівника у часі на відпочинок. Трудове законодавство передбачає, що такий відпочинок не може тривати більше, ніж дві години протягом одного робочого дня. Як правило, це обідня перерва і невеликі перерви на власні потреби. Цей час працівник має право сміло використовувати на власний розсуд. Це його час, у який він може палити, прогулюватись, чи задовольняти інші потреби. Ці дві години не зараховуються, а відтак і не оплачуються працівникові. Тому, працівник має виходити з того, що роботодавець має право заборонити використовувати робочий час на власні потреби. Є відповідна процедура, яка затверджує, що таке час для відпочинку. Є трудовий договір працівника і роботодавця, є правила внутрішнього розпорядку, є поняття колективного договору.
Звісно, роботодавець має на меті зробити так, аби робочий час працівником використовувався максимально ефективно. А працівник, у свою чергу, хоче і може претендувати на дві години законного відпочинку. Тому, не потрібно формально відноситись до переговорів із роботодавцем при укладенні колективного договору, при перегляді правил внутрішнього трудового розпорядку тощо. На великих підприємствах ці норми визначені таким чином, що дається час для обіду і, відповідно, кожні дві години працівник має право на 15-хвилинну перерву, яка не зараховується в робочий час. Відповідно, кожний працівник відведений час може використовувати на власний розсуд. Навіть якщо людина палить, вона має на цей право. У випадку ж, якщо роботодавець відверто заявляє, що паління на території підприємства недопустиме, це теж вважається порушенням норм. Адже для курців, згідно з новим законодавством, має бути спеціально відведене місце. Тому, якщо роботодавець зазіхає на ці 15 хвилин, його дії вважаються незаконними", - розповів Володимир Сільваш.
Євгенія Фанта для [a href="http://uzhgorod.net.ua"]uzhgorod.net.ua[/a]
До цієї новини немає коментарів