Закарпатські навчальні заклади на власному досвіді демонструють, як можна розбудовуватися за грантові кошти Євросоюзу (відео)

Тячівську ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Голлоші та Тячівський ліцей інтернатного типу з угорською мовою навчання будували саме прикордонні сусіди, аби закарпатці, які хочуть здобути атестат зрілості рідною для них мовою мали таку змогу. Адже, майже третина населення Тячівського району – угорці.

Старт школі-ліцею дав міністр освіти Угорщини, ще у 1992 році відвідавши Тячів із робочим візитом. Вже за рік сторони перейшли до практичного втілення задуманого. Місцева влада подбала про землю, а громада взялась за написання гранту. За домовленістю, угорська сторона звела будівлю, а українська взяла на себе зобов’язання фінансувати заклад у подальшому. Будівництво тривало майже 7 років. Нині для учнів облаштовано навчальні класи, спеціалізовані кабінети, мультимедійні класи, спортзал та бібліотеку. Все заради комплексної освіти рідною, угорською, мовою, каже колишній директор Тячівського ліцею інтернатного типу з угорською мовою навчання, Павло Амбруш. "Кількість учнів, що навчаються у ліцеї щороку коливається. На даний час ми маємо 95 учнів, із них 39 із малозабезпечених сімей. Минулого року ми мали 101 учня. Річний бюджет закладу склав 3 мільйони гривень. Зараз у нас двоє учнів, що залишились без батьківського піклування. Є у нас дівчинка, яку виховує 90-річна бабуся. Для малозабезпечених ми теж пишемо гранти", - розповідає пан Павло.

Аби охопити дітей з усіх районів Закарпаття, запланували будівництво ліцею з гуртожитком. Нині він розрахований на 60 місць, але фактично тут проживає сотня учнів. Тут підлітки перебувають майже цілодобово, харчуються 5 разів на день. Оплата за навчання і проживання визначається індивідуально за спеціальною формулою. В середньому вартість коливається від ста до 400 гривень.

"Я вчився в Хусті з угорською мовою навчання, але там, на жаль, тільки 9 класів. Я хочу продовжувати своє навчання далі угорською мовою, тому я вступив до цього ліцею. Зараз навчаюсь на третьому курсі. Додому я приїжджаю щотижня, або раз на два тижні. Щомісячно я сплачую близько 150 грн. Думаю, за такі кошти я не зміг би жити на квартирі, та ще й харчуватись", - доречно зауважує учень ліцею Степан Кривський.

Разом із Степаном у середній школі вчився і Андрій Диганич. Нині він теж третьокурсник ліцею. Хлопці проживають в одній кімнаті, разом проводять вільний час. Хоча, за межі закладу у вечірній час виходити заборонено. "Я теж навчався в Хустській школі з угорською мовою викладання. У майбутньому хочу продовжити навчання у вузі, планую вступити до УжНУ. Найбільше у ліцеї мені подобаються уроки. Вони цікаві, змістовні і повчальні", - говорить Андрійко.

І школа, і ліцей нині функціонують за рахунок державного бюджету України. Утім, коштів на проведення поточних ремонтів, підтримку матеріально-технічної бази, закупку інвентарю та інші витрати, чи не щороку не вистачає. Лишень минулий, 2013-й, став винятком. За бюджетні гроші повністю оновили гуртожиток, закупили проектори для класів. В цілому ж, каже Павло Амбруш, 95% облаштування ліцею зробили за грантові кошти. "Коли я написав перший грант, у 92-му році, навіть не думав, що ми виграємо. Тоді ми навіть не дуже розуміли, що таке грант. Спочатку писали гранти у Вишеградську четвірку, кілька вже виграли. Зараз, в основному, пишемо в Державний фонд Угорщини. Наприклад, ми побудували ліцей, а через 9 років у нас вийшла з ладу система теплопостачання. Написали грант, і за європейські кошти відремонтували опалення", - пишається пан Павло.

Окрім державного угорського фонду ліцей активно співпрацює із реформатською церквою. Зі слів директора, навчальний заклад фактично живе під їх опікою. Також завдяки кільком джерелам фінансування, вмінню писати, а відтак і вигравати гранти, керівництво вже запустило добудову нового корпусу.

"Є потреба збільшуватись, тому що бажаючих навчатись у нашому ліцеї щороку більшає. Зараз ми будуємо новий навчальний двоповерховий корпус. На першому поверсі ми плануємо відкрити дошкільний навчальний заклад на 40 дітей. На другому – хочемо розширити територію ліцею, облаштувати 7 додаткових навчальних кабінетів", - про амбітні плани ділиться директор Тячівського ліцею інтернатного типу з угорською мовою навчання Степан Амбруш.

Незалежно від багажу знань, з яким приходять учні, тут вони поглиблено вивчають окремі предмети, за загальною програмою проходять інші дисципліни. За бажанням, зовнішнє незалежне оцінювання вони складають угорською мовою. Як свідчить практика, 90% випускників продовжують навчання у вишах. 9 колишніх учнів ліцею опісля здобуття вищої освіти повернулись у заклад, і зараз викладають.

Погодьтеся, цей заклад може слугувати хорошим прикладом того, як потрібно вигравати гранти, залучати кошти Євросоюзу та розумно їх витрачати на сучасну розбудову, інфраструктуру, нове обладнання тощо.

Євгенія Фанта для Uzhgorod.net.ua

[foto]2014/02/11/0367.jpg[/foto]

[youtube]0FKKzOyotO0[/youtube]

 

11 лютого 2014р.