Тячівщина вирішила розвивати екологічну культуру

• Тячівський район – один із найбільших в Україні. У районі проживає 177 тисяч населення. Ми маємо 37 сільських рад, 5 селищних, одну міську і 31 сільську селищну раду. Це 75 шкіл, 43 садочки. А якщо далі говорити, 38 тисяч пенсіонерів, 30 тисяч учнів загальноосвітніх середніх шкіл, 15 тисяч дошкільнят. Наш район, як решта, має свої плюси-мінуси. Проблеми, в основному, у нас виникають через географічне розміщення населених пунктів. Адже, 50% сіл розташовані у гірській місцевості.

Великий об’єм роботи у 2013 році проводився по соціально-економічному розвитку. Якщо коротко сказати, то основна прерогатива минулого року надавалася розвиткові освіти, медицини і культури. Якщо говорити про освіту, то найбільшу увагу ми приділили вирішенню такої проблеми, як збільшення кількості місць у дошкільних навчальних закладах. Було відкрито 13 додаткових груп у садочках, що дало можливість 260 дітям перший раз піти в садок. Новостворений садок у селі Теребля забезпечить дошкільною освітою сотню діток. Зараз є великий план роботи у цьому напрямі на 2014 рік. Думаємо продовжити будівництво трьох садочків – у Чумалеві, Калинах, Глибокому потоці. Проводиться реконструкція садочка у селищі Тересва. Після завершення робіт у садок підуть 340 діток. Це один із найбільших садочків, він буде одним із найкращих в області, і найкращим у районі. Цю роботу нам потрібно продовжувати. На жаль, маємо відмітити, що в районі ще є 7 сіл, де немає жодного садочка. І близько 8 тисяч дітей, які наразі не можуть відвідувати дошкільні заклади. Якщо продовжувати роботу такими темпами, то потрібно ще 5-6 років, щоб повністю вирішити питання дошкільної освіти у Тячівському районі. Серед інших проблем освіти  - забезпечення інвентарем. Ми зараз над цим питанням активно працюємо. І, на жаль, у нас є проблемні населені пункти, де треба будувати повністю нові школи. Зараз ведеться будівництво нового приміщення у селі Нересниця. Нагальна проблема – зведення шкіл у Широкому Лузі, Лопухові, Тернові. Продовжуючи тему освіти, варто сказати, що є непогані досягнення у розвиткові спорту минулого року. у нас працює чудова ДЮСШ, яка за підсумками 2013-го зайняла одне з передових місць в області. Маємо сім напрямів: теніс, греко-римська боротьба, легка атлетика та інші. Великого розвитку за останні роки набув футбол. Це завдяки матеріально-технічній спортивній базі, футбольним полям у Тячеві, Новоселиці, Буштині, Солотвині та інших населених пунктах.

Якщо говорити про медицину, то основна проблема сьогодення – слабке забезпечення матеріально-технічної бази і діагностичного обладнання. Такі проблеми є як на селі, так і в центральній районній лікарні. Дещо нам вдалося вирішити. Ми відкрили відділення гемодіалізу у Тячеві, якого взагалі не було у районі. Повністю закінчений ремонт стоматологічної поліклініки  у місті. Проведено капітальні і поточні ремонти дільничних лікарень і амбулаторій, це в селищах Нижня Апша, Теребля, Солотвино та інших. Найамбітніші плани на 14-й рік – придбати сучасне діагностичне обладнання, якого зараз потребують чи не всі заклади охорони здоров’я. І вперше кошти у сумі 1,5 млн. грн. виділено на покращення матеріально-технічної бази лікарень.

Говорячи про розвиток культури у Тячівському районі, треба сказати, що є багато напрацювань. Серед них і фестивалі, і вечорниці, і  районні та сільські свята. Попрацювали ми і над розвитком матеріально-технічної бази. Цього року ми відкрили тячівську музичну школу, реконструкція якої тривала остання три роки. Маємо один комунальний кінотеатр, який діє в області. Він працює вже третій рік. Зараз працюємо над реконструкцією музичної школи у Тересві, у планах на 14-й рік продовжити модернізацію музичної школи у Солотвині.

• Як спрацювала «соціалка» у 2013 році?
• Якщо говорити про економіку, то Тячівський район – один із тих, що нині активно займається газифікацією населених пунктів. У 2013-му році ми закінчили газифікацію селища Вишоватий, провели газ у Діброву, запустили блакитне паливо у селищі Вільхівці. Планами на 2014 рік передбачено газифікацію селища Нересниця, продовження газифікації Діброви, Топчино, Нижньої Апші. Триває будівництов газопроводу у селище Солотвино. Якщо ми завершимо ці роботи упродовж двох років, це дасть можливість забезпечити 8 тисяч дворогосподарств блакитним паливом.

Ще одна позитивна тенденція – демографічна стабільність. За останні три роки спостерігається сталий приріст населення. Цього року в перший клас піде більше дітей, ніж за всі попередні роки.

• Більшість місцевого населення проживає у гірських районах. За це, як відомо, оплачується 25%. Чи не впливає ця доплата на активність громадян?
• Це доволі дискусійна тема. Я назву одну цифру, вона досить суттєва. У бюджеті-2014  на соціальний захист населення  Тячівського району закладено 345 млн. грн. Це половина бюджету (загальна сума – 779 млн. грн.). Це сума, яка рівняється бюджету освіти і медицини, разом взятих. Крім того, 9,8 млн. грн. виплачується центрами зайнятості. І це, насправді, «розслабляє» людей.
• Яка сьогодні ситуація із переселенням солотвинців у Тереблю? Ваша думка, чому так мало сімей переїхало? Яке підґрунтя даєте у новозведеному містечку?
• Треба розуміти, що примусово ми нікого переселити не можемо. Частина вже заселилась, інша – завершує ремонт, ще деякі чекають весни. У людей різні причини. Я думаю, що до літа ми цей процес завершимо. Із 133 запропонованих квартир, жодної відмови. Ми маємо розуміти, що переїзд – це завжди стрес для сім’ї (залишаються друзі, близькі, родичі). Але, якщо так склалися обставини, що є загроза життю – зволікати ніколи.
• Переселенці побоюються майнових питань. Кажуть, їм не видають ордери?!
• Це питання людям важко пояснити. Але, сьогодні, щоб отримати акт на власність, який видає Тячівська райрада, треба оформити землю. Сесія проведена, тож зараз ми передаємо право на видачу документів власності Тереблянській сільраді. Затримка сталася через технічні проблеми. Триває процес передачі майна у власність громади. Щойно він завершиться, ордери будуть на руках. Але, аби не затримувати переселення, ми спонукаємо солотвинців до переїзду. А поки він триватиме, ми відпрацюємо систему  видачі документів. Як ви знаєте, житло збудоване за рахунок резервних коштів Кабінету Міністрів, задля вирішення питання переселення, внаслідок техногенної проблеми у Солотвині. Люди отримують житло безкоштовно. Жодних додаткових умов ми їм не висуваємо. Єдине, помешкання, які вони залишають, здаються державі як резервне житло. Якщо людина у Солотвині майновою власністю не володіла, нову квартиру/будинок вона отримує із правом продажу.
• Чи є позитивні зміни у сільському господарстві?
• Нині сільське господарство району розвивається. Ми бачимо перспективу у фермерських господарствах. На жаль, їх ще мало, і їх фінансове забезпечення не найкраще. Над цим ми теж працюємо. Повертаємось до розвитку садівництва. Плануємо покращити нішу переробки. До прикладу, відкриваємо один із найкращих ковбасних цехів  в області. Тяівщина здавна славиться тваринництвом. 40% населення займається розведення великої рогатої худоби, свиней та інших домашніх тварин. Зростає поголів’я овець. Думаю, питання забезпечення сировини для заводу буде вирішено. Наразі гостре питання – розвиток заготівельних пунктів, пробки плодів та овочів.

Неабияку перспективу бачимо у продовженні розвитку малого і середнього бізнесу. Завдяки тому, на Тячівщині живуть дуже «підприємливі» люди, вони вкладають кошти у ті населені пункти, де мешкають. Це тішить і радує.

• Як сьогодні забезпечуєте сприятливий інвестиційний клімат?
• Не всі інвестори, які сьогодні до нас приходять, залишаються на Тячівщині розвивати свій бізнес. Це обумовлено географічною специфіко. Але все, що залежить від державних служб району, ми виконуємо. Ми працюємо з інвестором до тих пір, поки не переконаємо, що тут умови для нього найкращі. Тому сьогодні маємо кілька вдалих інвестицій, які розвивають наш край у всіх галузях. Зараз ми долучили інвестора до соціального проекту. На базі Тячівської районної лікарні впроваджуємо серйозний проект енергозбереження, вартість якого 4 млн. грн.. Це перехід із газового опалення на опалення брикетами (палетами). З цим інвестором ми дискутували півтора року, допоки не переконали його, що за умови втілення цього проекту, він буде мати всі преференції, забезпечуємо його правовою, юридичною, а за потреби, і моральною підтримкою. Таку тематику ми обговорюємо з усіма інвесторами. Але, варто сказати, що недовіра закордонного бізнесу сьогодні відчувається. Їх стримує недосконала законодавча база. Є стереотип, за яким вести бізнес в Україні вкрай складно. ми переконуємо їх у зворотному, але це мають робити всі служби, причетні до створення сприятливого інвестиційного клімату.
• У контексті інвестицій, який відсоток людей сьогодні зайнятий на іноземних підприємствах? Взагалі, чим зайняте населення Тячівщини?
• За останні 40-50 років традиційно так склалося, що місцеве населення виїжджає на заробітки. Зараз 60% працює в Росії, Іспанії, Італії, Португалії та інших країнах. Тому, найбільший інвестор Тячівського району, це наші люди. Вони заробляють кошт за кордоном, привозять їх сюди, вкладають у розвиток бізнесу на місцях. Ну, а іноземний інвестор, я б сказав, що невеликий відсоток зайнятий на їх підприємствах. Тячівщина зараз шукає інвестора, великого інвестора, який би забезпечив робочими місцями сотні мешканців. Тому, інвестори, де працює кілька десятків людей, ми дякуємо їм за це, але це не вирішує проблему зайнятості населення, особливо молодих людей. Тому, що старші люди, вони більше знають роботу, і на будівництві, і в деревообробній галузі, то молодь у цьому питанні дещо відстає. це проблема, і ми над нею активно працюємо. На підсилення, при державній адміністрації ми створили агентство, спрямоване на підтримку бізнесу. Ми вже подали 8 грантових проектів у Словаччину, Румунію і Чехію. Будемо сподіватись, що протягом цього року нам вдасться втілити ці проекти в життя.
• Наостанок, сміття. Ця проблема очевидна і на Тячівщині. Як її вирішуєте?
• Це проблема не лише Тячівщини, області, це біда всеукраїнського масштабу. Активно над нею ми працюємо останні два роки. Вже знайшли інвестора з Європи, який нам пропонує будівництво заводу з переробки сміття. Будівництво розраховане на 2 роки, вартість інвестицій – 40 млн. грн. Єдина вимога, яку ми ставимо перед інвестором – екологічна безпека. За проектом передбачається сортування, переробка, брикетування. Продавати його пропонують у сусідні країни. Такий проект нас задовольняє, оскільки, не буде утилізації – не буде й шкідливих відходів. А це і чистота повітря, збереження річок, природи. Вже проведено конкурс на земельну ділянку, інвестор зареєстрував підприємство у нашому районі. Зараз ми чекаємо на зустріч, під час якої нам представлять саму технологію роботи заводу.
• Яка реакція населення? Не проти?
• Так, у цьому питанні є певні непорозуміння. Люди хочуть вирішити проблему сміття, але щоб це не було у їхньому селі. А так не буває. Тому, повторюся, ми вимагаємо від інвестора нових технологій, 15-16 років, які справді будуть екологічними. Нам не потрібні розробки 2005-2006 років. Населення важко переконати, але зараз не краща ситуація: річки пересихають, чистих потічків немає колодязі засмічені, узбіччя в смітті  і т.д. Поруч з тим, ніхто не знає, що робити із тим всім сміттям. А що буде за кілька років? Населення треба переконувати. Навіть більше, нам всім треба вчитись екологічної культури. І починати варто із дитячого садочка, школи. Далі – ширше – поставити питання перед державою. Треба заборонити поліетиленовий пакет, пет-пляшку, сортувати сміття і вирішувати проблему далі. Ми маємо навчитись не лише продукувати відходи, а й уміти їх прибирати.

Розмовляла Євгенія  Фанта, для Ужгород.net