Що відомо закарпатцям про сходження сірого кардинала?

І ось, цим, для одних чудовим, а для інших - гнітючим процесом керує новий голова Ради, а тепер за сумісництвом ще і тимчасовий Президент країни Олександр Турчинов.

Відомий український опозиціонер «помаранчевого» блоку, соратник і права рука Юлії Тимошенко, доктор економічних наук і, врешті-решт, пастор євангельсько-баптистської церкви, Турчинов є однією з найцікавіших і неоднозначних фігур на шахівниці української політики. У великій грі Олександр Валентинович вже далеко не перший рік, так що особливо зараз, коли він знову підійнявся на найвищі східці кар'єрних сходів, було б дуже цікаво простежити за його професійним становленням, як одного з найбільших українських політиків.

Про того, хто ж такий Олександр Турчинов, і як він виявився на такій високій політичній траєкторії?

Як загартовувалася сталь

Народився Олександр Валентинович Турчинов 31 березня 1964 року в місті Дніпропетровськ в сім'ї трудівника фізкультури Валентина Івановича Турчинова. Батько нашого героя усе життя пропрацював у фізкультурно-спортивному клубі «Локомотив», був майстром спорту Радянського Союзу по волейболу. Цілком можливо, що саме чинник батька принципово вплинув на виховання маленького Саші: майбутній політик ріс тихим і здатним хлопчиком, дуже багато часу приділяв навчанню, серйозно займався спортом. Школу Турчинов-молодший закінчив з одними п'ятірками, але золоту медаль по невідомих історії причинам так і не отримав. Подейкують, що всьому провиною - квота на золотих медалістів, через що пріоритет при отриманні нагороди отримали діти з сімей авторитетніших, ніж пара Турчинових. Паралельно з відмінним навчанням наш герой демонстрував також і непогані результати в спорті: вирішивши піти по стопах батька, він серйозно зайнявся волейболом, і навіть був капітаном шкільної команди, у складі якої неодноразово вигравав першість міста. Також юний Турчинов відмінно стріляв - в цьому виді спорту він теж брав участь в міських змаганнях, що наводило оточення на думку про майбутнє Олександра в ролі військового. Проте не склалося. Закінчивши школу, Турчинов відправився підкорювати технологічний факультет Дніпропетровського металургійного інституту, який згодом і закінчив з відзнакою, отримавши спеціальність по обробці металів під тиском.

Студентське життя нашого героя також не обійшлося без академічних успіхів: окрім відмінного навчання Турчинов відрізнявся від однолітків особливою пристрастю до науки. За деякими даними, його дипломний проект по розробці і впровадженню нових технологій виробництва нових арматурних профілів навіть отримав Держпремію СРСР, що на ті часи було дуже серйозним визнанням в науковому середовищі. Правда, саму премію отримав не Турчинов, а інститут, але цей факт зовсім не вплинув на молодого металурга: практично відразу після закінчення інституту, а це було в 1986 році, Турчинов відправився отримувати перший трудовий досвід не на просте підприємство, а на гіганта всесоюзних масштабів завод «Криворіжсталь». В цілому, юнацтво Турчинова вражає своєю «правильністю»: майбутнього спікера Верховної Ради України в молоді роки описують виключно з позитивного боку: в поведінці він був лагідний, у відношенні до навчання - надзвичайно допитливий, а у будь-якій роботі - напрочуд працелюбний і талановитий.

Природно, такий зразково-показовий юнак просто-таки не міг не спробувати себе в партійно-політичній сфері діяльності. І дійсно, всього рік знадобився Турчинову, щоб набратися пролетарського досвіду на заводі і з усією відповідальністю відправитися підкорювати нові, цього разу політичні вершини.

Народження політика

Ще в студентські роки наш герой був активним членом комуністичних будзагонів і навіть одного разу в якості заохочення за праці на благо батьківщини удостоївся поїздки на екскурсію в Індію. Так що не дивно, що початок політичної кар'єри Турчинова не змусив себе довго чекати: вже в 1987 році - всього через рік після закінчення інституту - наш герой переходить на «відповідальнішу» роботу і стає секретарем одного з дніпропетровських райкомів Комсомолу. Молодий, розумний, працелюбний, виконавчий і ініціативний Турчинов - зрозуміло, підвищення не змусило себе чекати і вже через деякий час майбутній глава ВР стає заввіділу агітації і пропаганди Дніпропетровського обласного комітету ВЛКСМ, який, до речі, очолював тоді досить відомий в широких політичних кругах Сергій Тігіпко.

Надзвичайно вдалий стартовий майданчик для молодого політика! І невідомо, яких висот в керівництві компартії СРСР добився б Турчинов, якби Непорушний не затріщав по швах і не розвалився. До речі, наш герой, знаходився в числі координаторів демократичної платформи в КПРС, в яку входили найбільш прогресивні політики усього Союзу. Проте, країна серпа і молота розпалася на 15 окремих частин, і в кар'єрі політика наш герой узяв вимушену паузу.

Йшов непростий в усіх відношеннях 1990-й рік і Турчинов вирішив спробувати себе в журналістиці: до 91-го року він обіймав посаду головного редактора українського відділення інформаційного агентства "УНА-прес АПН", після чого вирішив серйозно зайнятися наукою, причому цього разу нашого героя притягнула не промисловість, яка в нього за освітою, а економіка.

У 91-му році Турчинов очолив Інститут міжнародних зв'язків, економіки, політики і права - так і почалася його кар'єра великого ученого-економіста. Відтоді наш герой написав близько сотні наукових праць, присвячених дослідженням в основному тіньової економіки, корупції в державі, а також тоталітарних систем управління.

Проте зовсім не наука стала головною роботою в житті молодого і амбітного Турчинова. Вже в 92-му році, коли Дніпропетровську обладміністрацію очолив Павло Лазаренко, наш герой обійняв в адміністрації посаду голови комітету з роздержавлення і демонополізації виробництва.

Саме цей момент можна формально вважати початком серйозного політичного зльоту Олександра Турчинова. Вже в 1993 році наш герой стає радником по макроекономіці прем'єр-міністра України Леоніда Кучми, а також віце-президентом Українського союзу промисловців і підприємців. У цьому ж році разом з Лазаренко Турчинов створює Всеукраїнське об'єднання «Громада» і обирається його головою. Після відставки Кучми з посади голови уряду Олександр Турчинов знову на деякий час формально відходить від великої політики і стає генеральним директором Інституту економічних реформ, завідуючим лабораторією дослідження тіньової економіки Інституту Росії НАН України. За цей період наш герой серйозно нарощує обороти своєї наукової діяльності : в 95-му році він стає кандидатом економічних наук, а вже в 97-му - успішно захищає докторську дисертацію по темі «Тіньова економіка (методологія дослідження і механізми функціонування)».

Проте стати в першу чергу відомим ученим, а не політиком Турчинову було не призначено. У 1998-му році наш герой уперше стає народним депутатом України у складі партії «Громада», яку на той момент очолював Лазаренко, а пост першого заступника голови ради партії займала Юлія Тимошенко.

У парламенті члени «Громади» сформували тіньовий уряд на чолі з Тимошенко, в якому Турчинов обіймав «посаду» міністра економіки. Пізніше, коли Леді Ю стала віце-прем'єром України з питань паливно-енергетичного комплексу, наш герой очолив комітет Ради з бюджету.

У 1999 році Павло Лазаренко був підданий кримінальному переслідуванню і згодом заарештований в США, що змусило Турчинова і Тимошенко вийти із складу «Громади» і створити власне дітище - партію «Батьківщина», яку очолила Юлія Володимирівна, а сам Турчинов став її заступником. Мабуть, якраз з цієї миті і сформувався остаточно і безповоротно непорушний тандем Тимошенко/Турчинов. Деякі українські ЗМІ пишуть, що витоки їх тісної дружби йдуть ще з далекого 1989 року, коли Турчинов надавав активну підтримку Юлії Тимошенко - на той момент молодому початкуючому підприємцеві - в створенні під егідою Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ молодіжного центру «Термінал», в якому екс-прем'єр-міністр України обіймала посаду комерційного директора.

Птах високого польоту

Дальший - більше. У 2002 році наш герой знову обирається в Раду, але вже за списком Блоку Юлії Тимошенко. У той час він займається активною опозиційною діяльністю: його ім'я фігурує в числі засновників Об'єднання сил демократичної опозиції в Україні, а також Комітету національного порятунку. Не відійшов від опозиційних справ Турчинов і в гарячому 2004-му році: під час виборів Президента України він був одним із заступників керівника виборчого штабу Віктора Ющенка, курируючи складні області Східного регіону (Луганська, Донецька, Сумська і Кіровоградська). Під час Помаранчевої революції, Турчинов брав найактивнішу участь в масових протестах на Майдані Незалежності, завдяки яким Ющенко добився проведення безпрецедентного для української практики третього туру президентських виборів, де і одержав перемогу.

Праці Турчинова на благо революції виявилися не марними: вже в 2005 році йому доручають очолити Службу безпеки України, проте в ролі головного «сбушника» наш герой пробув недовго: всього через сім місяців Турчинов подав у відставку після звільнення Юлії Тимошенко з посади Прем'єр-міністра країни.

На виборах до українського парламенту 2006 року, а також на дострокових виборах в Раду в 2007 році Турчинов очолює виборчий штаб БЮТ: обидва рази партія спокійно пройшла до парламенту, набравши 22,3 і 30,4олосов виборців відповідно.

У парламенті V скликання Турчинов стає заступником глави фракції Блоку Юлії Тимошенко, а в проміжку між виборами він обіймає посаду першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Після успіху БЮТ на дострокових виборах, формування демократичної коаліції "БЮТ – «Наша Україна-Народна самооборона» і призначення Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра, наш герой досягає на той момент найвищої посади у своїй кар'єрі політика і стає першим віце-прем'єр-міністром України.

У 2008 році Турчинов робить спробу змістити з поста київського градоначальника Леоніда Черновецького, якого звинуватили в масових порушеннях при видачі земельних ділянок на території столиці. Перевибори київського мера- 2008, в яких, окрім Турчинова і Черновецького, брав участь, тоді ще повний новачок в політиці, Віталій Кличко, закінчилися повним тріумфом голови Києва, що діяв на той момент. Черновецький набрав 37,5% голосів виборців, тоді як Турчинов і Кличко задовольнялися другим і третім місцем з 18,8 і 17% голосів киян відповідно. Тоді ж відбулися також і вибори в Київську міську раду, де БЮТ з Тимошенко і Турчиновим в списку набрав 22,5% голосів, що відповідало 32 депутатським мандатам, проте обидва лідери блоку займати заслужені місця в Київраді відмовилися, поступившись ними однопартійцям.

Проте, посаду першого віце-прем'єра наш герой обіймав аж до 2010 року, коли Юлія Тимошенко спочатку поступилася Віктору Януковичу на президентських виборах, а потім і зовсім втратила пост прем'єр-міністра. Своїй посаді втратив і Турчинов, який при цьому навіть декілька днів керував урядом країни : Тимошенко оголосила, що йде у відпустку, тому до формування нового уряду обов'язку прем'єра були покладені саме на Олександра Валентиновича.

Після двох років затишшя у вигляді активної опозиційної діяльності, а також запеклого, але марного захисту Юлії Тимошенко після її арешту 5 серпня 2011 року, в 2012 році наш герой у черговий раз очолює виборчий штаб своєї партії - цього разу об'єднаній українській опозиції на базі партії «Батьківщина» - спадкоємиці БЮТ. У списку партії Турчинов зайняв четверте місце, сама ж «Батьківщина» пройшла до парламенту з результатом в 22,6 отримала 101 місце в парламенті (25,2% голосів виборців 39 перемог на мажоритарних округах).

У нинішньому скликанні Ради наш герой до 22 лютого 2014 року за великим рахунком особливо не виділявся з натовпу колег-опозиціонерів: брав участь у блокуванні парламентської трибуни, нерідко критикував владу, пропонував законопроекти, був членом комітету з питань інформатизації і інформаційних технологій.

Проте ситуацію з ніг на голову перевернув Майдан і вбивства українців, що відбулися  прямо в центрі Києва, втеча Януковича, а також перехід влади в країні до опозиційних політиків.

Сам Турчинов, який, до речі, був не істотно поранений на Майдані Незалежності осколком світо шумової гранати під час однієї з атак підрозділів «Беркуту» на барикади демонстрантів, спершу був обраний спікером Верховної Ради України, а потім - призначений таким, що тимчасово виконує обов'язки Президента, прем'єр-міністра, а також на додаток перейняв на себе обов'язки головнокомандувача збройними силами України.

У будь-якому випадку наш герой вже увійшов до історії України як перший у своєму роді в.о. Президента країни. Формально керувати країною Турчинов буде до 25 травня, коли відбудуться дострокові президентські вибори, проте вже зараз він встиг проявити жорсткість і принциповість, зокрема, заявивши, що будь-які передислокації Чорноморського флоту Росії на території України розцінюватимуться владою країни як військова агресія з боку нашого північного сусіда.

Улюблена теща

В одному зі своїх публічних висловлювань Олександр Турчинов скромно заявив, що вважає себе багатою людиною, природно, порівняно з більшістю громадян України. І дійсно, навряд чи якийсь депутат українського парламенту може наректи на проблеми з фінансами.

Наш же герой хоч і за власним твердженням жил свого часу суто на депутатську зарплату і гонорари від наукових робіт, все ж заробляє дуже непогано. Правда остання декларація про доходи нинішнього в.о. Президента була представлена на суд громадськості тільки в 2011 році. Згідно цієї декларації сукупний доход Турчинова два роки тому склав 1 млн. 79 тис. 658 гривень. З цієї суми 144 тис. гривен складає заробітна плата, а 935 тис. 658 гривень - дивіденди і відсотки.

При цьому, на банківських рахунках колишнього металурга Турчинова на той момент знаходилося 11,232 мільйона гривень. Цікаво, що згідно декларації, наш герой в 2011 році не володів ні нерухомістю, ні землею, ні навіть транспортними засобами! В той же час, сім'я спікера Ради (його дружина і син), згідно цієї ж декларації має в розпорядженні дві квартири площею 91,7 і 381,8 кв. м, а також «іншими об'єктами нерухомого майна» - 18,1 і 19,7 кв. м, проте транспортних засобів також не має.

Дивно, але факт! Невже Турчинов і його «домашні» добираються на роботу на метро? На жаль, в.о. Президента у вагонах київського метрополітену помічений доки не був, а шкода. В той же час, сукупний доход сім'ї Турчинова в 2011 році склав 82,3 тис. гривень, з яких 50 тис., - заробітна плата, а 32 тис. - дивіденди і відсотки. На банківських рахунках пари Турчинових знаходиться 0,53 млн. гривень, а розмір внесків в статутний капітал компаній дорівнює 3,2 млн. гривень.

За мірками українських депутатів, коли б не переконливий банківський рахунок, наш герой і зовсім виглядав би жебраком, проте, мабуть, ніхто не сперечатиметься, що офіційна інформація в плані фінансового стану найбагатших українців співпадає з реальним станом їх багатства трохи рідше, ніж ніколи. Олександр Турчинов в цьому плані зовсім не виключення: річ у тому, що як і у переважної більшості українських політиків, його бізнес зареєстрований на членів сім'ї і близьких родичів. Зокрема багато ЗМІ досить-таки непрозорий натякають, що головні активи нашого героя значаться на балансі його тещі (ще один дивовижний факт) Тамари Беліби, матері Валентини Турчинової, а також дружини Ганни.

Йдеться зокрема про «Інститут економіки і права», який формально займається розробкою наукових досліджень, проте за підсумками 2012 року в результаті профільної діяльності заробив 0,5 млн. гривень, тоді як інший дохід у розмірі 3,1 млн. гривень склали деякі «невідомі надходження».

В цілому у власності «жінок Турчинова» знаходиться ще декілька компаній. Зокрема, слід згадати компанії «Імкотел» - надає послуги зі встановлення безпровідного і дротяного зв'язку (акціонером «Імкотела» є вищезгаданий «Інститут економіки і права»), «Кінотур», що надає «повний комплекс послуг з фіналізації і мастерингу фільмів» (одним з власників є Тамара Беліба), а також Ekonomikos Institutas, яка, за даними латвійських ЗМІ причетна до будівництва одного з найбільших дата-центрів в Литві.

Скромне сімейство

Як бачимо, сім'я для Олександра Турчинова є надзвичайно важливим елементом не лише особистої, але і політичного і бізнесового життя. Його дружина Ганна - випускниця романо-германського факультету Дніпропетровського університету - кандидат педагогічних наук, доцент, завідуюча кафедрою іноземних мов в Національному педагогічному університеті ім. Драгоманова в Києві. Єдиний син нашого героя Кирило (1994 роки народження), як це не дивно, вчиться в Україні - в Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана. Досить скромний учбовий заклад, як для сина одного з видатних українських політиків, хоча і не виключений, що незабаром Кирило Турчинов, як і багато його відомих однолітків, продовжить свій освітній шлях вже де-небудь в університетах Швейцарії або Англії.

«Я горджуся власною сім'єю, і немає приводу побоюватися можливих невигідних оцінок. Але мені не хотілося б, щоб навіть хто-небудь одне зі своїх цілком суб'єктивних міркувань могло судити про дорогих мені людей, припустимо, в не зовсім прийнятному світлі» – говорить Турчинов.

І дійсно, в цьому плані він також мало чим відрізняється від більшості своїх колег по цеху, багато хто з яких робить все, щоб максимально обмежити доступ громадськості і ЗМІ до своїх рідних і близьких. Адже на те це і сім'я, щоб бути самою уразливою точкою будь-якого політика у брудній і безпринципній боротьбі за владу.

Теолог-романіст

«Як тільки в Україні біля влади опиниться нормальний керівник, відразу ж кину політикові заради науки» - в серцях заявив одного разу наш герой. Чи дочекається він такого моменту - сказати не може ніхто. Проте все ж, для доктора економічних наук Турчинова велика політична гонка ніколи ще не була перешкодою для публікації в серйозних вітчизняних і навіть зарубіжних виданнях своїх наукових праць.

В той же час, на сухій публіцистиці діючий спікер Ради не обмежується: в 2004 році він випустив книгу власного авторства під назвою «Ілюзія страху». У своєму дебютному романі-трилері автор широко використовує цитати з Біблії, хоча і пише про бізнесмена, який вступає в сутичку за свою власність з деякими силами зла, якими виступають корупція, шахрайство, а також всевладдя силових органів. На цьому літературні сподівання Турчинова не закінчуються: в 2007 році він випускає ще одну книгу «Таємна вечеря» - роман, де автор також дуже активно використовує тему теології упереміш з елементами містики, жахів і детектива. До речі, за мотивами «Ілюзії страху» згодом був знятий кінофільм на сценарій самого Турчинова. Стрічка в 2008 році навіть була номінована на отримання премії американської Академії кіномистецтва в якості кращого іноземного фільму.

Захоплення ж релігійною тематикою нашим героєм легко пояснюється його активним духовним життям: він, як і уся його сім'я, є прихожанином церкви євангельських християн-баптистів. Як і покладається, усе Турчинови свого часу були хрещені по баптистському обряду.

Проте, як бачимо і література і релігія зараз для Олександра Валентиновича Турчинова є зовсім не найважливішими елементами в житті. Все ж головне ремесло для нього - це велика політика, де зараз наш герой знаходиться в досить-таки скрутному і відповідальному становищі. Являючись одночасно і спікером Ради, і в.о. Президента України, і головнокомандувачем українську армію Турчинов має безпрецедентними повноваженнями в історії глав української держави. В той же час, положення, в якому знаходиться зараз нова українська влада, навряд чи можна назвати завидним: з одного боку критична економічна ситуація, а з іншої - крайня політична нестабільність в регіонах і, що ще гірше, реальна загроза військової інтервенції з боку Росії.

У таких умовах, нашому героєві залишається тільки побажати завжди зберігати спокій і здатність розсудливо мислити, адже тільки так він зможе зберегти Україну цілою і неушкодженою. Звичайно ж, не без Божої допомоги, в яку так вірить наш герой. Що ж, повіримо і ми. Амінь!

Сергій Шевчук, Inpress.ua