На Закарпатті туберкульоз ніяк не відступає

Не безнадійна, але й не подолана хвороба - епідемія 21 століття - туберкульоз. Україна упевнено обганяє країни центральної та Східної Європи за кількістю хворих на туберкульоз. Із 100 тисяч закарпатців 60 є носіями палички Коха.

З 1995 року в Україні фіксують епідемію. Попри такі дані, спеціалісти зауважують – рівень захворюваності на Закарпатті стабільний, подекуди навіть зменшується. Основна маса хворих на туберкульоз – ромське населення. Серед найбільш вразливих і заробітчани, яких на Закарпатті велика частка. Тож і значення цей факт має цілком соціальне. Також у групі ризику – безробітні та пенсіонери. Соціально незахищені, принаймні місцеві, мають можливість лікуватись від цієї недуги.

В області паралельно діють національна та обласна програми подолання туберкульозу. Цього року Закарпаття отримає більше 9 млн. грн. на допомогу хворим. Водночас проблема №1 - росте кількість хворих на туберкульоз кісток  через неналежну термічну обробку молока. А точне число інфікованих тварин  ніхто озвучити  не береться. Тож, щороку ця група збільшується десятками нових випадків.

З часу відкриття палички Коха понад століття тому, туберкульоз мав кілька періодів епідемічного спалаху. З кінця ХІХ і до початку ХХІ ст. людство пережило ці  етапи. До великої ери антибіотиків, епідемія набула загрозливих масштабів. Опісля, на десятки років вдалося знизити показники захворюваності. Найбільш вдалим періодом протидії туберкульозу були 80-ті роки ХХ ст. А вже в 90-х світ знову заговорив про загрозу епідемії.

Закарпаття за загальною статистикою захворюваності  в Україні посідає 9 місце. В середньому 60 тис  із 100 тис. закарпатців  хворіють на різні форми туберкульозу.  Загальна цифра хворих в області складає 10 тисяч. Лише за минулий рік цю недугу виявили у 730-ти людей. Серед них 11 — діти.

Лікарі закликають батьків пильніше стежити за станом здоров’я малечі та звертатися по медичну допомогу при перших симптомах туберкульозу. Генеральний директор ОТМО «Фтизіатрія» в Закарпатській області Василь Скрип каже: «Треба сказати, що серед тих хворих, яких ми зафіксували вперше у минулому році, 65% - це молоді працездатні люди, які не працюють. А взагалі, серед хворих на активний туберкульоз, кількість заробітчан складає 25-30%».

Основний показник хворих на туберкульоз в області формує ромське населення та люди середнього віку. А до цього додалася ще й група хворих на кісткову форму туберкульозу з пожиттєвим статусом інвалідності. Через недотримання елементарних методів профілактики і звичку вживати термічно необроблене молоко, таких хворих щороку більшає. Відтак,у загальній структурі захворюваності ця група складає 10%. «Взагалі, туберкульоз, це як правило хвороба, яка вражає легені і органи грудної клітини. Більше 90% хворих на туберкульоз – із ураженими легенями. На другому місці – це кістково-суглобовий туберкульоз. Таких хворих минулого року ми виявили порівняно небагато, всього 5 осіб. Однак, потрібно пам’ятати, і взагалі, є таке відчуття, що цих хворих значно більше. Такі припущення від того, що хворі, які лікують кістково-суглобовий туберкульоз, у результаті отримують статус інваліда. Відтак, відбуваються ті чи інші функціональні зімни в організмі, і ті хворі потребують постійного реабілітаційного, санаторного, проти рецидивного лікування тощо», - продовжує  генеральний директор ОТМО «Фтизіатрія» в Закарпатській області генеральний директор ОТМО «Фтизіатрія» в Закарпатській області Василь Скрип.

В селищі Довге Іршавського району  діє єдине в Україні відділення, де лікують лише  кістковий туберкульоз. Попри унікальність закладу, нагальною проблемою залишається відсутність діагностичного устаткування, зізнається Михайло Митровці, завідувач відділенням №7 ОКТМО «Фтизіатрія»: «У нас дуже погано налагоджена система діагностики. Тому, що легені доволі важкий орган. Щоб провести якісну діагностику на тому рівні, який диктує сьогодні наш час, нам треба комп’ютерну томографію, або магнітно-резонансну томографію, для того, щоб встановити правильний діагноз».

Цьогоріч Закарпаття отримає понад 9 мільйонів гривень для боротьби з туберкульозом. Це три мільйони з державного бюджету та 6,5млн. грн. - з обласного. Кошти спрямують на закупівлю медикаментів, обладнання та розхідних матеріалів, зокрема флюорографічної та рентгенологічної плівки. Також планують завершити будівництво протитуберкульозної лікарні в селі Нижня Апша Тячівського району. Утім існують неабиякі труднощі, пов’язані із соціальним характером недуги, додає Василь Скрип.

Профілактика методом щеплення, санітарно-освітня робота,  нові підходи лікування туберкульозу  -  всі ці заходи спрямовані на протидію поширеності хвороби у всьому світі. Попри  все , епідемію так і не вдалося подолати. Фахівці кажуть, що майже у 30% випадках туберкульоз не лікується через повну або часткову резистентність до медикаментів. Чи здогадувався Нобелівський лауреат Роберт Кох, що ідентифікована ним і названа в його честь  мікобактерія туберкульозу  і через сто років залишиться агресивною до людства?

Перша причина – мікробіологічні проблеми. Мікобактерія туберкульозу змінила свої властивості. Це таж жива істота, яка береже себе від мікобактеріальних препаратів, вона змінює свої властивості і перестає бути чутливою. І от зараз є ситуація, коли первинно резистентний туберкульоз – це більше 30%. Отже, вже 30% серед вперше виявлених – це ті, яких вилікувати так просто не можна. «Це перше. Друге – у природі існує велике джерело інфекції на туберкульоз, адже основним джерелом інфекції є хвора людина, але не потрібно забувати, що майже весь тваринний світ, всі ссавці, птахи, гризуни, всі вони хворіють на туберкульоз, і є носіями збудника. Тому, перемогти туберкульоз, ліквідувати його – це не можливо.

 Наше завдання – зробити туберкульоз керованим, зробити благополучною епідемічну ситуацію. А благополучна епідемічна ситуація – це захворюваність до 30. Що вище 30-ти – це неблагополучна, що вище 50% - це епідемія. У нас 57», - констатує Василь Скрип.

Кілька років тому головні лікарі протитуберкульозних закладів країни відвідали Грузію, аби проаналізувати їх модель протидії поширенню епідемії. Василь Скрип каже, що кількість хворих там набагато більша, але країна створює хворому на туберкульоз соціальний супровід. «Ми з колегами навчалися, обмінювалися досвідом щодо протидії епідемії туберкульозу в Грузії. Що стосується тактики, що стосується протоколів надання медичної допомоги, то вони практично ідентичні (в Україні і Грузії). І в нас, і в них – всі ці протоколи відпрацьовані і рекомендовані ВООЗ. Однак, те що потрібно перейняти від них – це значно інший, високий рівень соціального захисту контингенту хворих на туберкульоз. У них налагоджений соціальний супровід хворих, які знаходяться на стаціонарному і після стаціонарному лікуванні. Цими питаннями у них займаються саме органи соціального захисту населення, і хвора людина стає більш захищена. На превеликий жаль, цього системного захисту у нас майже немає. Однак, відрадно сказати, що за рахунок глобального фонду, минулого року у нас вперше у Закарпатській області була системно впроваджена схема соціального захисту через обласне відділення Червоного Хреста в Україні. І вже 190 осіб минулого року, які були вперше виявлені  і мають ризик до відриву від лікування на амбулаторному етапі, були взяті на соціальний супровід».

Особливу увагу лікарі-фтизіатри приділяють питанню хоспісної і паліативної допомоги хворим на туберкульоз. Достовірно відомо, що більшість з них  проживає в поганих соціальних умовах при відсутності елементарних методів убезпечення довколишніх від інфікування мікобактерією туберкульозу. Відтак такими хворими опікуються обласні  паліативні заклади на території області. «Є категорія хворих, хай буде невелика, які потребують хоспісної і паліативної допомоги. Це хворі, як правило, заразні, з відкритою формою туберкульозу. Тому їх не можна виписати. У них вдома немає відповідних умов, і таких хворих за рішенням ЦЛКК ми направляємо на амбулаторне лікування у Жорнавське відділення ОКТМО «Фтизіатрія», де розгорнуто 20 ліжок», - додав Василь Скрип.

Поміж тим, вкотре лікарі нагадують, будь-яку хворобу краще попередити, аніж лікувати. Тому, як завше, актуальними є флюорографічні огляди.

Євгенія Фанта для Ужгород.net