Здоровий глузд – відмінна риса Закарпаття!

Україна, схоже, не надто намагається виступити в ролі військової держави, принаймні зброю наразі застосовувати не хоче.

Чого, на жаль, не скажеш про «братніх» росіян. Ба навіть більше, під умовним прицілом не лише територія країни, а й її інформаційний простір. Інформаційну війну почато, і вона, як правило, проходить без правил. Про один із сотні випадків, як слово може стати серйозною зброєю масового знищення, як правильно «приготувати» їстівну страву з елементами отрути суспільства… свою вправність продемонстрували журналісти російського телеканалу «Росія 24».

Вочевидь, отримавши редакційне завдання розбурхати відносно спокійне життя на Закарпатті, російські репортери приїхали до Срібної землі. Темою матеріалу стало питання русинства. Відпрацювавши кілька днів в області, журналісти начебто зробили об’єктивний матеріал. Утім, вже за кілька днів його виходу в ефір, репортаж викликав масу обурень. Про непрофесійність заговорили журналісти, відсутність документальних фактів – історики, про брудні технології – самі ж герої сюжету.

Так, до прикладу, Михайло Садоха та його онука Оксана Розман, погодилися прокоментувати російським журналістам питання життя та існування русинів на Закарпатті. Недалекоглядні російські репортери буцімто просто повели паралель, вважаючи що русини – це росіяни. Більше того, зі слів Михайла Михайловича, заступника голови Закарпатського обласного науково-культурологічного товариства ім.А.Духновича, закордонні журналісти приїхали з упередженням. «До мене звернулись журналісти російського телеканалу з метою дізнатися про висвітлення питання русинства і становища у самій нашій області. Чи не має у нас переслідувань, національної ворожнечі? Вийшла у нас досить цікава розмова, тому що він прийшов упереджений, що тут є розбрат, що тут громадянська війна. Переслідуються всі національності, які, скажімо, не є титульними українськими націоналістами. Звідки він взяв цю інформацію? Я думаю, що це було редакційне завдання  і  в нього були підготовлені матеріали. Зокрема, про те, що тут, на нашій землі споконвіків проживали «русские», - розповідає Михайло Садоха.

Натомість, пан Михайло продемонстрував відомості, які дещо відмінні від «російських заготовок». Мова йде і про перші згадки християнства, арешт та заслання до концтаборів, утиски та переслідування історичних постатей Закарпаття колишніми вождями Радянського Союзу. Такі факти дещо спантеличили журналістів, однак не переконали, що місцеве полігамне населення мирно живе, не розмежовуючи людей за національними, конфесійними та етнічними ознаками.

«Коли мова зайшла про відношення до росіян, я наголосив, що на Закарпатті проживають сотні національностей, в тому числі і «руські». Всі мирно вживаються, і кращого місця проживання собі не шукають. За радянських часів для військових, які закінчили службу, був закон, що вони можуть обрати собі для проживання будь-який куточок Радянського Союзу. Після розформування військових частин, та й взагалі маса людей, приїхали на Закарпаття. Так і зостались, живуть тут. Цінують толерантність, мир. А щодо відношення до російської влади, то тут теж мають власну думку. Місцеве населення на собі відчуло, так звану, «братскую помощь»  Москви ще в 1944 році. Саме тоді вперше ввійшла офіційна Росія, тоді за національною ознакою десятки тисяч людей заарештували і відправили в табори. Питання, щодо репортажу, то сталося, те, що сталося. Це є груба, цинічна брехня. Вирвав з контексту, те, що говорилося, що було не на його користь. Очікував, що тут є національна неприязнь. Питання русинства не є актуальним настільки, щоб бути каменем розбрату. Навпаки, з незалежною Україною, русинство (історичні дані, розсекречені документи, навіть побут, кухня)  стає дедалі популярнішим. Нас вже знають у Європі, Словаччині, Угорщині, колишній Югославії та інших країнах проживають наші нації, це наша спільна історія. Але політичного русинства тут немає. Оскільки цього журналіст не почув (а саме цього хотів), репортаж підготували на словах, вирваних із контексту», обурюється пан Михайло.

До слова, не секрет, що в інтернет-мережі чимало звернень, так званих русинів. Насправді - це спляча агентура ФСБ Росії, яка зосталась ще з радянських часів, переконує Михайло Садоха. Вона поза національністю, віком, сферою діяльності, це агенти. Вони й ініціюють так звані, звернення. «Мені відомо про шість офіційно зареєстрованих русинських організацій. Ми спільно підготували звернення від усього русинського народу щодо засудження дій Росії, з метою розколу України. Ми готові захищати територіальну цілісність і боротися за незалежну Україну. Країну, яка є членом великої європейської сім’ї, де всім народам демократичного суспільства забезпечуються права і свобода. А Росія не дотримується всіх прав і свобод громадянина, які діють у Європі», - зазначає пан Михайло.

Телевізійний репортаж, який транслював російський канал, це бруд, характерний для Росії. До прикладу, на засіданні Генеральної Асамблеї ООН більше 100 країн проголосували за підтримку резолюції цілісності України і не визнають Кримський референдум, і лише 11 країн, у т.ч. Росія, не підтримали проект резолюції. Натомість, представник Росії в ООН заявив, що лише невелика кількість країн, під дією американського тиску, проголосували за підтримку України, а більшість країн підтримали Росію.  «Це цинізм, брехня, від якої відмиватись не потрібно. Але ми відреагували офіційно. Є звернення русинських організацій, у якому засуджуються подібні дії. Ми подали запити у правоохоронні органи щодо виявлення зрадників, які поширюють неправдиві заяви», розповідає Михайло Михайлович.

Такі політичні технології, відверті інформаційні війни ще можуть впливати на свідомість російських жителів, але тут, у нас, розбрату не було і не буде. Хто розуміється на ідеологічних технологіях, буде аналізувати. Хто не надто усвідомлений, сприйматиме за чисту монету відверту інформаційну брехню.

Оксана Розман – теж героїня сюжету російських журналістів. Дівчина за іронією долі також журналіст, працювала ведучою програми русинською мовою. Вона ж студентка вишу, і є онукою Михайла Садохи. Без емоцій згадує відео зйомки, лише обурюється людській підступності. «Розмова вийшла різнопланова, задавали багато питань, а потім вибрали необхідне, перекрутили інформацію. До прикладу, сказали, що в університеті заборонено розмовляти русинською мовою, вимагають суто українську, забороняють проявляти свою ідентичність. Такого, звісно, немає. Те, що ми розмовляємо українською, це нормально, ми живемо в Україні. Також журналіст сказав, що студенти лише на перерві розмовляють русинською мовою. Хоча, на відео навіть чути за кадром, що ми говоримо українською. Тобто, це звичайна брехня, перекручені факти», - каже дівчина.

Імперська Росія вже неодноразово закидувала Україну інформаційними коктейлями. Репортерськими стравами, які готують закордонні журналісти отруїти українське населення масово не вдалося. Купка зрадників, що повірила загарбницьким настроям, покинула територію України без жалю. Певно, не варто на цьому акцентувати і надалі. Зрештою, про правила гри у випадку Росія-Україна сьогодні однозначно не доводиться. Допоки вітчизняні керівники розмірковують як впоратись із братом-ворогом, інформаційна війна проти України у розпалі. 15-тихвилинний сюжет, що вийшов на телеканалі «Росія 24», - лише один із прикладів. А їх в інформаційному просторі сусідньої країни сотні і навіть тисячі. Утім, перейматися усіма, звісно, не будемо… не той ґатунок журналістів, яких варто виправдовувати.

Щодо іншого, варто зауважити, закарпатці (русини, угорці, румуни, словаки та інші похідні нації) настільки «вкорінились» на Срібній землі, що про розбрат сьогодні говорити не доводиться. Зрештою, та кількість народів і держав, що залишили по собі відбиток на місцевому населенню, навчила толерантних мешканців жити у мирі і злагоді. А головне, не сподіватись на підтримку згори чи збоку, не вірити інформаційним провокаціям, не піддаватися на закиди сепаратистів. Здоровий глузд – відмінна риса Закарпаття.

Євгенія Фанта для Ужгород.net