Який насправді інтерес у опонентів малих ГЕС?

Тема спорудження на Закарпатті малих ГЕС обговорюється у області уже не перший рік. Так місцеві екологи, котрі, в основному, не мають ні сертифікації, ні будь-яких юридичних повноважень, а часто й відповідної освіти, збурюють громади гірських сіл і районів, розповідаючи про жахливі засухи, затоплення земель та інші екологічні «катастрофи». Та, мабуть, ніхто з цих «зелених піонерів» не розповідає людям правду про такі ГЕС. І правду про особистий інтерес у боротьбі з малими ГЕС…

Почнемо з того, що питання будівництва малих ГЕС на Закарпатті у першу чергу розпочинається з контакту з місцевою громадою. Це важлива передумова проектування таких ГЕС. Зауважте, саме з громадою певного села, а не з активістами з Ужгорода, Мукачева, Хуста чи Берегова, котрі перед місцевими виборами намагаються «набити» собі ціну через ніби-то захист екології. Мова йде про закарпатських містечкових крикунів-активістів, котрі чомусь вважають, що мають право вирішувати за громаду самого певного села. Вони, мов папуги продовжують повторяти тези своїх побратимів-грантоїдів з Ужгорода, котрі, у свою чергу, мають прямий фінансовий інтерес у боротьбі з малими ГЕС на Закарпатті. Який? А дуже простий: ці люди, котрі позиціонують себе, як фахові екологи (при чому під екологією вони розуміють, в основному, лише боротьбу з ГЕС) отримують сотні тисяч євро у вигляді грантів зі США та Європи під тему захисту довкілля. Для отримання цих грошей, ужгородські екологи вже наперед склали графік боротьби з малими ГЕС на Закарпатті. Навіть знаючи, що проект певної малої ГЕС отримав схвальні відгуки серйозних науково-екологічних установ, фіхівців та місцевої громади.

Аби не бути голослівними, пропонуємо на ваш розсуд думки фахівців всеукраїнського рівня, котрі, щоправда, не мають відношення до екологічних грантів, і займаються екологією виключно як наукою, а не як хобі чи піар-акцією.

Директор Державного підприємства "Науково-дослідний центр екологічного маркетингу та інжинірингу Національної академії наук України, кандидат фізико-математичних наук Ярослав Куценко.

Переваги діяльності міні-ГЕС очевидні, — каже експерт. —  Це і постійно поновлюваний самою природою запас енергії, простота експлуатації і відсутність забруднення навколишнього середовища. Крім того, не слід забувати і про соціальну складову питання, адже від діяльності на території села такої малої ГЕС виграє громада: бюджет отримує стабільні надходження,  ремонтуються дороги, освітлюються вулиці, рівень напруги в мережах стабілізується і т.д.

Зараз в Україні діє щонайменше 15 законів, які сприяють розвитку альтернативних джерел енергії. А що, зараз закінчиться бум із малою гідроенергетикою, наступна на черзі яка — сонячна?  І які будуть аргументи у противників? А, там, мовляв, землі забирають. І знову нікого не будуть цікавити аргументи, що під сонячні електростанції виділяються неактивні землі, не рілля. Та так можна до абсурду дійти.

Разом з тим, я не розумію, що таке форум екологічного порятунку Закарпаття, який так «опікується» малими ГЕС? І чому свою діяльність вони зосередили на малих ГЕС? Екологія – це наука, яка виникла на стику біології, фізики, хімії, медицини, філософії. Врешті-решт це має стати філософією нашого життя – збереження довкілля для майбутнього. А тут якийсь однобокий підхід виходить. Чому в нас нема екологічного порятунку від засилля АЗС, від сміття, не вирішуються питання відходів, вирубки лісів, подивіться, що з річками робиться. Не секрет, що у Закарпатській області ефективно працює біля 10% очисних споруд. То чому не займаємося зменшенням викидів у навколишнє середовище? Тобто чому не працюємо над вирішенням насправді болючих екологічних проблем, яких на сьогодні на Закарпатті чимало?

Провідний вчений України, професор, доктор біологічних наук Андрій Ковальчук

— Країни, котрі можна ставити у приклад за рівнем використання гідроенергетичного потенціалу, здебільшого використовують малі ГЕС: в Австрії обсяг такого виробництва енергії складає майже 10%, в Швейцарії – 8,3%, Швеції – 3%, Іспанії – 2,3%, — розповідає професор. — Надзвичайно велику роль малі ГЕС грають і в Німеччині. А в такій близькій для закарпатця Чехії малі ГЕС виробляють половину всієї електроенергії країни. Показовий факт – вже після того, як тамтешні гідроелектростанції запрацювали, згідно з соціологічними дослідженнями,  їхню роботу почали схвалювати 57% громадян Чехії. Досить актуальне питання для нашого краю…

До речі, завдяки ГЕС можна вирішити не тільки проблему власної електроенергії. Зокрема, будівництвом ГЕС, наприклад, Швейцарія не тільки забезпечила власну енергетичну безпеку, а й «закрила» питання з повенями. Ще з ХIX століття цю країну найбільше топило. Звідти масово виїжджали люди в пошуках кращої долі. Проте завдяки правильній політиці в державі вони припинили рубку своїх лісів, потім побудували ГЕС, створили потрібну кількість водойм і таким чином повені фактично припинилися... 

Аби не ходити далеко, можна взяти приклад існування нещодавно збудованої малої ГЕС у селі Тур’я Поляна на Перечинщині. Тут поряд із міні-ГЕС знаходиться величезне форелеве господарство. Це, напевно — найкращий приклад того, що така ГЕС і флора та фауна можуть безпечно співіснувати. Технологічно все зроблено так, що шляхи проходу риби залишилися у природному стані, відтак електроенергію там виробляють, не завдаючи шкоди довкіллю….

          Разом з тим, чим далі, тим більше світові експерти-екологи сходяться на думці, що критикують альтернативну енергетику ті, хто заробляє на традиційному паливі – нафті, газові.Адже представники корпорацій, що займаються видобуванням традиційних енергоносіїв суттєво втрачають від запровадження відновлювальних джерел. Саме з їхньої подачі з’являються різноманітні громадські та екологічні рухи, що виступають проти розвитку нових типів енергії.

            Іван Попович