Закарпаття. Свинарство — це сало, м’ясо та ...гроші!

Уклонімося мозолистим рукам хлібороба, тваринника, механізатора, які без спочину працюють у полі та на фермі, повсякчас працюючи над наповненням вітчизняного споживчого кошика…

Міністр вручив золоту медаль за кнура

            

Споконвіку для українського селянина відгодівля поросят була неодмінним атрибутом способу його життя. Завдяки живності у хліві люди вікували та існували століттями. І ця справа ніколи не була збитковою у дбайливого господаря. Схоже, цих прописних істин сповна усвідомили всі, хто займається вирощуванням свиней у СФГ «Фенікс», що у с. Бадалове (власник Юрій Кноблох, головний інженер Йосип Сейкель). Разом із закордонними партнерами з фірми «Та-То Панно» (співвласник-комерційний директор Томаш Пішпекі, шеф-діловод Ференц Товт) вони побували на щорічній ХХУІ міжнародній виставці-конкурсі «Агро-2014», яка відбулася нещодавно в Києві й стала наймасштабнішим державним заходом аграрної галузі СНД і всієї Східної Європи. Відрадно, що бадалівці дебютували досить удало, вони здобули та привезли до рідного села золоті медалі. Їх винагороджено за облаштований стенд із власною «живою» продукцією – чистопородним племінним елітним кнуром «Піетрен», схрещеним з гемпширською м‘ясною породою, свиноматкою, виведеною внаслідок селекції кровей Ф1 великої білої, Лопай і 5 породистими поросятами. Аби стати учасниками цього елітного зібрання українських і зарубіжних аграріїв у Києві, треба було не тільки зареєструватися через Інтернет, але й пройти сувору перевірку-іспит із боку Асоціації виробників свинини «Укртваринпром». До речі, наших «запримітив» сам Міністр аграрної політики й продовольства України Ігор Швайка, який відкривав виставку та навіть вручав відзнаки (ще низку дипломів передавав його заступник Андрій Дикун). За словами очільника Мінагрополітики, закарпатці вперше за останні вісім років узяли участь у такому велелюдному та всеукраїнської ваги сільськогосподарському ярмарку й стали призерами. Відзначено грамотою також зусилля спеціалістів із «Феніксу» й ТОВ «Та-То Панно» у селекційно-племінній роботі. Звісно, це не тільки окрилило наших земляків і їх партнерів, але й наділило іншими перевагами. А вони такі: тут і ринок можна вивчити та опанувати, і нових друзів чи компаньйонів знайти та зробити їх діловими партнерами, і багато чого корисного з відгодівлі та вирощування поросят перейняти від колег-свинарів усієї України та зарубіжжя. Виявляється, свинарство, яке нині є бізнесом, має непогані перспективи, у нашому краї в тому числі, і ті підприємці, які вирішили надовго та серйозно закріпитися на цьому ринку, мусять іти в ногу з часом! Тож червнева участь у виставці – це чудова нагода і себе показати, до того ж у столиці, і чужий досвід перехопити та при потребі використати. Тим паче, що свинарство, це не тільки сало та м‘ясо, але ще й гроші. Не зважаючи навіть на те, що галузь завжди була і тепер залишається трудомісткою. Варто згадати, як свого часу працювали тваринники на найближчих Великобіганській та Вилоцькій свинофермах, і усе стане зрозуміло: гумові чоботи, подерті куфайки, засмальцьовані фартухи, вила, відра, тачки, носилки, віники тощо. Певно, ручного труда значно поменшало, але людський фактор і надалі є визначальний. Отже, було б легко працювати – свинарською роботою загорілися б усі! Слід сказати, що бадалівський «Фенікс» – третє у краї фермерське с/г підприємство, яке так потужно вирішило відродити колишню славу з виробництва свинини, аналогічні дві структури працюють відповідно у Завидові (Мукачівщина) й на Тячівщині. І чим більше подібних свиновідгодівельних комплексів діятиме у краї, тим багатшим буде наш святковий стіл із свинськими делікатесами (до слова, зі свинини можна приготувати 73 страви, а торік, згідно статистичних даних, в Україні поголів‘я свиней склало 13 млн. тварин).  

    

Партнерське плече – європейська ознака

            

Як важко уявити європейську Україну без свинарства, так неможливо без цієї галузі збагнути та осягнути аграрну мапу низинної Берегівщини. А отримане з рук Міністра «золото» за чистопородних кабана та елітну свиноматку з чудовими генетичними даними також засвідчує: свинарство в регіоні не кануло в лету, не пропало безслідно та не гулькнуло в небуття. Галузь, що колись мала добрі успіхи й була чи не кращою в усьому Закарпатті та приносила аграрному комплексу славу, чималі прибутки і статки людям, має всі шанси відродитися. Звісно, якщо нею належно опікуватися та ретельно контролювати всі процеси, розумно зважувати ринкові плюси та мінуси, що виникають мало не щодня. Наразі, щоправда, йдеться тільки про одне окремо взяте селянське фермерське господарство «Фенікс», яке, без сумніву, завдяки європейському підходу до розвитку свинарства не тільки формуватиме місцевий харчовий ринок, але й годуватиме сотні і тисячі людей поживною і калорійною продукцією, зможе впливати на цінову політику тощо. Подібних складових є значно більше, але ми не є аграрним виданням, тож вистачить і цих основних аргументів. Відомо, і про це вже йшлося вище, за розв‘язання цих складових, як і за всю цю трудомістку справу, взявся відомий підприємець Ю. Кноблох разом із угорськими партнерами. Зокрема, шість років тому плече допомоги вирішили підкласти компаньйони з ТОВ «Та-То Панно» Т. Пішпекі й Ф. Товт. Між іншим, пан Юрій має бадалівські корені, а Томаш, уродженець Ужгорода, свого часу виїхав на постійне місце помешкання в сусідню Угорщину. Але коли запропонували оживити цю сферу на Берегівщині, узявся без вагань. Каже, що працюється з радістю. Тішиться, що одружений у Дідові й із сім‘єю бачиться щоденно. Щоправда, досвід певний мав, разом із угорцем Ф. Товтом свого часу навіть працював із берегівським підприємцем О. Туранієм (останній, до слова, продовжує свій бізнес у цьому напрямку, хоча у дещо менших об‘ємах).

          Хлопці добре відгукуються про партнерські взаємини з бадалівцями, найперше лідером і керманичем хоч і не завжди звабного на вид, але повсякчас смачного «поросячого бізнесу» Ю. Кноблохом (не зайве наголосити, що він займається не тільки цим ділом, але разом із чарівною дружиною мають сільську пекарню, буханці якої залюбки купляють у торгових закладах довколишніх Мочоли, Чоми, Гечі, Грабарова, Варів, не залежуються та не черствіють бадалівські хлібини навіть у крамницях Берегова; а ще у Боржаві й Ужгороді облаштували меблеві та салони краси). Він своїми конкретними діями показав азбуку підприємництва, зумів налаштувати колег на трудове завзяття, скерував у правильне русло їх снагу, делікатно привідкривши цілий пакет секретів вітчизняного продринку тощо. Слід сподіватися, що за президентства П. Порошенка вони стануть прозорішими та зрозумілішими, чого й вимагає демократична Європа. Отже, нині він наставляє та напучує приятелів, що не варто гнатися за цифрами, а працювати на конкретний результат. За його словами, будь-яка справа, у свинарстві насамперед, має давати не тільки якісну продукцію, але й прибуток тощо. Тобто бути найперше ефективною! Зрештою, це арифметика, прописна істина кожного, хто вершить-утілює свою власну справу. Приємно констатувати, що робота у ділових, організованих, прагматичних і завзятих у труді людей ладиться. Це дає всі підстави вірити, що майбутня орбіта свинарства Берегівщини стане ще охопнішою, масштабнішою. Зауважимо, що свинарські справи у немалій мірі були б пришвидшені, коли б не цілих два роки, які Ю. Кноблох провів у райраді. Але час, за зізнанням екс-голови райради, намарно не згаяно, він багато чого побачив, звідав, усвідомив, осмислив, витворив, і тепер, але вже з новим сприйняттям реалій і воєдино із командою однодумців готовий і далі рухатися по висхідній. Каже, що влади «наївся» досхочу, і в майбутньому навряд чи спокуситься кріслом у районному (чи навіть вище) «білому домі». А ось у обласні депутати балотуватиметься…            

Арифметика ринку: вмієш вкласти гроші – умій і заробити

Із якого боку не підходити до теми розвитку свинарства в нашому краї, оминути бізнесової складової неможливо. Істина про те, що вкладені «в діло» гроші мають «працювати» та принести віддачу – золоте правило у підприємницькій діяльності. Щоправда, тут потрібен продуктовий баланс – сільгоспвиробникові треба створити такі умови, аби він мав зиск і від прибутку, і враховував одночасно харчові потреби українців. З цим цілком згідні співбесідники-«феніксівці», які творчо, з вогником працюють на майбутнє. А ще думають про перспективу! На фермі селянського фермерського господарства, яке займає 23-гектарну територію, це видно навіть неозброєним оком. Аби все осмислити, тут варто побувати, уздріти своїми власними очима та переварити, як кажуть, в умі. Мені така нагода випала, тим паче, що на цій фермі я бував не раз іще за господарювання попередників Ю. Кноблоха. Ті працювали, як могли та у відповідності з тогочасними вимогами. Але є одна цікава обставина: тоді усе довкола було «нашим», тобто колективно-нічийним, а нині ферма – це приватна територія, де свої правила гри, свій господар. Він і відповідає за все – від «а» до «я», тобто у одвіті як за свинарський бізнес, так і за людей, і техніку, екологію, порядок, дисципліну тощо. Звісно, що й трудовий ритм також панує зрання до вечора – снують сюди-туди та гудуть автомашини, трактори різних марок, які завозять і відвозять будматеріали, зерно, свиней тощо. Місцеві жителі на роботу прибувають на велосипедах і мотоциклах. Власник ферми радий, що зумів дати роботу цілій гвардії бадалівчан – впало в око, що тут багато молоді. А цієї літньої пори ще й три зернозбиральні комбайни (два німецькі й один ростсільмашівський) виконували конкретно визначені виробничі задачі – косили та молотили зернові на 500 гектарах. Нині золотаве збіжжя знаходиться під навісами – урожай, як і колись, радує серце й душу істинного хлібороба. За словами Ю. Кноблоха, це для того, аби мати власні корми. Адже виробляти свинину без належної власної кормової бази не вигідно, собівартість продукції буде високою. І взагалі, без цього важко рухатися вперед. Тож є надія, що вдасться взяти у довгострокову оренду ще кілька сотень гектарів ріллі. Але це вже тема іншої статті.

        Що вже казати про свиноферму, де тварини охайні, доглянуті, чисті, акуратні, де як у свинок, так і в кабанчиків абсолютно нормальне життя, вони здорові, веселі, мають гарний норов. Та й самі свинарники виглядають чепурними, під‘їзди до них заасфальтовано, всередині усе автоматизовано. У приміщеннях – світло, стіни побілені, підлога суха, довкола горять люмінесцентні лампи, діють автопоїлки, годівниці тощо. Комп‘ютеризовано температурний режим – улітку у свинарниках працюють кондиціонери, а взимку подається тепло. Довелося спостерігати, як до однієї з ферм підкотили підприємці з Буковини, вирішили придбати 25-кілограмових поросят. Фермер із Кіцмані на прізвища Івасюк каже, що «отоварюється» в Бадалові не вперше. А на цей раз із фургоном прибув навіть його земляк. Тут змайстрували спеціальний дерев‘яний коридор, яким випустили вертких тваринок на майданчик, а вже звідти загнали їх у кузов автомашини! Реалізація свиней – один із напрямків діяльності бадалівських підприємців, а загалом тут на відгодівлі перебуває до 3-4 тисяч молодняка, який зі свиноматками потребує неабиякого догляду. Між іншим, на ферми просто так не потрапиш – ветеринарно-гігієнічні умови дотримуються всі, починаючи від власника ферми й кінчаючи рядовими відгодівельниками. Крім дозволів і дезінфекції взуття, необхідно вдягнутися у спеціальний одноразовий поліетиленовий плащ, а вийшовши із приміщення, знімаєш цю прозору одіж і викидуєш у сміттєвий бачок. Отже, є гарантія, що тварини не захворіють, тобто тут запровадили європейський підхід до санітарії та гігієни. У принципі, кожен тваринник знає неписане правило, що із живністю контакти мають бути мінімальними, тоді хрюшки і хворітимуть менше.

 

Будемо працювати – з голоду не помремо

             Провівши на фермі липневе післяобіддя, вкотре констатую: селянський труд має бути пошанований усюди та всіма. А виробнича кооперація на аграрному ринку дасть відчутні плоди тільки тоді, коли кожен зуміє засвідчити свій стиль роботи та наочно, незамасковано показати, що хтось у наш непростий, складний і заплутаний час таки працює, виробляє продукцію та годує людей. Бо політичні амбіції та інші перипетії сьогоднішнього світу – це одна сторона медалі, а друга, перефразовуючи відоме прислів‘я, це те, що їсти хочеться завжди. Коли людина сита, коли на столі є хліб і до хліба, а також сальце, м‘ясце, яйце, що формують так потрібний людському організму вітамін С, вона спокійна, лагідна, щира, відверта, правдива, проста та нелукава. Їй тоді не до агресії, не до гризоти, воєн  і протистоянь. А, як кажуть, миру на землі та синього неба над головою. Свідченням цьому – сусідня Європа, де у свинарській галузі завжди можна побачити щось корисне, спізнати повчальне, перейняти конкретне, запозичити ідею чи концепцію, підхопити та понести далі новинку, словом, повчитися передового та прогресивного. Що й казати, за кордоном вже давно вийшли на найсучасніші технології у відгодівлі, вирощуванні та утриманні свиней, які приносять рекордні приплоди (навіть на свинофермі «Фенікса» окремі свиноматки у спеціальних родзалах під час опоросу народжували до 18-22 поросяток). А інтенсивні методи в роботі дають змогу відправляти споживачам і партнерам якісну товарну продукцію.

           Наприклад, аби доладно запрацював «Фенікс», спеціалісти за новаціями поїхали аж у Іспанію – неподалік Мадрида переймали навички, мудрощі й досвід, шукали ті золоті зернини, які згодом запровадили у Бадалові. Зрештою, тут придбали устаткування, яке монтували спільно з угорцями. Справа ця не з дешевих. Європейський стиль – це модерний і надсучасний, тож усі відгодівельні, племінні процеси механізовано, тут свині – від народження і аж до реалізації – живуть, мов у Бога за пазухою. Умови – райські! Тож за належної збалансованості кормів 90-кілограмові свині й кабани в добу нагулюють по 1 кілограму 200 гр. живої ваги. Завдяки цим чинникам і користується попитом бадалівська живність, у перспективі її буде ще більше: тут не тільки ремонтують та реконструюють наявні споруди, але й будують нові свиноферми – сучасні та просторі, з бетонних блоків, які барикадами стоять біля одного з корпусів. А заливають-виготовляють їх у сусідній Боржаві. Благо, що гравію, щебеню тут припасено достатньо, і вода – поруч. У будівництві теж свій стиль, тут не проходить старомодне «стук грюк, аби з рук». Розповідаючи про завтрашній день свинокомплексу, Ю. Кноблох наголошує: згодом фермери із Техасу будуть вчитися у нас. Звісно, сказано з іронією, але всяке може трапитися. До осені, запевняє, об‘єкт добудують і «нафарширують» усім європейським начинням, він цілком стане придатним для вирощування молодняка. А невдовзі матимуть і свою племінну ферму – але за цю справу візьмуться дещо згодом, коли окріпнуть фінансово.

          Однак треба довершити намічене спершу тут, у Бадалові, а вже потім із засуканими рукавами братися за нові, масштабніші завдання. На території свинокомплексу також роблять внутрішній ремонт комбікормового заводу, де буде змонтовано найсучасніше закордонне обладнання, яке працюватиме безшумно, мов швейцарський годинник. І ніякого гуркоту-гулу, ніякої пилюки-пороху з павутинням, а поруч буде директорський офіс – контури вже окреслені. Щогодинно тут перероблятимуть 5 тонн зерна. Нині продуктивність аналогічного цеху з виробництва концкормів значно нижча – теж 5 тонн, але за зміну. А найближчим часом чекають роботи на інших фермах, а також у Мужієві, Бене та Четові. Окремі площі, нерухомість і тваринницька ферма, де під час придбання на аукціоні було 68 дійних корів, структурно увіллються до СФГ «Фенікс». Щоправда, корови були такі худющі, що падали з ніг, а валовий надій заледве сягав кілька сотень літрів молока. Хоча така кількість стада могла давати його цілу тонну! Молочну череду думають довести до 100 голів, а в перспективі збудують навіть міні-завод із переробки молока, адже нині його продають досить дешево й аж у одну із сусідніх областей. Нам також потрібні свої натуральні, а йогурти, сири, сметана.           

Епілог: погляд у завтра

Аби надміру не вдаватися у ретроспективу та не формувати екскурси минулого аграрної сфери, скажемо й таке: свого часу на околиці Бадалова таки діяла свиноферма. Належала вона спершу обласній сільськогосподарській станції, а відтак НДІ АПВ. Тут за попередніх керівників-орденоносців. докторів наук, членів-кореспондентів і академіків вирощували відомі на всю Україну м‘ясні породи поросят і спродували їх не тільки місцевому ринку, але й збували на теренах колишнього «великого та неозорого» Союзу. Свиноробство в ті часи теж було бізнесом, закарпатці успішно працювали в цій галузі, мала свої лідерів й Берегівщина. Про тодішні нікудишні технології, умови праці, інші складові тваринництва сказано та написано багато. Звісно, в стилі попередників ніхто працювати не планує, однак усе краще неодмінно візьмуть на озброєння. Запроваджуючи свій почерк у веденні сільського господарства, найперше новітні наукові надбання у свинарстві, готові працювати й тваринники на чолі з Ю. Кноблохом. І цьому вже є підтвердження, зримі, як кажуть, аргументи. Ферма, про яку йдеться, де наразі на 23-гектарній площі хазяйство «піднімають» із колін і …руїн, де все руйнувалося та було понищено, стане невпізнанною. Співбесідник не боїться цього слова-твердження, у нього оптимізму – хоч відбавляй. Дещо збентежено пан Юрій говорив тоді, коли згадував минуле тваринництва. Не раз бувало, їдучи на машині він ледь не зі сльозами на очах глядів на ці та інші території, й серце боліло та нило, коли «кмітливі» люди розтягували добро, що колись нажилося селянами, його дідусем, що на 85 році пішов із життя кілька днів тому, в тому числі. Перелік безгосподарності можна було продовжувати й надалі. Але чи варто? Каже: старий вельми тішився тому, що таки знайшовся той, хто зупинив цю руйнацію, дав «друге життя» стінам із опорами, перекособоченим дахам, які протікали, тощо. Знав, що недоламати поламане, недорозбити порозбиване узявся зупинити його онук і чинить це власним коштом. Як свого часу свої особисті гроші вкладав у футбольну команду «Бадалово», так і надалі хоче приносити різного роду сюрпризи своїм землякам. Зокрема, має намір відремонтувати ритуальний будинок на цвинтарі, адже Бадалове – одне з небагатьох сіл, у якому відсутній цей обрядовий об‘єкт. Вірю: не тільки на свинокомплексі СФГ «Фенікс», але й у самому Бадалові неодмінно все зміниться, бо за діло взялися молоді ентузіасти. Свого часу, працюючи на посаді голови райради, герой нашого нарису зумів згуртувати людей й відремонтував «білий дім», перед яким навели порядок, стало чисто, охайно й забуяли квітучі клумби, посадили багато молодих деревцят, поставили ексклюзивні лавочки, засвітилася ілюмінацією довколишня площа над Верке тощо. Словом, нелегкі випробування взяв на себе учорашній райрадівський чиновник, а нині реформатор свинарської галузі, підприємець і меценат, людина, якій довіряють сельчани. 

МІШКО ПАПІШ, Берегівщина

✉  Надіслати другу