Керманич Закарпаття вислухав проблеми закарпатських військових у зоні АТО (ФОТО)

Серед добровольців також і представники влади. Звісно, вони можуть надсилати допомогу в зону АТО, виконуючи державну місію, однак гуманітарні вантажі на Донеччину і Луганщину від’їжджають і завдяки добровільній ініціативі.

Окрім вантажів на територію військових дій приїздять і посадовці. Зокрема, Валерій Лунченко відвідав наших земляків з 128 бригади, котрі боронять наші кордони на сході України. Керманич краю ознайомився з умовами в яких служать хлопці та й взагалі, оцінив ситуацію і настрій бригади. Керівник області мав за мету особисто поспілкуватися з вояками, які вже кілька місяців знаходяться в зоні АТО - вислухати їх проблеми та побажання. Хлопці розповідали чим живуть, чого бояться та у що вірять.  Кажуть, найбільш неспокійний час – це ніч – позиції слабнуть, а ворог активізується.

«Ночі трохи таки тяжкі, - розповідає Віталій  Довганич, військовий із міста Мукачево, - бувають обстріли. Але, слава Богу, всі живі, здорові. Віримо, що все буде добре».

А вже інший військовий, Роман Вакаров із Хустського району каже, що насправді страшно. Особливо в окопах. «Якщо ти в окопі, важливо знати і чути, що летить у твій бік. Тоді треба гуртуватися».

Про «недобрість» ночі говорить і Олександр Сліпінчук, який теж воює на вільну Україну. «Найбільш нехороша пора – ніч. Через обстріли ми маємо ховатися в бункерах. Вже не раз нас обстрілювали з «градів», мінометів. Коли як буває, іноді тихо, спокійно, іноді просидиш всю ніч в окопі. На щастя, за останні кілька обстрілів жертв немає. Серед втрат – бойова техніка, пошкоджена вогнем ворога. Війна – це війна. Питання страху? Так, воно є. Тільки в дурної людини його немає. У всіх решти він є. Але, вже нині він контрольований. Зізнаюся, раніше ми не могли контролювати цей страх (щойно обстріл, люди в паніці, ховаються), сьогодні вже ти принаймні, готовий. Якщо обстріл – команда «Повітря», юди ховаються в бліндажах, гірських щілинах, перечікуємо активний момент, далі беремось до роботи. Але, інстинкт самозбереження тут спрацьовує завжди. Він мусить бути, бо інакше, без нього, вижити дуже важко». 

Місце дислокації 128 бригади знаходиться за 15 кілометрів від російського кордону, тут не буває спокійно, тут йде справжня війна. Буквально перед приїздом та через кілька годин після від’їзду Валерія Лунченка були здійснені обстріли табору. Проте бойовим духом та внутрішньою силою наших хлопців можна, хіба що, захоплюватись. У цьому переконаний голова Закарпатської обласної адміністрації Валерій Лунченко: «Хлопці піднесені, забезпечені харчами і дуже великі спасибі саме тим волонтерам і тим всім, хто долучився і підтримав нашу армію. Сьогодні ми всі разом, спільно із працівниками міліції, із армією України, зуміли дістатись до нашого табору і передати всі зібрані нашими земляками речі для наших військовослужбовців, які сьогодні перебувають на сході країни і ведуть реальні, відверті бойові дії проти ворога».

У свою чергу, про піднесений настрій і справді високий бойовий дух, підкріплений патріотичним натхненням, говорить і військовий Роман Дохняк. «Настірй у хлопців позитивний: тримаються, кріпляться, підтримуємо один одного (командири молодших і навпаки). Разом дружньо тримаємося і живемо думкою, що це скоро закінчиться і ми повернемося додому».

Окрім іншого, голова Закарпатської обласної адміністрації мав за мету особисто ознайомитися з механізмом доставки допомоги прямо на місця призначення. Про що й просили рідні військових на останній зустрічі з керівником області. Всім відомо, що громада, нині, як ніколи активізувалася і дуже важливо, аби той вантаж, який відправляють із Закарпаття доходив до наших хлопців. Зараз, наші краяни, які служать на сході отримали 60 тонн гуманітарної допомоги – 3 вантажівки. Чимало адресних пакунків від рідних особисто в руки отримали військові

«Сьогодні нам прийшла допомога із Закарпаття. Це цільова допомога: від батьків, жінок, друзів, які спакували пакунки. Це для тих, хто на передовій, хто у відокремлених таборах (як наш, до прикладу). Дякуємо дуже щиро, за те, що передають, допомагають чим можуть. Особливо тішить, коли посилка від батьків і рідні. Гарне всім закарпатське ДЯКУЮ!».

До подяки долучається і Роман Дохняк, «Спасибі всім! Спасибі за підтримку родичам, близьким, знайомим, командирам. Дуже вдячні за підтримку тим, хто не поруч з нами, але вболіває за нас. Чекаємо і радіємо всілякій допомозі, сподіваємося, разом закінчимо розпочате і всі повернемось додому живі і неушкоджені».  

Натхненні зустріччю були як самі краяни-вояки, так і люди, котрі доклали чимало зусиль, аби зібрати та довезти цю гуманітарну допомогу у одну з гарячих точок в зоні АТО. Серед них і Мирослав Білецький, депутат Закарпатської обласної ради: «Це надзвичайно важливо, щоб товари потрапили саме туди, куди мають, тобто на передову. Цього від нас вимагали батьки хлопців, які приходили на мітинги в Закарпатті, мами, які звертались до керівника краю. Я думаю, на цьому гуманітарна місія не закінчиться, вона буде організована ще. Сподіваюся, за два тижні організуємо ще один відвіз вантажу, який потрапить безпосередньо хлопцям в руки».

До благородної місії долучився і головний міліціонер області. Сергій Шаранич: «Дуже приємно, що наші хлопці тримають високий бойовий дух. Приємно бачити щиру радість від отриманих пакунків із рідних сіл. Є у нас адресні подарунки, які хлопці отримали від своїх найближчих людей. Дивлячись на все це, мушу сказати, це загострює і спонукає до боротьби за свій край, до оборону і любові власної держави. Слава Україні!».

Звичайно, що хлопці виснажені, звичайно, їм вже треба дати відпочити. Очільник краю каже, зробить все можливе, аби якнайшвидше провести ротацію для наших мужніх, сильних патріотів, котрі вже довгий час захищають нашу державу. 

Відрадно, що військові не падуть духом, тримаються, адже вони знають, що вже невдовзі справедливість переможе. Валерій Лунченко: «Наскільки моторошно слухати ті історії, про які говорять солдати, що їх чи не кожну ніч обстрілюють із гранатометів, «градів» і т.д. Навіть розказують, що жителі сусідніх сіл вночі беруть до рук автомати і обстрілюють пости наших хлопців. Але, вони сильні духом, вони міцні, впевнені в тому, що разом ми переможемо і Закарпаття теж долучається до підтримки українських військових».

Хлопці отримали продукти, військове спорядження, медикаменти та аптечки, але найбільше їм зараз бракує родинного тепла, посмішок дітей, батьківської  опіки та жіночих теплих рук. Не забули наші краяни в таку важку мить і жартувати. «Жінок не вистачає. Жіночого тепла, жіночої уваги. Скажемо так, вже треба трохи відпочити, побувати вдома. Хочеться повернутися на рідне Закарпаття, до сімей, хоча б на тиждень-два. Поспілкуватися, відпочити. Щойно сил наберемося, можна говорити про повернення сюди і продовження військових дій за Незалежну Україну», - розповів Олександр Сліпінчук.

Як представники влади так і рідні, а разом з тим і самі військові, які боронять наші землі мають надію, що невдовзі вже нарешті закінчаться ці важкі часи. Ми будемо жити у мирі та спокої в нашій, без сумніву найкращій країні. Бо тут живуть справжні патріоти достойні щасливого життя.

Лідія Вербицька для Ужгород.net