Завтра Всесвітній день водно-болотних угідь

2 лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь. Це день, з якого в 1971 році розпочала свій відлік Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (відома під назвою Рамсарська конвенція за назвою міста заснування - Рамсар, що в ?рані). 29 жовтня 1996 р. після схвалення Верховною Радою відповідного закону, Україна поновила сво? членство з часів СРСР і входить в число 144 країн - Договірних сторін Конвенції. Керівним органом Конвенції ? Конференція Договірних сторін, яка проводить свої наради один раз на три роки. Остання ? 8-а нарада Конференції Договірних сторін відбулася у листопаді 2002 р. в м.Валенсія (?спанія), а наступна запланована на жовтень 2005 р. в Уганді.
Згідно із статтею 1 Конвенції під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів? боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних? постійних або тимчасових? стоячих або проточних? прісних? солонкуватих або солоних? включаючи морські акваторії? глибина яких не перевищу? шість метрів. Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, розроблені критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів, або важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо. Кожна країна-член Конвенції ма? заявити до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення принаймні одне сво? угіддя і взяти його під охорону.
7-ою нарадою Конференції Договірних сторін Рамсарської конвенції, що відбулася в 1999 р. у м. Сан-Хосе (Коста-Ріка), заплановано до 2005 року збільшити загальний перелік водно-болотних угідь міжнародного значення до 2 тисяч. В даний час перелік включа? 1401 угідь загальною площею 123 млн. га. Серед них і наші 33 водно-болотні угіддя загальною площею біля 678 тис.га. З них 22 водно-болотних угіддя ? визначені постановою Кабінету Міністрів України ?935 від 23.11.1995 р. ?Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення?, а саме: Шацькі озера, Заплава р.Прип?ять, Заплава р.Стохід (Волинська область); Озеро Кугурлуй; Озеро Картал; Кілiйське гирло; Озеро Сасик; Система озер Шагани-Алібей-Бурнас, Межирiччя Днiстра-Турунчука, Північна частина Дністровського лиману (Одеська область), Тилігульський лиман (Одеська та Миколаївська області), Дельта р.Днiпра, Тендрівська затока (Херсонська область), Ягорлицька затока (Херсонська та Миколаївська області), Каркінiтська та Джарилгацька затоки, Центральний Сиваш, Схiдний Сиваш (Херсонська область та АР Крим), Молочний лиман, Коса Обитічна та затока Обитічна, Гирло р.Берди з косою Бердянською та затокою Бердянською (Запорізька область), Затока Білосарайська та коса Бiлосарайська, Затока Крива та коса Крива (Донецька область). А 29 липня 2004 р. Бюро Рамсарської конвенції прийняло рішення про визнання ще 11 водно-болотних угідь України, які знаходяться у межах територій природно-заповідного фонду України: Аквально-скельний комплекс Карадагу (Карадазький природний заповідник), Аквально-скельний комплекс мису Казантип (Казантипський природний заповідник), Аквально-прибережний комплекс мису Опук (Опукський природний заповідник), Бакотська затока і Пониззя річки Смотрич (обидва угіддя у складі національного природного парку ?Подільські Товтри?), Торф?яно-болотний масив Переброди (Рівненський природний заповідник), Поліські болота (Поліський природний заповідник), Великий Чапельський під (біосферний заповідник ?Асканія-Нова?), Дніпровсько-Орільська заплава (Дніпровсько-Орільський природний заповідник), Заплава Десни (Деснянсько-Старогутський національний природний парк), Озеро Синевир (національний природний парк ?Синевир?).
Загалом Україна ма? досить вагомі водно-болотні ресурси. 4% її території вкриті поверхневими водами (річками, озерами, водосховищами, ставами тощо), а відкриті заболочені землі складають 1,6%. Україна ма? також великі морські акваторії, які відіграють надзвичайно важливу екологічну роль, зокрема під час міграцій птахів.
В Україні питання охорони, використання та відтворення водно-болотних екосистем регулюються Законом України ?Про охорону навколишнього природного середовища? (1991) та Водним кодексом України (1995), зокрема, взято під охорону прибережні смуги (шириною від 25 до 100 м в залежності від величини річки чи водойми та не менше 2 км для приморської зони), створюються водоохоронні зони, а найцінніші природні комплекси заповідаються. Пріоритетами національної політики у цій сфері охорони ? виявлення цінних водно-болотних угідь, забезпечення їх охороною, а також екологічно безпечне використання їх ресурсів. 29 серпня 2002 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову ? 1287 ?Про Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення?, якою затверджено порядок надання статусу водно-болотних угідь міжнародного значення цінним природним територіям в Україні. Крім того, Кабінетом Міністрів України попередньо погоджений перелік 30 цінних водно-болотних комплексів, що відіграють важливу роль у водно-болотних та суміжних з ними екосистемах, мають значну природоохоронну, рекреаційну, наукову та естетичну цінність.
У межах багатьох цінних водно-болотних угідь створенні гідрологічні заказники, чимало цінних водно-болотних екосистем входить до складу національних природних та регіональних ландшафтних парків, природних заповідників, орнітологічних та ландшафтних заказників, заповідних урочищ. У відповідності до Закону України ?Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки? будуть визначені ще нові водно-болотні угіддя міжнародного значення, як і заповідано низку інших цінних водно-болотних масивів. Також ці?ю Програмою найбільші ріки України, такі як Дніпро, Дністер, Буг, Сіверський Донець визнані головними екологічними коридорами національної екомережі.
Темою цьогорічного Дня водно-болотних угідь ? збереження культурного та біологічного різноманіття водно-болотних угідь, що відображено девізом ?Різноманіття водно-болотних угідь ? нашим надзвичайним багатством - не втратимо його!?. Цим Бюро Рамсарської конвенції наголошу? на тому, що культурне та біологічне різноманіття водно-болотних угідь разом складають надзвичайне багатство, яке підтриму? людей, як у фізичному, так і в емоційному плані. Культурна спадщина ? результатом тисячолітнього ?днання людей з водно-болотними угіддями, ?днання, яке принесло значні багатства попереднім поколінням, і, за Вашого і нашого сприяння, буде слугувати і прийдешнім поколінням. Це ?днання було розвинуте дякуючи надзвичайної цінності водно-болотних угідь, різноманіттю їх рослин і тварин, які використовуються як продукти харчування, так і низки інших зисків для людей.
У попередні десятиліття в Україні, особливо на Поліссі та в басейні Дніпра, непродуманими заходами було нанесено значну шкоду великій кількості цінних природних комплексів, що призвело до сутт?вих негативних змін в екологічних, гідрологічних та кліматоутворюючих процесах. Тому, зараз все більш актуальним ста? збереження та виважений підхід до менеджменту водно-болотних угідь. Це стосу?ться і півдня Україна, де серйозними проблемами ? забруднення водойм та водопостачання.
Реалізація на практиці пріоритетів щодо поліпшення збереження водно-болотних угідь можлива лише за умови значних зусиль усіх державних та недержавних відомств та організацій, всього населення країни. ? всі ми ма?мо цього прагнути, бо інакше не зможемо подолати нищівні для довкілля країни тенденції, що можуть вилитись в катастрофічні явища для всі?ї планети.
Сподіва?мося, що Ви при?дна?теся до нас і внесете свій вклад у збереження надзвичайно цінних для усіх людей водно-болотних угідь!

Прес-служба державного управління екології
та природних ресурсів у Закарпатській області

 

01 лютого 2005р.