Медичний прилад закарпатського пенсіонера

Петро Бобонич працював на кафедрі твердотільної електроніки фізичного факультету Ужгородського національного університету, кандидат фізико-математичних наук. З 1976-го він запатентував понад 25 медичних й фізико-технічних пристроїв, але став відомим уже будучи на пенсії, коли створив спеціальний безболісний глюкометр - прилад для вимірювання концентрації глюкози в крові діабетиків.

А все почалося з того, що діабетом захворіла його дружина. Жінці щодвігодини доводилося колоти пальці, аби здати кров на аналіз. Після кількаденних спостережень за цією не вельми комфортною та болісною процедурою чоловік вирішив розробити принципово новий прилад для вимірювання цукру в крові.

- Я поставив перед собою три головні завдання, - розповідав пізніше Петро Петрович. - Щоб прилад, по-перше, був неінвазійний (без проколювання шкіри), по-друге - якомога точніший, і щоб сама процедура вимірювання була безболісна. Ідея принципу роботи глюкометра виникла випадково, а на виготовлення дослідного зразка знадобилося всього кілька тижнів.

Спочатку прилад Бобонича складався з пластмасової кліпси (зробленої, до речі, зі звичайної прищіпки для білизни) з припаяними світлоприймачами та діодами, які електричними дротиками під'єднані до контролера і живляться від батареї чи акумулятора. Принцип дії такий: кліпса прикріплюється до мочки вуха (можна й до пальця чи, наприклад, носа), через кровоносні судини проходить інфрачервоний промінь, після чого дані про кількість глюкози в крові подаються на контролер. Винахідник випробував свій глюкометр на шести сотнях пацієнтів ужгородських міської та обласної лікарень, після чого з'ясувалося, що він дає найменшу з-поміж усіх відомих глюкометрів похибку - 15% (для прикладу, інвазійний прилад допускає 25% похибки). Тоді апаратом ужгородця зацікавився київський завод «Арсенал». Два з половиною роки велися перемовини, але глюкометр так і не почали випускати. У 2004 році до Бобонича звернулися підприємці із Сінгапура, але внаслідок політичних подій в Україні вони так і не прилетіли до столиці України. Ще через кілька років про прилад дізналися журналісти, і до пенсіонера вишикувалися кількамісячні черги. Посипалися й комерційні пропозиції. Глюкометром зацікавилися у США, Канаді, Ізраїлі, інших країнах, але закарпатець уже встиг продати права на виготовлення російській структурі «Росздравнадзор», договір з якою діятиме до 2016 року.

Кілька років тому Петро Бобонич вдосконалив свій винахід, виготовивши його у вигляді наручного годинника. І цим самим прилад потрапив у 25-ку найцікавіших ноу-хау останнього часу. Пенсіонер стверджує, що у майбутньому глюкометр-годинник зможе навіть у автоматичному режимі вприскувати інсулін до тіла хворого без уколів.

Юлія САВІНА,

Закарпатська область

 

04 жовтня 2014р.