Кому потрібне підвищення на залізничні квитки?

Не змінювати вартість проїзду обіцяють лише у вагонах СВ та «Інтерсіті». Коефіцієнт індексації, за яким працює вся залізнична система ціноутворення квитків (до прикладу, у п′ятницю й неділю квитки дорожчі, у вівторок-середу – дешевші), застосовується й до сезону. Приміром, подорож залізницею у літні місяці вартує більше, ніж восени чи навесні. Але, водночас, зимові канікули спонукають адміністрацію залізничників до підняття цін на пасажирські перевезення. «Відтак, влітку вартість квитка множать на 1,07% (коефіцієнт індексації). А з першого жовтня індексація становитиме 0,93%. Тобто, насправді, квитки подешевшають. «Знецінені» проїзні продаватимуть до 24 грудня. Далі – традиційне сезонне підняття. І це пояснюють звичайним попитом. «Якщо говорити мовою цифр:  потяг Київ-Харків в один бік долає відстань майже у півтисячі кілометрів, влітку плацкартні місця за цим напрямком ми продавали за 124 гривні, купе - на сотню дорожче. А навіть із жовтневим підняттям на 10% квиток коштуватиме 120 і 218, відповідно. Це здешевлення квитків, а аж ніяк не подорожчання. Люди відчують, коли платитимуть менше», - розповідає начальник Ужгородського залізничного вокзалу Юрій Товт. 

Під час обчислення вартості квитків залізничники враховують заповнюваність поїздів, кількість туристичних атракцій, популярність напрямку та інші фактори. Звідси й вираховують, скільки коштуватиме квиток. Упродовж року діє тарифна сітка, яка розрахована на різні періоди (пори) року, де коефіцієнт індексації змінюється залежно від вищеперерахованих пунктів.   Не варто забувати про щоденний коефіцієнт (початок тижня – 0,9-1%, вихідні – 1,1%), завдяки якому пасажири майже не відчують здорожчання.

«Наступного року ситуація може змінитись. Але, все залежатиме від витрат, які буде нести залізниця на організацію пасажирських перевезень. Якщо порівнювати залізничне сполучення із автобусним (приміське), то ми сьогодні маємо на порядок більший потік пасажирів. Населення пересіло з автобусів, які підняли ціну за проїзд, на потяги. Щоб доїхати до Мукачева, треба сплатити всього 7,5 грн., до Чопа – менше 5 грн. Майже стільки ж коштує і проїзд у напрямку Батьова.  Якщо порівняти ці ціни з тарифами автовокзалу, звісно, внутрішнє залізничне сполучення набагато дешевше», продовжує Юрій Товт.

А от дальнє сполучення обіцяють не змінювати. Напрямки залишаться такі ж, можуть зменшити, хіба кількість вагонів. Це теж природно. Наголошують: ситуацію вивчають щодня, тож необдуманих рішень не приймають.

Населення на зростання цін реагує по-різному. До прикладу, ті, хто працює на залізниці, переконані, що роботу всієї галузі треба піднімати, тож і здорожчання квитків - цілком адекватне рішення. «Я сам залізничник, тому вважаю це рішення виправданим. Я користуюсь послугами залізничного сполучення двічі на місяць і переконаний, що  ціни на квитки абсолютно сприйнятні. Добре, що нині пасажирів вистачає. Але сезонно залізниця може нести й збитки (через брак подорожуючих, ріст цін на пальне). Тому, упевнений, залізницю треба підтримувати фінансово, принаймні у певні періоди року. Адже нині аби проїхати 100 кілометрів залізничними коліями, треба витрати менше 10 гривень. А хіба це великі гроші? Однозначно, обслуговування поїзда обходиться набагато дорожче», - вважає ужгородець Василь.

А от пенсіонерка пані Іванна не частий користувач залізничним сполученням. Каже, коли треба поїхати за кількасот кілометрів, віддає перевагу саме поїздам. В іншому ж випадку, пересувається автомобілем або автобусом. «Порівяно з тим, наскільки сьогодні зросли ціни на продукти харчування, подорожчання залізничних квитків не є суттєвим. Я їжджу поїздом лише за потреби, а це буває не часто. Тому, особливо великих грошей на дорогу не витрачаю. Зрештою, якість надаваних послуг залізницею досить відчутно покращилась. Тож, є за що платити більше», - переконує пасажирка Іванна.

Залізничники наголошують, вартість квитка воліли б не змінювати, але сучасність диктує свої умови. Дизельне паливо, електроенергія, локомотивні бандажі, колеса, обслуговування вагонів в цілому, дорожчає просто на очах. Все це і формує тариф на квиток. І як би не хотіли стримувати ріст цін, в силу об′єктивних причин це не можливо.

Вокзал Ужгород побудували 10 років тому. Саме він дав початок фактично новому підрозділу із тисячами робочих місць. «До речі, саме 6 жовтня ми розділилися: станція «Ужгород» виконує вантажні перевезення, вокзал – пасажирські. Досі ми були лише структурним підрозділом станції. На будівництво затратили менше року, тож план змінювався чи не щоденно. Починали будівництво київські спеціалісти, а вже закінчували івано-франківські підрядники. На місці колишнього вокзалу (дата будівництва 1903р.) звели нинішній приміський. Автор і проектант Ужгородського вокзалу Анатолій Кірпа, тож і зводили комплекс за його баченням. У вартість будівництва вокзалу включено не лише сам комплекс, а й інфраструктурні елементи (розширення колій, пішохідних переходів, підземних виходів, встановлення ліфтів для пасажирів, облаштування ресторану тощо).

Ще один позитив. Опісля зведення вокзального комплексу Ужгородську пасажирську вагонну дільницю, яка знаходилась просто навпроти вокзалу, перенесли. Варто зазначити, що саме ця станція займалась обслуговуванням всіх вагонів поїздів (тут їх мили, замінювали білизну, промивали вугільні відсіки, проводили санітарну чистку туалетів, інше) і всього на відстані 50 метрів від пасажирських поїздів. Зараз ці колії звільнені від технічних процесів і передбачені для нетривалого простою вагонів. В цілому ж, під час будівництва Ужгородського вокзалу, мова не йшла лише про зведення адміністративної частини, проект розглядався в комплексі, в тому числі й облаштування технічних споруд. Відтак, вже 6 жовтня всі об′єкти були здані в експлуатацію», - резюмує начальник Ужгородського залізничного вокзалу.

Лідія Вербицька для Ужгород.net