Інтернет чи бібліотека - як фаст-фуд і гурманна страва

Натомість, росіянам допікають небажанням визнавати вагомий внесок Шевченка в життя літературної інтелігенції Санкт-Петербурга. Якою сьогодні бачать світову літературу викладачі закарпатського вишу, дізнавалася кореспондент Ужгород.net.  

Щоб отримати хорошого абітурієнта, треба добре навчити учня. Але, говорити про якість знань школярів без якості педагогічної освіти, принаймні, несправедливо, вважає викладач вишу. Адже неправильно прочитана й інтерпретована світова література  перестає бути здобутком усіх читацьких поколінь. Знань, освіченості й інтелігентності сьогодні вимагають  педагоги і науковці.

Філологи УжНУ зібрали майже півсотні шкільних педагогів з усієї області на семінарі-конференції, аби розповісти як у залучати школярів до творів класичної світової літератури.

 «Ми європейська держава, яка читає і перекладає твори разом з усім світом. Часто ми беремо участь у форумах. Завжди хочемо, щоб люди були інтелігентні, освічені, знали мови і, звичайно ж, знали літературу. Світова література сприймається сьогодні як міст між народами. А його треба кріпити, - переконана Наталія  Бедзір, професор, завідувач кафедри  російської літератури УжНУ. - Для нас інноваційний підхід полягає у започаткуванні конференції разом із вчителями. Тобто, викладацький загал (філологи) і вчителі. Це перший наш пілотний проект, сподіваємось, буде позитивний. Щоб був хороший абітурієнт, потрібно попрацювати з учителем. Потрібно дійти до вчителя, показати себе, знати, хто вчить абітурієнта. Думаю, будуть хороші філологи, яких ми, до речі, повернемо в школу. Шкільна програма змінам не підлягає, вона для того й написана, щоб її виконувати. Але, методика, яку сьогодні застосовують, вона, звичайно, індивідуальна. Вона залежить від ініціативи вчителя, від вміння користуватися електронними засобами, від знання комп’ютеру, інтернет-ресурсів, від знання останніх наукових новинок. Ви знаєте, я завжди кажу студентам – геть від інтернету, але розумію, що без нього сьогодні не можна. Якщо говорити про студентів, то є зловживання інтернетом. Нагадую, що інтернет не дає знань, це лише інформація, а знання систематизуються, здобуваються повільно, поглиблено, із запам’ятовуванням і осмисленням».

Першими експеримент інноваційного вивчення світової літератури у школі запровадили вчителі ліцею «Інтелект» в Ужгороді. Упродовж 5 років педагоги проводять інтегровані уроки, де застосовують комперативний аналіз творів. Ще вчора початківець-інноватор, сьогодні пані Тетяна вже готова давати майстер-клас: як навчати дітей, як проводити урок, щоб було цікаво і водночас, дотримано національну освітню програму.

«Подібної практики в Україні немає, у школах такого експерименту ще ніхто не проводив, - розповідає Вікторія Сеник, вчитель світової літератури багатопрофільного ліцею «Інтелект». - Ми проводимо своєрідні інтегровані уроки, в основі яких є комперативний аналіз творів світової літератури, переважна більшість яких входить до шкільної програми. Як виявилось, ми влучили в яблучко, розпочавши кілька років тому цю роботу, оскільки в новому держстандарті національної освіти виокремлено такий напрямок як компаративістика, тобто порівняльне літературознавство. Ми вже маємо певні напрацювання, здобутки, друковану літературу (методички). Компаративістика – це один із розділів літературознавства, метою якого є порівняти художні твори різних письменників, представників різних національностей, письменників, які жили в різних епохах, але якимось чином (ідейне спрямування, на рівні образної ситсеми, проблематики художнього твору) ці твори перегукуються. Таке буває. До прикладу, «Енеїду» Вергілія і її як наслідування «Травестію» Котляревського.

А от дослідницю творчості Шевченка, кандидата філософських наук, Тетяну Лебединську засмучує певна обмеженість шкільної навчальної програми. Пані Тетяна працювала у Санкт-Петербурзькому університеті, бібліотеці Академії наук, тож може порівнювати методику вивчення літератури в українській та російській освіті. Заангажованість російських наукових принижує Шевченка, який прожив у місті над Невою 17 років. Сьогодні кажуть - Санкт-Петербурзької літературної інтелігенції без українського Кобзаря існувати не може. Паралелі дослідниця радить проводити із сучасністю. «Сьогодні помітний взаємовплив слов’янських культур на східну літературу і навпаки. Зараз особливо відчутний взаємовплив російської і української культур. Оскільки цього річ відзначаємо 200-річчя Т.Шевченка, то тут можна зосередитись на перегукуванні, - впевнена Тетяна Лебединська, кандидат  філософських  наук,  професор. - Більшість молодого покоління в аудиторіях немає абстрактного мислення. І це мені дуже сумно. Люди ніби заангажовані і більше працюють із друкованими й опрацьованими матеріалами. А першоджерела, архіви майже не використовують. Шевченко жив і працював на стикові культур. Майже все своє свідоме життя він мешкав у Санкт-Петербурзі. І тому, сьогодні не можна говорити про місто без українського Кобзаря. Він займався самоосвітою, навіть більше – жив серед геніїв, будучи навіть кріпаком і вже опісля, під час навчання теж жив в оточенні геніїв. До слова, навіть ховали його генії. В цілому, якщо говорити про світову літературу у школі, то цей факт мене теж неприємно вражає. Оскільки, у 8-ому класі російської літератури взагалі немає. Пушкіна вивчають у 5-ому класі, після читають Цветаєву. Дивно, що «Анну Кареніну» Толстого читають у 10-ому класі. Що може дівчина розуміти у такому масштабному творі, її психологія для такого прочитання ще замала. Ще один складний філософський роман – «Злочин і кара» Достоєвського. Я вважаю, що шкільну програму зарубіжної літератури треба змінювати. І тут варто говорити про Шевченка, який мав би бути ядром усієї програми, а вже навколо нього вивчали б творчість російських письменників, які творили його оточення. Треба вивчити, як вони цінували, як до Шевченка відносилися, що спільного було між ними тощо. Усі ці недопрацювання, недовивчення збіднюють людей. Література так вибудувана, щоб люди мало мислили. Чим менше людина думає, мислить, менше самокритична, тим легше маніпулювати».

У науковому світі сутички – часте явище. Особливо педагоги сперечаються щодо надшвидкого доступу до інформації. Утім, викладачі УжНУ наголошують, інтернет – це лише інформаційний фаст-фуд, але аж ніяк не усвідомленість і аналіз. Якісні знання здобуваються системно, усвідомлено, із прочитанням у бібліотеці. Оскільки суспільство потребує мислячих людей, осучаснювати методику викладання почали із світової літератури. Утім, плідна співпраця може поширитись і на вивчення інших наук.

Євгенія  Фанта для Ужгород.net