Ромське життя — це здебільшого життя без документів

До того ж, в органах виконавчої влади спостерігається негативне відношення до ромів, які прагнуть нормально жити та вимагають на підставі рішення суду оформлення необхідних для цього документів. Адаптуватися в цьому нелегкому процесі їм допомагають правозахисні організації, надаючи безоплатну юридичну допомогу.

Життя без документів

До громадської приймальні громадської організації «Територія успіху»* з надання безоплатної юридичної допомоги, що працює за підтримки Програми розвитку ООН в Україні та Української Гельсінської спілки з прав людини (далі УГСПЛ), звернувся головний спеціаліст районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ксенія Браілова з проханням допомогти в оформленні документів Галині Арапу. Адже двадцятишестирічна жінка досі не має не те що паспорту, а й свідоцтва про народження. Нині вона проживає в селі Попівка, Кіровоградського району.

- Її батьки – особи ромської національності, які на момент народження Арапу Галини проживали на території України, переважно в місті Вознесенську. Проте, мати не оформила державну реєстрацію народження своєї доньки – Галини Арапу, тобто свідоцтва про народження. Тому в неї на руках є лише медична довідка, видана 15.07.1988 року Уманським пологовим будинком, яка засвідчує факт її народження. Але на підставі цього документу вона не може оформити у відділі реєстрації актів цивільного стану свідоцтво про народження, оскільки його працівники не беруть на себе таку відповідальність», -- пояснює представник громадської приймальні УГСПЛ у Кіровограді Інга Дудник.

Тому Галина Арапу живе фактично без жодних документів, які посвідчують її особу. А це тягне за собою низку інших серйозних проблем. Адже на її утриманні знаходиться троє малолітніх дітей, на які вона не може отримати належну державну соціальну допомогу, оскільки без паспорта їй просто не випишуть в органах РАЦС на них свідоцтво про народження. А без цього документу жінка не влаштує їх у дитячий садок і не поставить на облік в дитячу поліклініку. Та й про реєстрацію за місцем проживання вона може лише мріяти…

Законодавчі перепони

Спроба Галини Арапу звернутися до міграційної служби також не дала необхідного результату. «Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України передбачає процедуру отримання тимчасового посвідчення особою, яка втратила паспорт, що регламентує наказ МВС № 320 «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України» від 13.04.2012 року. А пані Галина не втрачала паспорт, у неї взагалі його не було, -- пояснює правозахисниця Інга Дуднік. – А в цьому Порядку не вирішено питання, як діяти у разі відсутності будь-якого документа, що посвідчує особу. Відтак, єдиним виходом з цієї ситуації є звернення до суду, за рішенням якого можна досягти відновлення документів Галині Арапу та її дітям».

Але це – досить непростий шлях. Для початку необхідно звернутися з позовною заявою до суду, який має встановити юридичний факт і зобов'язати РАЦС видати свідоцтво про народження. Зробити це він може на підставі свідчень матері, якщо вона жива, або інших родичів чи навіть сусідів, які підтвердять факт народження людини. Адже, як правило, більшість ромів під час пологів не звертаються до медичних закладів, а народжують у себе вдома.

Як засвідчує судова практика, лише ця одна процедура триває до півроку. Після отримання позитивного рішення суду, можна подавати документи в державну міграційну службу для відновлення/набуття громадянства.

Комплексне вирішення питання

Звичайно, у багатьох опускаються руки ще на першому етапі. До того ж, в органах виконавчої влади спостерігається негативне відношення до ромів, які прагнуть нормально жити та вимагають на підставі рішення суду оформлення необхідних для цього документів. Адаптуватися в цьому нелегкому процесі їм допомагають правозахисні організації, надаючи безоплатну юридичну допомогу.

Так, стало й у випадку Галини Арапу, чию проблему юристи УГСПЛ вирішуватимуть через суд. «Наразі ми готуємо позовну заяву, заручившись досвідом та підтримкою закарпатських правозахисних організацій, які досить часто зіштовхуються зі справами відновлення документів ромів. Сподіваємося, що незабаром отримаємо позитивний результат. Разом з тим, слід лобіювати зміни до чинного законодавства, які б покращили ситуацію з вирішенням даного питання. Адже неврегульованість процедури відновлення ідентифікаційних документів та небажання посадових осіб брати на себе відповідальність призводять до бюрократичної тяганини та темних плям у долі беззахисних та безпорадних осіб, які потрапили в це замкнуте коло проблем», -- резюмує Інга Дудник.

Повчальним у цьому плані може стати досвід молдовського уряду, який ще в 2012 році вирішив видавати паспорти ромам безкоштовно. Сама ж процедура оформлення документу там займає не більше трьох місяців. Таким чином, у Молдові намагаються підвищити рівень документування ромського населення країни.

У нас же представники цієї національності можуть розраховувати хіба що на безоплатну юридичну допомогу при оформленні документів, що посвідчують особу. І то – лише від громадських та правозахисних організацій. Хоча минулого року Президентом України була видана «Стратегія захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року», направлена на підвищення рівня соціалізації ромів. Попри це, її реалізація, за твердженнями правозахисників, достатньо не фінансується. Тому немає відчутних результатів від виконання зазначеного документу, що негативно позначається на житті ромів в Україні.

Дж-ло