Закарпатські телевізійники долучилися до рекордного написання радіодиктанту
Національна спільнота разом із закордонними українцями долучилися до встановлення своєрідного та унікального у світі рекорду – написання радіодиктанту. Це наймасовіше писання під диктовку на єдиній локації, подібного ще не робили, хоча цьогорічний вже 14-й радіодиктант в Україні.
З нагоди відзначення Дня української писемності та мови, власну вправність володіння українською мовою могли перевірити всі бажаючі, налаштувавши он-лайн трансляцію Українського радіо. У столиці, де власне й стартував радіодиктант, на одній локації зареєстрували майже 700 осіб. А в обласному центрі до диктанту національної єдності долучилися й журналісти інформаційного відділу телеканалу Тиса 1.
Тему Національного диктанту єдності озвучили за кілька хвилин до написання. «Українському радіо – 90 років». Про це – рукопис формату А4.
«Востаннє я писав диктант близько 7 років тому, - пригадує журналіст телеканалу Тиса 1, Роман Сов’як. – Диктант, у звичному його розумінні, писав у випускному класі. Вже в університеті це були міні-диктанти, більше написання окремих складних слів, словосполучень, вставних конструкцій тощо. Цього диктанту побоююсь і вчительці своїй мабуть не показав би. Переживаю, багато чого забулося і потребує відновлення в пам’яті (написання складних речень, правильна пунктуація). Якщо не практикуватися, навики забуваються. Звісно, тексти, які щодня пишу для інформаційного випуску редагуються головним редактором. Але, не так прискіпливо, як вчителькою в школі. Тому відчувається певний «мандраж». Сподіваюся, на тверду «4» (за 5-бальною шкалою) напишу.»
Це інтерв’ю було записане ще до початку радіодиктанту. Певно, такі сумніви – звичне явище для кожного, хто планує віддати свою роботу на перевірку. Голос радіоведучого закликає не боятися робити помилок під час написання. Кожен може відправити власну роботу на перевірку до Києва. Для цього потрібно відсканувати або сфотографувати рукопис і надіслати на електронну пошту Українського радіо. Надруковані тексти не приймаються.
Телевізійники, які з власного бажання долучилися до написання національного диктанту, зробили це задля власної самоперевірки. І, хоча журналісти щодня вдосконалюють власну майстерність володіння словом, все ж, побоювання були.
«Хочеться вірити, що помилок немає, - зізнається головний редактор інформаційного відділу телеканалу «Тиса 1» Тетяна Шімон. - Ми зробили самоперевірку. Це треба робити не лише журналістам, тому, що грамотність важлива для кожної людини. А для журналіста, який несе слово в маси – це обов’язково!»
При цьому, Тетяна Шімон зауважує, що телевізійник орфографію і пунктуацію може вправно сховати, а от газетному журналістові доводиться грамотно не лише формувати власну думку,а ще й дотримуватися правил написання. «Тому, нам, телевізійникам, було важче писати диктант, ніж газетярам. Адже, ми більше стежимо за наголосами, інтонаційними малюнками речень, на розділових знаках особливо не зосереджуємось. Але, думаю, впораємось. Написання радо диктанту - це дуже корисна ініціатива, яку варто продовжувати і підтримувати.», переконана головний редактор відділу інформації телеканалу «Тиса 1».
14-й радіо диктант, який писали всі українці без географічних розмежувань – простий приклад згуртування. Ось так, в одному кабінеті, диктант національної єдності без кордонів писали журналісти, випускові редактори і навіть економісти. До прикладу, Неля Янчук за фахом банкір, але професію обрала гуманітарну. Нині вона працює не з цифрами, а зі словами. Каже, до написання диктанту не готувалася, але щоб досконало вивчити українську мову, над книжками свого часу просиділа не одну ніч.
«Сьогодні я повернулася на 6 років назад», - розповідає журналіст Неля Янчук. Вона працює в інформаційному відділі нещодавно. «Цей диктант, безперечно, ми писали, щоб перевірити свою грамотність. Але, головний мотив, що ми дійсно об’єдналися в ці хвилин, це справді був диктант національної єдності. Якщо узагальнювати, то бажання писати – індивідуальне. Воно або є, або ні. Будучи школяркою, вчилась на відмінно, але коли вирішила піти в журналістику (2 роки тому), щоб підтягнути знання, засіла за книжки. Вважаю, що людина всього не може знати, тому потрібно самовдосконалюватися. Десь підчитати, проконсультуватися – все це знання».
До написання диктанту долучились всі, хто мав можливість налаштувати свої радіоприймачі чи інші електронні засоби зв’язку на хвилі українського радіо.
Безпрецедентний радіодиктант – унікальний й тим, що досі жодна країна світу не фіксувала подібні рекорди. Для України, яка сьогодні особливо потребує згуртованості, - це ще одна можливість об’єднатись навколо національної ідеї.
Тому метою написання диктанту було - утвердження державного статусу української мови, піднесення її престижу, підвищення рівня мовної освіти й культури, удосконалення навиків майстерного володіння словом, підвищення рівня знань громадськості.
До цієї новини немає коментарів