Як гостинність рахівських заробітчан «поцімборувала» Закарпатський край з чеською Височиною

Влітку 2007 року два уродженці села Стримба Рахівського району Василь Самандрула  та  Іван Березнай, які  працювали  у Чехії, запросили до себе в гості кількох чеських друзів, а потім організували приїзд на  Закарпаття поважної делегації депутатів  краю Височина Чеської Республіки і зустріч з керівництвом  області.

Замилування чеських гостей природним багатством і красою гір, полонин і дзвінких  потічків Карпат, гостинністю людей,  які  тут  живуть,  на фоні соціальної відсталості гірських поселень, - зродило в них бажання налагодити різнобічне співробітництво між  двома регіонами.

            Люди поцімборовали, а чиновники папери підписали.

Тоді Закарпаття відвідала вже офіційна делегація Височини, до складу якої входили представники всіх політичних партій  ради краю й керівники крайової адміністрації. На  зустрічі з керівництвом Закарпатської області було домовлено про встановлення партнерських  відносин між двома  регіонами. А 28 лютого 2008 року  у чеському  місті Їглава тодішній голова облради Михайло Кічковський та його колега – гетьман краю Мілош Вистрчіл в урочистій обстановці скріпили це рішення підписанням відповідного договору між Закарпатською областю України та краєм Височина. Встановлене тоді співробітництво активно підтримують і розвивають і нинішні керівники – щойно обраний народним депутатом голова  облради Іван Балога, його наступник Володимир Чубірко та гетьман Їржі Бєгоунек.

А під час  підписання  того договору  його положення  стали  набувати   конкретного змісту - уряд краю виділив на співробітництво з нашою областю понад чотири мільйони чеських крон. А за  кілька місяців Височина та Закарпаття приступили до реалізації перших спільних інвестиційних проектів, 80 відсотків  вартості яких взяли на себе  чеські партнери.  Їхнім  коштом було замінено  вікна і двері у  загальноосвітніх школах сіл Стримба та  Лазещина  Рахівського  району. Через  рік у  цих же  закладах замінили  й систему опалення та водозабезпечення.  І за те, що  ось уже шість років  у класних приміщеннях Стримбівської школи тепло і затишно, вчителі й учні  вдячні, насамперед, своїм землякам  Василю Самандрулі  та  Івану  Березнаю.

Василь Самандрула  (крайній справа) під час перемовин офіційної делегації Височини.

Влітку у високогірній Стримбі, рідному селі  Василя Самандрули та  Івана  Березня,  урочисто  введено у дію ще один спільний  з Височиною інвестиційний проект, наслідком якого стала реконструкція місцевої амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Це своєрідний  подарунок землякам  Василя Юрійовича від керівництва двох регіонів. Адже нині в Стримбі, яка входить до складу Верхньоводянської сільради, проживає майже півтори тисячі мешканців. Чимало з них зараз перебувають на заробітках у Чехії.   До райцентру їхати по медичну допомогу доволі далеко –понад півсотні кілометрів. А в оновленому закладі створено умови для  прийому пацієнтів не тільки із Стримби, а й навколишніх присілків.

На цю урочисту  церемонію тоді прибула  поважна делегація на чолі з гетьманом  краю Їржі Бєгоунеком, а також тодішній голова Закарпатської обласної ради Іван Балога. У своїх виступах представники  громадськості  села дякували  не  тільки  керівникам побратимських регіонів, а й своєму односельцю Василю Самандрулі, саме завдяки  ініціативи якого тепер  тут створено належні умови для  сільської  медицини.

Йозеф Недвєд  з внучками Ілька Лепея Магдалиною Пуйо  та Оленою Шопою.

Факт. Біографія Василя Самандрули -  типова для закарпатців. Йому - 47 років. Народився і виріс у Стримбі. Тут закінчив  початкову школу, потім  Верхньоводянську десятирічку. Нині його фотографія красується на шкільному стенді серед односельців, що внесли вагомий вклад у розвиток села. Служив у армії. Закінчив юридичний факультет Ужгородського університету. Одружений, має двох дітей. В пошуках роботи поїхав до Чехії, де заснував невелику фірму з обслуговування лісового господарства.  Проживає  з сім’єю  в Празі, де працює  його дружина і вчиться у школі дочка. Однак  своєю діяльністю більше  пов'язаний з краєм  Височина, де  має  багато друзів.

Будучи   палким  патріотом  Закарпаття, ніколи не  забуває про  рідне  село,  батьківську хату, де проживає його старенька  мати та сестра Ганна.  Часто приїжджає до них не просто в гості, а й допомогти  в облаштуванні  обійстя. Навіть під час  робочих чи офіційних візитів представників Височини, яких супроводжує як перекладач, старається  навідати їх.

Йозеф Недвєд  біля  пам’ятного знака останньому опришку Верховини.

Нині Василя Юрійовича добре знають  і поважають не тільки керівники області, районів, а й багатьох населених пунктів. Адже пам’ятки  українсько-чеського партнерства у вигляді оновлених шкіл, дитячих садків, амбулаторій, закладів  культури, до яких він за останні сім років доклав частку своїх зусиль,  є  у кожному  районі Закарпаття. Нинішнього року до вже реалізованих 35 проектів  долучиться ще більше десятка.. В цілому ж з 2008 року край Височина інвестував у соціальну сферу Закарпаття   39 млн. 500 тис. чеських крон.

Одночасно налагоджена співпраця між навчальними закладами, установами культури і охорони здоров’я. Здійснюються спільні  культурно-освітні, туристичні та екологічні акції.

Чехам цікавий навіть життєпис останнього опришка Карпат

І хоча зовні роль Василя Юрійовича у зміцненні міжрегіонального співробітництва не завжди помітна, але  саме  він, будучи  керівником невеличкої фірми  у Чехії, разом  з своїм односельцем  Іваном Березнаєм зумів не просто привернути увагу до нашого краю багатьох представників місцевого самоврядування та функціонерів Височини, а й зробити з них справжніх  і щирих друзів  Гуцульщини. 

Одним з перших з них став Йозеф Недвєд - староста містечка  Марквартіце. Він уже давно цікавиться історією Закарпаття, став палким любителем гірського  туризму. Тож запрошення Василя Самандрули та  Івана  Березня відвідати наш край сприйняв із великим задоволенням. Після цього чех не раз із своїми закарпатськими колегами піднімався на найвищі вершини  Українських Карпат, щоб  помилуватися  їх  красою. Його зачарували  легенди та пісні Гуцульщини, щирі,  роботящі та гостинні  люди.  Бажання чимось зарадити їх нелегкому життю привело до ідеї налагодження співробітництва між територіальними громадами двох регіонів.

Василь Самандрула та  Іван Березнай

В цьому прагненні  він знайшов багатьох спільників  серед місцевих депутатів, в тому числі в особі  колишнього гетьмана Височини, а нині сенатора парламенту Чехії  Мілоша  Вистрчіла  та голови крайового уряду  Зденека Кадлеца, які згодом надали цій ідеї  офіційний  статус. До цієї справи  активно підключилася і донька Йозефа Недвєда Катержіна, яка нині виконує  роль координатора співпраці Височини із Закарпаттям та голови наглядової ради благодійного  фонду «Віза».  Разом з нею  Йозеф  Недвєд ініціював  багато культурних акцій, в тому числі був ініціатором і спонсором телевізійного  дослідження  про останнього опришка Верховини  Ілька Лепея з Міжгірщини. Він зацікавився його життєписом, відшукав про нього багато документальних матеріалів та спогадів чеських чиновників, які працювали в той час на Закарпатті. З допомогою міжгірського краєзнавця Івана Костюка відшукав і численних нащадків останнього опришка Карпат. З прагненням відновити історичну правду він ініціював встановлення пам’ятного знака на місці, де Ілько Лепей був застрелений.

Василь Самандрула, Йосиф Недвєд  та ряд членів представництва Височини і депутатів обласної ради є засновниками благодійного фонду «Віза» (скорочено - перші склади назв побратимних регіонів), через який фінансуються  спільні інвестиційні  та культурологічні  проекти.  Більше того, Василь Юрійович певний час був його виконавчим директором і  без його безпосередньої участі не реалізовувався жоден з перших спільних проектів. Але й тепер без нього  не  обходиться жоден візит представників Височини, під час якого він виступає в ролі головного перекладача, комунікатора і своєрідного екскурсовода. 

Факт. Василь Самандрула може служити яскравим прикладом здійснення народної дипломатії у  відносинах між  Закарпаттям і Чеською Республікою. Адже він дав поштовх до встановлення на найвищому  офіційному  рівні міжрегіональних зв’язків не тільки з Краєм Височіна, а й  Пардубіцьким  краєм,  а також між Закарпатською обласною радою та сенатом Чеської Республіки. Нині ми  маємо також налагоджені зв’язки  між містами Ужгород та Їглава, Мукачеве та Пельгржімов, найближчим  часом передбачається  встановлення  партнерських відносин між містами Хуст і Ждяр-над-Сазавою та Чоп і Нове Мєсто-на-Мораве.

Тож, народна дипломатія – новий вид міжнародної співпраці

І це вже стає, як видно з наведеного фактажу, доконаним фактом.

Василь Самандрула  та  гетьман  краю Височина Їржі Бєгоунек при  відкритті амбулаторії  у с. Стримба Рахівського району

Шкода, що в цьому напрямі  мало що  роблять  професійні дипломати України  за  кордоном. За  останні сім років, протягом яких я в певній мірі  був причетний до розвитку міжрегіонального і транскордонного співробітництва,  не пригадаю  жодної  внесеної Закарпаттю пропозиції посольством  України в Празі щодо  налагодження нових зв’язків.

 Сьогодні наших земляків, як того цвіту  по всьому світу. Їх багато не лише в Чехії, а й  в Італії, Іспанії, Португалії, Німеччині, Австрії та інших країнах Європи. Чимало з них зуміли там налагодити  свій  бізнес.  Дехто  зароблений  капітал  вкладає  у  облаштування власних осель на  Верховині, дехто у розвиток  підприємництва  вдома. Наприклад, той же  Іван Березнай у Стримбі розбудував невеличкий туристично-готельний  комплекс, де  тепер часто зупиняються  і чеські гості.

Якби  таких  палких  патріотів, які  здатні  з допомогою народної дипломатії налагодити ділові зв’язки  наших міст і сіл з громадами інших держав, було  хоч  по  одному в кожному  районі, це сприяло б   припливу  іноземного  капіталу в соціальну сферу, і  верховинські села  стали б ще кращими, а життя в них  - заможнішим і цивілізованішим.   Прикладом  може  бути  Колочава  Міжгірського  району, яке  завдяки саме  народній  дипломатії його мешканців, які нині працюють за кордоном,  і зусиллям  місцевих керівників перетворилося  у  справжню музейну оазу, що приваблює як туристів з усього світу, так і дипломатів та чиновників з багатьох країн.

Роль  народних дипломатів  відіграють нині і багато депутатів обласної та місцевих рад, керівників громадських організацій, асоціацій та  агенцій регіонального розвитку, благодійних фондів,  налагоджуючи зв’язки з територіальними  громадами  та організаціями різних країн, залучаючи шляхом участі у програмах транскордонного співробітництва міжнародні інвестиції на  реалізацію освітніх, культурних  та соціальних проектів у містах і селах області.   Варто лише  назвати  депутата обласної ради, недавно обраного до парламенту України  по багатомандатному  округу від Блоку Петра Порошенка Василя Брензовича. Саме з його  ініціативи  встановлено тісні зв’язки між органами  самоврядування Закарпаття та областей Гевеш, Боршод-Абауй-Земплен та Саболч-Сатмар-Берег Угорщини.  Завдяки  його сприянню з 2012 року в області реалізується програма Східного  партнерства за угодою між Закарпатською обласною радою та Міністерством закордонних справ Угорщини.  За  рахунок фінансової допомоги МЗС Угорщини територіальні громади 13 районів реалізували понад 70 проектів з енергозбереження (що нині є надзвичайно важливо), ремонту та  реконструкції  установ  соціальної сфери – вузів, шкіл, дошкільних установ, будинків  культури та інших, забезпечення їх сучасним навчальним обладнанням та спортивним  інвентарем на загальну  суму  понад 18 мільйонів  гривень. У нинішньому  році за цією програмою реалізується ще майже 30 таких проектів.

Пропозиція. Окремі наші земляки  працюють поважними дипломатами в європейських країнах і можуть активно сприяти встановленню взаємозв’язків  між територіальними громадами, налагодженню їх взаємовигідного співробітництва, реалізації на Закарпатті транскордонних проектів. В цьому  напрямку  активно діє посол України в Словаччині  Олег Гаваші, постійно  інформуючи обласну раду та облдержадміністрацію про можливості  програм партнерства та співробітництва, які пропонує країна його перебування.  Але так  повинні б робити всі  дипломатичні  представництва.Тоді і процес євро-інтеграції України здійснився б значно скоріше.

 Кілька років тому  посол України у Швейцарській Конфедерації наш земляк Юрій Дір теж запропонував Закарпатській ОДА сприяння  в такій співпраці, організував візит делегації ОДА до швейцарського кантону Ааргау,  уряд якого  висловив зацікавленість у співробітництві з нашим регіоном. Але далі пропозиції розглянути можливість підписання угоди (меморандуму) про співробітництво між кантоном Ааргау та Закарпатською областю України справа не пішла. За цей час у керівництві посольства та облдержадміністрації відбулися  кадрові зміни. А в нового керівництва до продовження справи  руки ще не дійшли...   

Іван ДІУС, член Національної спілки журналістів України