Богдан Андріїв: Закликаємо небайдужих прийти на допомогу людям, яким найважче у суспільстві

Детальніше про ситуацію із реабілітаційним центром, можливостями інвалідів, ставлення до них та допомогу держави розповіли Олександр Лизанець - голова Закарпатського обласного осередку Української федерації спорту інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату,  Богдан Андріїв - секретар Ужгородської міської ради та Андріана Сушко - начальник управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради.

В Ужгороді налічується понад 6 тисяч інвалідів, з них незначна кількість займається спортом, інші ж просто не мають можливостей де займатися. Це найголовніша проблема людей з обмеженими можливостями, яка наразі виникла. Завдяки Ужгородській міські раді та депутатському корпусу вдалось ініціювати питання спортивно-реабілітаційного центру. «Наразі нам виділили приміщення по вулиці Тихого 13 Б площею понад 2000 м². Ми власними силами провели три суботники, прибрали приміщення. Зараз ми фактично не маємо коштів на розбудову центру», – розповідає Олександр Лизанець.

Певною матеріальною допомогою посприяв секретар міської ради Богдан Андріїв. На днях пан Олександр розмовляв із посольством Японії. Вони готові профінансувати, але залишиться тільки 20% – а це мільйон гривень. Обіцянки лунають звідусіль, але результат - дріб’язковий. Наразі, вони шукають інвесторів, аби оплатити все необхідне.

Сьогодні багато коштів йде на підтримку українських військових. Але ж багато вояків повертаються із зони АТО уже інвалідами, тому теж потребують підтримки як фінансової так і спортивно-оздоровчої. Куди вони мають звернутися по допомогу? Те, що держава виділяє певні кошти для інвалідів, це добре. Але людина, яка сидить в чотирьох стінах дома не має можливостей займатися спортом.

«Міська рада дала нам 3 роки терміну, аби створити належні умови для інвалідів на базі наданого нам приміщення, а якщо умов не буде, то приміщення заберуть»,– пояснює Олександр Лизанець. У планах в центрі створити спеціальний міні-готель для інвалідів (в Ужгороді такого немає), настільний теніс, зал для баскетболу, придбати спорядження для паверліфтингу тощо.

«Наша сьогоднішня зустріч присвячена Міжнародному дню інваліда і також, аби громадськість побачила рівень проблеми, яка існує і шляхи її вирішення. На жаль, тенденція у світі, зокрема і в Україні така, що кількість інвалідів з кожним роком зростає. Якщо порівняти цифри, то на початку 90-х років у місті було близько 3% інвалідів, то на кінець 2010 року – 5,3 %. Чинники, які впливають: Чорнобильська катастрофа, війна в Афганістані ну і військові дії на сході України (зона АТО). На жаль, але особливо остання тенденція буде зростати. Ми закликаємо людей не байдужих, які мають фінансові можливості, в тій чи іншій формі прийти на допомогу. Тому що, повірте, їм набагато важче в цьому суспільстві, ніж нам», – зазначив секретар міської ради Богдан Андріїв.

Наразі голова Закарпатського обласного осередку Української федерації спорту інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату разом з колегами проводить усі необхідні документальні дії, аби закріпити на законодавчому рівні створення реабілітаційного центру. В свою чергу, міська рада і депутатський корпус зробить все можливе, аби сприяти цій та іншим організаціям в місті. Аби інваліди могли свої проблеми більш якісно вирішувати. Цим людям дійсно спорт потрібний. Займаючись, прояви хвороби менше проявляються завдяки підтримці м’язового тонусу.

«Якщо говорити мовою цифр, то звичайно, кількість людей із інвалідністю в нас щороку зростає. Якщо ще 5 років тому в місті Ужгород було близько п’яти  тисяч людей із різними видами інвалідності, то станом на сьогодні по місту 6 215 людей мають інвалідність різного роду. Із них 679 – це І група інвалідності, 1927 – ІІ група і ІІІ група – 3132 (із них 477 діти-інваліди)», – розповідає начальник управління праці та соціального захисту населення міськради Андріана Сушко.

Щодо державних програм, то в нас система соціального захисту ще застаріла, оскільки держава в першу чергу клопочеться про людей із інвалідністю. Це виплата різного роду соціальних допомог, доплат, надбавок, пенсій, які надходять в місцевий бюджет за рахунок субвенцій із державного бюджету. Також за рахунок субвенцій виплачуються пільгами медикаментозне забезпечення, протезування, забезпечення різного роду засобами реабілітації. Це всі ті програми, які приймаються на рівні уряду.

Щодо роботи місцевих програм, то цього річ Ужгородською міською радою розроблено чотири програми додаткових гарантій соціального захисту за рахунок місцевих коштів, відповідно до яких фінансуються різні потреби людей з інвалідністю.  В першу чергу  – це виділення разових матеріальних допомог. На їх реалізацію спрямовано понад мільйон гривень.

Путівки для оздоровлення інвалідів загального захворювання, нажаль, закупляються за рахунок коштів виділених Мінсоцполітики. Тобто, тендерні процедури безпосередньо проводить Київ, який розподіляє путівки. Відповідно цього розподілу вони спускаються на місця. Кількість путівок, звичайно, обмежена. У 2014 році на місто Ужгород було виділено 54  путівки. Враховуючи, що на обліку в Ужгороді перебуває понад 6 тисяч людей ця цифра є мізерною.

«Путівки закупляються за межами області. Тобто, наші Закарпатські санаторії не бажають брати участь. Це також є проблемою, оскільки люди із різними вадами не завжди можуть виїхати із області і пролікуватися», – додає Андріана Сушко.

Також давно вже назріла проблема пандусів в місті. Якщо до 2010 року функції контролю над тим чи є пандус коло новобудов чи немає було покладені на органи соціального захисту, то з 2010 ці функції контролю знято на місцях. Якщо раніше здавалася будівля в експлуатацію, то обов’язково мусило бути погодження із захисту, акт обстеження пандусу, його доступності тощо. Та сьогодні цього немає. Тому будівлі здаються без пандусів або ж з такими, які не придатні, аби туди заїхала людина з обмеженими можливостями.

Ярміла Гармасій для Ужгород.net