Вчені пророкують реальні загрози перетворення Закарпаття на «шахтарський» край з усіма екологічними наслідками

А ще не відшукаєте в документі регіонального розвитку  таких важливих речей, як транскордонна співпраця, подальше  поглиблення співпраці в рамках єврорегіону та сприяння провадженню спільної підприємницької діяльності прикордонних регіонів у сфері малого і середнього бізнесу. Невже Закарпаття – як жоден регіон  в Україні! - уже не межує аж із чотирма державами Євросоюзу?!.

         Отже, таким чином можуть  з’явитися реальні загрози перетворення Закарпаття  на «шахтарський» край з усіма екологічними наслідками...

Саме цими надважливими речами й засмучений аж до обурення доктор біологічних наук, професор, заслужений природоохоронець України, заступник директора Карпатського біосферного заповідника Федір Гамор.  

Ось на що насамперед звертає увагу вчений: «Урядовою постановою від 6 серпня затверджено Державну стратегію регіонального розвитку на період до 2020 року.

         Цей надзвичайно  важливий документ  визначає процес стратегічного планування регіонального розвитку, мету й інструменти реалізації. Першочергові цілі - підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів і територіальна соціально-економічну інтеграція й просторовий розвиток України.

         Для виконання цих цілей, з урахуванням особливостей конкретних регіонів, насамперед передбачається раціональне використання природно-ресурсного потенціалу, збереження культурної спадщини та найцінніших природних територій, розвиток транскордонного співробітництва і прикордонних територій...

         Але ознайомившись і з цією постановою та порівнявши її з Державною стратегією регіонального розвитку на період до 2015 року, можна помітити суттєві зміни пріоритетів для розвитку   Закарпатської області.

         Для нас виявилося дуже дивним, що, відповідно до цієї Стратегії, - до пріоритетів розвитку Закарпаття уже не відноситься (згідно із додатком 3) збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, відтворення природних комплексів, земельних та водних ресурсів, формування національної екомережі. В той же час ця проблематика є пріоритетною для сусідніх областей».

         Дивно, але факт, продовжує Ф.Гамор, що «не віднесено  до пріоритетів розвитку Закарпаття і раціональне використання  рекреаційних ресурсів територій та об'єктів природно-заповідного фонду для формування економічного середовища і розвитку сфери зайнятості.  І це при тому, що тут розташований єдиний в Україні природний об'єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини», Карпатський біосферний заповідник і три національні природні парки, унікальні природні цінності яких (Долина нарцисів, гора Говерла, озеро Синевир, географічний центр Європи та інші) є візитівкою не тільки для Закарпаття, а й України загалом».

         Але найбільше цього знаного вченого дивує те, що «у переліку областей, для яких  пріоритетним визначено «Об’єднання зусиль щодо розвитку транскордонного співробітництва, подальшого поглиблення співпраці в рамках єврорегіонів та активізації роботи з розширення сфер такого співробітництва, ліквідації інфраструктурних перешкод та сприяння провадженню спільної підприємницької діяльності прикордонних регіонів у сфері малого і середнього бізнесу» Закарпаття теж відсутнє. Невже наш рігіон – як жоден в Україні! - уже не межує аж із чотирма державами Євросоюзу?!.

         Занепокоєння викликає  і те, що в розділі «Розвиток прикордонних територій» (Ціль 2. Територіальна соціально-економічна інтеграція і просторовий розвиток),  не знаходимо Закарпатську область, як і в переліку тих адміністративно-територіальних одиниць України, для яких  важливими пріоритетами визначено «Реалізацію проектів, спрямованих на підвищення рівня соціально-економічного розвитку прикордонних територій, поліпшення їх екологічного стану, розбудову прикордонної інфраструктури, розвиток туризму тощо», «Розвиток прикордонної інфраструктури та співпраці між місцевими і регіональними громадами сусідніх держав шляхом розроблення та реалізації спільних прикордонних проектів соціально-гуманітарного, економічного, культурного, екологічного спрямування» та «Сприяння прискоренню процесів наближення рівня життя населення прикордонних регіонів до середньоєвропейського та забезпечення вільного переміщення людей, товарів і капіталу через кордон, а також сприяння об'єднанню зусиль суб'єктів транскордонного співробітництва для розв'язання спільних проблем прикордонних регіонів та здійсненню євроінтеграційних заходів на регіональному рівні».

«Смуток на мене, як і на будь-якого іншого громадянина, - пише далі Ф.Гамор, - наганяє важке усвідомлення того, чому на Закарпатті вирішено змінити пріоритети розвитку. Але очевидним є одне: якщо насправді так і станеться, то унікальні природні цінності цього куточка Європи зазнають не поправних втрат, а соціально-економічна ситуація тут очевидно не буде поліпшуватися».

Тож, професор Гамор висуває таку пропозицію: «Якщо, абсолютно не виключено, через поспішність або ще через щось допущено помилки, то мабуть органам державної влади та місцевого самоврядування Закарпаття варто би внести відповідні пропозиції уряду щодо необхідних уточнень або доповнень до Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року».

         Така постановка питання, видається актуальною і в контексті Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом, в шостій главі якої  підкреслена необхідність посилення охорони навколишнього середовища  та реалізації довгострокових цілей сталого розвитку й запровадження принципів зеленої економіки. А в сьомій главі окремо акцентується увага на поглибленні транскордонного та регіонального співробітництва. І для кого, як не для Закарпаття, яке межує – повторимося – аж із чотирма країнами, і де надзвичайно актуальною  є розробка та реалізація програм розвитку туристично-рекреаційної галузі, як альтернативи суцільним вирубкам лісів, розв’язання наболілих екологічних проблем – зокрема, збору та утилізації побутових відходів, створення надійної системи попередження катастрофічних паводків, ці напрямки роботи мали би бути пріоритетними».

         Гостроту проблем природоохоронець бачить і в тому, що останнім часом «спостерігається надмірне лобіювання окремими бізнесовими формуваннями маштабного будівництва на Закарпатті, в тому числі навіть на природоохоронних  територіях, - гідроелектростанцій та розробки корисних копалин. Ці тенденції, всупереч екологічному законодавству, закріплюються в схемах планування території Закарпатської області та відповідних районів. А в Загальнодержавній програмі розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року передбачається активна розвідка надр з подальшим видобутком навіть у зоні розташування  Карпатського біосферного заповідника.

Обурення і особливе занепокоєння викликає проект рішення Закарпатської обласної ради із питань погодження клопотання Державної служби геології та надр України про продаж на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою розробки нафти, газу та природного конденсату у густозаселеній Тереблянській площі, яка безпосередньо прилягає до Угольсько-Широколужанського масиву об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини». На думку експертів, розробка цих родовищ неминуче призведе до забруднення питних джерел води і пониження їхніх горизонтів та до надмірної урбанізації території природно-запавідного фонду».

         Таким чином, наголошує Ф.Гамор, «можуть  з’явитися реальні загрози перетворення Закарпаття  на «шахтарський» край з усіма екологічними наслідками»...

           Отже, доки не пізно, то перші посадовці з ужгородської площі Народної, 4 повинні негайно взятися за виправлення цих справді стратегічних помилок.

А в редакції  Uzhgorod.net.ua майже переконані, що до вирішення цієї проблеми зголосяться й народні депутати від Закарпаття. Їх нині аж понад півтора десятка.

Василь Нитка  для Uzhgorod.net.ua