Як прокурори каратимуть закарпатців, які ухилятимуться від мобілізації

Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов’язком громадян України.

У зв’язку з поширенням проявів тероризму на території України, що призводять до загибелі мирного населення, військовослужбовців і працівників військових формувань та правоохоронних органів України у східних регіонах держави, концентрацією угруповань військ (сил) зі значним наступальним потенціалом на території Російської Федерації поблизу державного кордону України, загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України, з метою забезпечення оборони держави, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Президентом України видано Указ № 607 «Про часткову мобілізацію».

Цим Указом Глави держави оголошено часткову мобілізацію, яка проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом, у тому числі на території Закарпатської області.

ВЛАДА: Хто і за що відповідає

Місцеві органи виконавчої влади за участі органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності зобов’язано організувати та забезпечити в установленому порядку:

1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

2) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Зазначений Указ Президента України затверджено Законом України від 22 липня 2014 року, який набрав чинності 24 липня поточного року.

За умов військових дій на сході держави, відповідно до вимог сьогодення надзвичайно важливим є виконання вимог законодавства України про військовий обов’язок, військову службу та мобілізацію усіма суб’єктами цього процесу.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу у зв’язку з мобілізацією проводиться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності, а також не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців.

Як визначено у статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,організація безпосередньої реалізації заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації на відповідній території чи сприяння їх виконанню здійснюється місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Здійснення контролю за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних  органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), забезпечується керівником відповідного органу державної влади, іншого  державного органу, органу місцевого самоврядування, а також підприємств,  установ і організацій.

Згідно статті 17 Закону місцеві органи виконавчої влади організовують під час мобілізації своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які залучаються до виконання обов’язку щодо мобілізації, техніки на збірні пункти та у військові частини, виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів і надання послуг відповідно до мобілізаційних планів.

Статтею 18 цього Закону передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, зокрема:

- планують, організовують і забезпечують мобілізаційну підготовку та  мобілізацію на території відповідних населених пунктів;

- забезпечують на території відповідних населених пунктів виконання   мобілізаційних завдань (замовлень) підприємствами, установами і організаціями, які залучаються ними до виконання цих завдань (замовлень); 

- організовують під час мобілізації в установленому порядку своєчасне  оповіщення та прибуття громадян, які залучаються до виконання обов’язку щодо мобілізації;

- забезпечують на території відповідних населених пунктів ведення військового обліку військовозобов’язаних і призовників;

- сприяють військовим комісаріатам у їх роботі в мирний час та під час мобілізації;

- забезпечують на території відповідних населених пунктів виконання  законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону призов громадян на військову  службу під час мобілізації здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати.

Такі ж повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі оборонної роботи щодо організації призову громадян на строкову військову службу, а також їх мобілізації, забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення наказу військового комісара про оголошення мобілізації, організації та участі у здійсненні заходів, пов’язаних з мобілізаційною підготовкою та цивільним захистом, на відповідній території визначено і статтею 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

ПОТЕНЦІЙНИМ МОБІЛІЗОВАНИМ НА ЗАМІТКУ

Водночас, статтею 22 ЗаконуУкраїни «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів). З моменту оголошення мобілізації громадянам, які перебувають на  військовому обліку, забороняється зміна місця проживання без дозволу військового комісара.

Категорії осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначено статтею 23 цього Закону.

Так, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

- заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами  державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями;

- визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

- чоловіки, на утриманні яких перебувають п’ять і більше дітей віком до 16 років (такі чоловіки можуть бути призвані на військову службу у разі їх згоди тільки за місцем проживання);

- жінки, на утриманні яких перебувають діти віком до 16 років (такі жінки можуть бути призвані на військову службу в разі їх згоди і тільки за місцем проживання);

- зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, відповідно до законодавства України, в разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

- народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

- інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законами випадках.

Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період  не підлягають також студенти та аспіранти, які навчаються на денній формі навчання.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Законодавством України про військовий обов’язок, військову службу та мобілізацію передбачено відповідальність відповідних суб’єктів за його порушення чи невиконання.

Так, статтею 42 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» визначено, що керівники, інші посадові особи органів виконавчої  влади, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ та організацій незалежно від підпорядкування і форм власності та громадяни України, винні у порушенні порядку військового обліку, призову на строкову військову службу, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до військового комісаріату, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов’язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних    органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних   одиниць і населених пунктів, підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників, що передбачено статтею 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Цією ж статтею визначено, що посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов’язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

За неявку військовозобов’язаних на виклик до військового комісаріату без поважних причин настає адміністративна відповідальність за статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено максимальне стягнення у виді накладення штрафу до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність громадян та посадових осіб за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яка сягає ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для громадян та трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян –  посадових осіб.

Незабезпечення керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами підприємств, установ, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств і навчальних закладів на вимогу військових комісаріатів сповіщення військовозобов’язаних і призовників про їх виклик у військові комісаріати або перешкода зазначених посадових осіб своєчасній явці громадян на збірні пункти чи призовні дільниці, вчинено повторно, відповідно до статті 211-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 211-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення за несповіщення керівниками або іншими відповідальними за військово-облікову роботу посадовими особами підприємств, установ і організацій про виклик військовозобов’язаних у військові комісаріати передбачено максимальне стягнення у виді накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ухилення від призову за мобілізацією згідно статті 366 Кримінального кодексу України карається позбавленням волі від двох до п’яти років.

Справи про вчинені вищезазначені адміністративні правопорушення у сфері військової служби та мобілізації розглядаються військовим комісаріатом, а досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтею 366 Кримінального кодексу України, здійснюється слідчими органів внутрішніх справ.

Підсумовуючи викладене, висновок один – виконання законодавства України про військовий обов’язок, військову службу та мобілізацію є справою кожного посадовця, підприємця, громадянина, повідомив Віктор Кузан, прокурор Рахівського району старший радник юстиції