Щеплення: користь чи лихо?

Не секрет, що батьки маленьких діток постійно вагаються - вакцинувати чи не вакцинувати дитину? Через цілу низку повідомлень, що звучать з екранів телевізорів та з’являються на шпальтах газет, різноманітних Інтернет-видань,  в результаті втягнення до цієї негативної діяльності медпрацівників, батьки масово відмовляються від проведення щеплень своїм дітям.

За офіційною статистикою, сьогодні в Україні щонайменше 30% дітей не проходять профілактичної вакцинації. Реальної ж картини не знає ніхто, оскільки батьки не завжди офіційно оформляють відмову від щеплень…

«Зростання частки відмов призводить до накопичення  значного прошарку імунологічно незахищених  від  важких, часто смертельних інфекційних хвороб, дітей молодшого віку, - розповідає заступник начальника управління охорони здоров’я Тетяна Міцьо. - Якщо тенденція відмов триватиме ще кілька років, це, безперечно, загрожує епідеміями».

 «Найбільш поширеними мотиваціями у відмовах є різні хибні переконання ( я в змозі уберегти свою дитину від контакту з хворим,  краще перехворіти і здобути тим самим більш стійкий імунітет), страх перед ускладненнями після щеплення», - каже Тетяна Василівна.

Лікарі не заперечують, що вакцинація може дати не тільки передбачувані вакцинальні реакції, але і певні ускладнення, проте вона  не дасть дитині  стати інвалідом після інфекційної  хвороби чи померти від неї.

Диспут навколо даної проблеми набирає оборотів, коли її з різних позицій починають коментувати медики, юристи, освітяни. Зокрема, юристи твердять, що батьки мають юридичне право відмовитися від щеплень, оскільки примусове щеплення є порушенням гарантованих Конституцією прав, керівники дитячих організованих закладів побоюються приймати у підпорядковані заклади дітей, які не щеплені, медики погрожують спалахом смертоносних інфекційних хвороб та різними способами спонукають щепити своїх дітей.     

         «Щодо правового аспекта проблеми, - зауважує посадовець, - слід зазначити, що, згідно з Конвенцією про права дитини, прийнятою ООН у 1989 році, кожна дитина має право на вакцинацію, тобто на захист від інфекції,  саме тому держава, де проживає дитина повинна  взяти на себе певні зобов'язання щодо такого захисту».  

     В Україні питання щеплень регламентується Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».          Відповідно до статті 5 Закону «піклування  про  своє  здоров'я  та  здоров'я  своїх дітей, не завдання  шкоди здоров'ю інших громадян; у т.ч.  щеплення у передбачених законодавством випадках» визначається як обов’язок громадянина.  Статею цього ж закону визначений перелік обов’язкових в Україні профілактичних щеплень, а саме щеплення для запобігання захворювання на туберкульоз, поліомієліт,  дифтерію,  кашлюк,  правець  та  кір.     

     Національним календарем щеплень визначені десять інфекцій, проти яких щеплення в Україні є обов’язковими. Крім згаданих і регламентованих Законом, передбачено також щеплення від гепатиту В, паротиту, краснухи та гемофільної інфекції.

             Національний календар щеплень періодично переглядається, оновлюється та затверджується відповідним наказом МОЗ України.

            Усі вакцини, які включені до національного календаря профілактичних щеплень, закуповуються централізовано за кошти Державного бюджету. Частина із них -  це вакцини іноземного виробництва, які мають сертифікати і дозвіл на ввезення в Україну, оскільки українських аналогів цих вакцин немає.

      Завдяки науковим розробкам, кількість хвороб, проти яких здійснюється щеплення, збільшиться, що тобто постало питання кількості ін'єкцій. Вирішенням цього питання стало створення нових комбінованих вакцин, коли за шляхом однієї ін'єкції дитина отримує декілька необхідних вакцин. В Україні на сьогодні зареєстровані п’яти- та шестивалентні комбіновані вакцини, які широко використовуються в усьому цивілізованому світі.

«Перед тим як щепити дитину, її слід ретельно оглянути. Якщо виникають певні сумніви щодо стану здоров’я, потрібне додаткове обстеження, але врешті-решт, переконавшись, що дитина не має протипоказів, її слід щепити», - консультує Тетяна Міцьо.

             Від яких саме хвороб пропонує вакцинацію вітчизняний календар щеплень і які із них є життєво необхідними, пані Тетяна відповіла: «Це щеплення саме від тих захворювань, які можуть набути значного поширення і, в результаті, призвести до спалаху та летального кінця».

    «Перш за все – це туберкульоз. Небезпечна, інвалідизуюча хвороба, яку протягом останніх років вже перестали називати суто «соціальною»,  оскільки  нею хворіють не тільки соціально неадаптовані представники суспільства.

          Мабуть усвідомлення того, що ми щодня наражаємося на небезпеку тісного контакту з хворим на туберкульоз – на вулиці, в транспорті тощо, зумовило певне розуміння суспільством цієї проблеми – тому найменший відсоток відмов від вакцинації саме від туберкульозу.

          Наступне обов’язкове щеплення, яке пропонується дітям – це вакцинація проти дифтерії, правця, кашлюка та поліомієліту.

        Дифтерія в довакцинальний період на території України була однією з головних причин дитячої смертності. На дифтерію хворіла кожна сота дитина. Масова вакцинація значно знизила захворюваність, крім того введення дифтерійного анатоксину запобігає перебігу дифтерії в тяжкій формі, з ускладненнями.

       Результатом перших проявів антивакцинальних настроїв, що розпочалися у 80-ті роки, став спалах дифтерії в середині 90-х років, коли в  Україні захворіло понад 19 тисяч осіб, із яких 700 померло.

В Ужгороді всі пам’ятають страшну трагедію, пов’язану з смертю двох дітей із однієї сім’ї внаслідок дифтерії, дітей, від щеплення яких відмовилися їх батьки. Це стало гірким, але дієвим уроком -  вже наприкінці 90- х років охоплення вакцинацією дітей у віці до 1,5 року, тобто тих, хто отримує повну вакцинацію та першу ревакцинацію від дифтерії, становило біля 99 %.

            Кашлюк найбільш небезпечний для дітей грудного віку, особливо до  6 місяців життя. У цьому віці перебіг захворювання найважчий. Крім того,  через часті приступи апное (своєрідна затримка дихання на тлі кашлю) може виникнути незворотнє гіпоксичне пошкодження мозку. Тому доцільним є проведення вакцинації дітей у якомога ранньому віці - з трьох місяців. До речі, у США це щеплення проводять вперше у віці 6 тижнів життя.

      Стосовно поліомієліту, то останнім часом це слово у багатьох на слуху у зв’зку тим, що ця грізна інфекція періодично нагадує про себе. З 2002 року територія України має статус вільної від поліомієліту, але це звання стало можливим тільки завдяки широкій масовій вакцинації.  В Україні  протягом останнього десятиріччя застосовуються два типи вакцин проти поліомієліту: жива поліомієлітна вакцина, яка вводиться через рот у вигляді рідини, та інактивована, яка  вводиться у вигляді ін’єкцій і є більш ефективною та безпечною. Ця вакцина входить до складу комбінованих вакцин, тобто дітям першого року життя вводиться у вигляді ін’єкції разом з вакцинами від інших інфекцій, тому, відмова від щеплення дитини у трьохмісячному віці і надалі наражає дитину на смертельну небезпеку, оскільки на континенті існують регіони, де реєструються випадки поліомієліту, і з цих територій може бути завезений поліовірус до нашої країни.  Слід зазначити, що мова йде не тільки про екзотичні країни. Беручи до уваги сьогоднішні можливості одного прошарку населення подорожувати у далекі краї та необхідність іншого заробляти на будівельних майданчиках Москви, стає зрозумілим що вірус поліомієліту вже чатує на українців із загрозою якщо не смерті, то незворотного  паралічу – і врятуватися від цього можна виключно щепленням.

        Стосовно кору, від якого слід щепити дитину вперше у віці одного року – це захворювання, яке за оцінками ВООЗ щороку на планеті забирає життя у близько 500 тис. невакцинованих дітей. В Україні періодично  спостерігався високий рівень захворюваності, коли постраждалими виявилися підлітки та дорослі, у яких не було потрібного рівня імунітету саме через невчасні або неякісні щеплення.  

           Паротит чи краснуха, навряд чи загрожують найпесимістичнішим  прогнозом, адже такої смертельної небезпеки, як дифтерія чи правець, ці захворювання не спричиняють. Але за ними криється інша загроза, т.з. «репродуктивна». Адже хлопчик або підліток, не щеплений від епідемічного паротиту, захворівши на цю хворобу, вірогідніше за все буде мати ускладнення у вигляді запалення інших органів, серед яких найчастіше уражаються ті, які відповідають за його майбутнє батьківство. Так само молода вагітна жінка, яка не була щеплена в дитинстві, заразившись краснухою під час вагітності, вряд чи зможе відчути радість материнства, адже вірус краснухи один із чинників, що призводить до народження  мертвого немовляти або дитини з серйозними вродженими вадами розвитку».

      Сьогодні батьки найчастіше відмовляються щепити дітей від гепатиту В і гемофільної інфекції, каже Тетяна Міцьо.

            «Найпідступнішим є те, що контакт із вірусом гепатиту В може статися за різних рутинних обставин, під час манікюру, гоління, простих медичних маніпуляцій.

 Особливо важлива ця вакцинація саме для тих дітей, які мають ті чи інші розлади здоров’я, адже потрапляння на операційний стіл чи необхідність якихось внутрішньовенних маніпуляцій завжди створюють ризик  контакту організму невакцинованої дитини із вірусом гепатиту В.

  Щодо гемофільної інфекції, то це захворювання може стати причиною важкого запалення мозкових оболонок та втрати слуху.   

      Тому у відповідь на вагання батьків медики запевняють: щепитися необхідно. Батьки можуть бути спокійні, приводячи дитину, яка не має щеплень,  до садка чи школи тільки тоді, коли інші діти у групі або класі – вакциновані і не представляють загрози для цієї дитини. А що трапиться, якщо по шляху відмови від вакцинації підуть більшість сімей?

    Крім того, чинним є ще один Закон України: «Про захист населення від  інфекційних хвороб», згідно статті 15 якого «дітям, які не отримали  профілактичних щеплень згідно з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється», - резюмує заступник начальника управління охорони здоров’я Тетяна Міцьо.

Валерія Громицька для Uzhgorod.net.ua

 

14 січня 2015р.