І чоловік, і син - живі й потроху одужують!
Розповідь про те, як кілька років тому обласні медики чоловікові руку потрощену врятували, а тепер сина з важкої недуги витягли – дві біди на одну звичайну закарпатську сім‘ю звалилися останнім часом.
– Розкажу історію, як позаторік травматологи Ужгорода чоловікові Івану руку від ампутації рятували, бо придавила її лопата трельовочного трактора. Сталося це в лісі біля Ганьковиці, що на Свалявщині, а вже цьогоріч прийшла інша біда – син Василь був у вкрай важкому стані, – розповідає Марія Білас, уродженка села Росоші. – Його теж оперували й порятували. За це від щирого серця хочемо подякувати відомому закарпатському лікарю-отоларингологу Павлу Пауку. Якби не звернулися до нього вчасно, то й насправді могла бути велика біда... Отже, тепер сім‘я живе сподіванням, що всі неприємності зі здоров‘ям уже позаду, адже цей лікар має й насправді руки золоті. Біласи – проста селянська родина із передгірського села Росоші Свалявського району. Щоправда, зараз мешкаємо у Запсоні, що на Берегівщині. Чоловік Іван, хоча й залишився "з рукою", але став інвалідом. Звісно, вже не принесе з криниці два відра води й не піде косити корові сіно, як це було замолоду. Рука значно слабша, ніж була до операції. – Але до нашої простої, з гірської глибинки родини, були проявлені чуйність, гарне ставлення і на цей раз, – продовжує моя співбесідниця. – Навіть не вірилося, що це в Ужгороді і в наш час. Пан Паук – людина зичлива й порядна, коли ми провідували сина, він зустрічав нас радо та з усмішкою, розповідав, як справи у пацієнта. Разом із нами веселішав, коли після операції Василеві покращало. Нині син Марії та Івана на ногах. Вони вірять, що рани загояться, а Василь невдовзі візьметься за роботу, зароблятиме для сім‘ї гроші на хліб. Тож бажають цьому охоронцю здоров‘я щастя та благодаті, аби він ще довго мав сили й снагу рятувати хворих від біди, горя, незгод. – Нехай вам і вашій родині Бог щастя посилає, нехай ведеться вам усюди, куди ступаєте, шановний лікарю, зичимо також удачі, натхнення й всіх гараздів колективу ЛОР-відділення, де ви працюєте й спільно досягаєте успіхів, – зазначила насамкінець цієї зворушливої розповіді схвильована пані Марія. – Нехай вони будуть вагомішими. Спасибі, що врятували нашого сина. Розповідь Марії БІЛАС записав журналіст Михайло ПАПІШ
До цієї новини немає коментарів