Про кадрові рокіровки в СБУ і свободу слова

Кілька думок з приводу того, що за свою "розмову" влаштував голова РДА у службовому кабінеті й чому змусив журналіста покинути презентаційний захід – і це в нашій незалежній та вільній  країні у наш демократичний період!

 

З калейдоскопічною швидкістю міняються кадри у правоохоронних структурах – у районній міліції, міжрайпрокуратурі, та навіть в райвідділі служби безпеки України. Рівно рік працював тут начальником офіцер спецслужби Олег Гаврилов, але його «відрядили» в обласне управління. А сюди прийшла нова людина – Василь Дурневич. Закарпатець – із Буштина, що на Тячівщині. Підполковник. Дотепер займав відповідальну посаду в обласному апараті СБУ. Новому начальнику найближчими днями виповнюється 37 років (його рідний брат Антон також співробітник спецслужби). Після кадебіста Ігнатова – це вже одинадцята чи дванадцята зміна "караулу" за останні чверть століття. Отже, кожен керівник Берегівського райвідділу СБУ працював у середньому два роки.

Між іншим, чергові кадрові зміни «оголошували» у службовому кабінеті голови райдержадміністрації Іштвана Петрушки, проте ані з міськради, ані з райради на цій приємній церемонії нікого не було. Та й депутатів чомусь сюди не запросили. Ані нових, ані старих. Хоча правоохоронців, прикордонників, військкоматівців, податківців покликати не забули. Не зрозуміло, чому про суддів, активістів забули. Як і про пресу, але вона «сама» прийшла. Хоча і нинішнього начальника районного відділу поліції В. Рябінчака (у серпні ц. р.), і т. в. о. прокурора В. Жилкіна (ще раніше – у червні ц. р.) представляли безпосередні їхні обласні керівники на робочих місцях. А в цьому випадку коротеньке «презентаційне» слово мав один із заступників шефа закарпатської спецслужби Олег Головаш (на фото у центрі).

Щось конкретніше дізнатися про цю подію не вдалося, адже районний очільник (на світлині крайній зліва), порушуючи всі етично-моральні норми та закон про пресу (інформацію), на правах «хазяїна» кабінету державної установи журналіста газети «Берегово», позаштатного кореспондента "Новин Закарпаття", «ФЕСТу», "Неділі", "Вісник Берегівщини", автора низки інтернет-сайтів і мас-медійника з 35-річним стажем «випровадив» за поріг (благо, хоч клацнути «фотіком» дозволив кілька разів). Моєму подиву не було межі – подекуди, у владних структурах в тому числі, раді, коли присутня преса. А тут її проганяють – мало не за шиворіт і геть із кабінету. Бо якісь важливі питання мали обговорювати. Не агентурні, бува? Чи як протидіяти контрабанді? Ще які? Про що? Гадаю, що хлопці зі спецслужби знають, коли й із ким та про що балакати. Але не в районному «білому домі», звідки інформація за лічені хвилини може розлетітися по світу. Не всюди та не завжди вміють тримати язик за зубами…

Коли автор цих рядків спробував переконати голову РДА, що у демократичному суспільстві, де цінують та поважають свободу, незалежну думку, признають вільне слово, така безцеремонність, зухвалість неможлива, цей пан раптом повернувся й зачинив за собою двері. Звісно, вже з того боку. Хоча ради об‘єктивності відзначу: коли між нами трохи «заіскрило», він мовив, що можу зачекати та піти з «панством» на каву – у сусідній ресторан «Золота пава». Не можу втямити, чому «хазяїн» кабінету дав задню й уже кавою заманив? Того дня я випив аж три горнятка цього цілющого напою – але не в компанії з головою РДА. Навряд чи зможу з ним після цього безпардонного епізоду сидіти за столом – у мене свої погляди на свободу слова, а в нього свої. Прикро, що на Берегівщині він є повпредом такого демократичного й проєвропейського Президента, як Петро Порошенко. Цікаво, якби останній його запитав, чому так поступив із журналістом, що відповів би?

А вже для самого «хазяїна» кабінету в районному білому домі хочу сказати, що його дії – це рудимент учорашніх часів, а ходіння юрбою на каву, та ще й у робочий час – теж пережиток радянщини, від якої всі потроху позбуваємося. Що скажу читачам із приводу цього призначення, на якому "ніби був і ніби не був"? На заради задоволення власних амбіцій, а ради того, аби їм дати повноцінну інформацію, я пішов на цей захід, розповісти про людину, яка керуватиме райспецслужбою. Чому він вийшов якимось кулуарним? Схоже, що кандидатів, як мали бути присутні, «відбирав» і «просіював» сам керманич райдержадміністрації – як «хазяїн» кабінету. Але забув, що не власного, не вдома, а державного, з якого журналіста не виганяти треба, а запрошувати й інтерв‘ю давати, про районні проблеми, досягнення, перспективи розповідати, аби люди знали, чим і як живе виконавча влада. Тоді й матиме ще більший авторитет президентська вертикаль – а чим може похвалитися зараз берегівський очільник? На місцевих виборах 2015 року набрав лічені десятки голосів (у райраду) і кілька сотень у облраду.

І, насамкінець, я зателефонував т. в. о. міжрайпрокурора В. Жилкіну, який теж був на цій церемонії. Попросив його дати оцінку цьому, на мою думку, міні-конфлікту, явному перешкоджанню чиновника виконати журналістське завдання. А коли точніше, то чиновник створив бар‘єр у моїй професійній діяльності. Натомість співбесідник зауважив, що не бачить особливої проблеми. Я, натомість, вважаю, що питання є, найперше в тому, чому, на підставі яких законних актів мені вказали на двері? Ще й красиво, мало не попід ручку, "провели" – аж до приймальні, аби, напевно, чим скоріше позбутися.

– Маєте право написати скаргу, – мовив пан Жилкін, – будемо розбиратися…

Власне, прошу вважати цю статтю скаргою на дії І. Петрушки, яким він, на мою думку, перешкодив мені зібрати повну та об‘єктивну інформацію про кадрове призначення в райвідділі СБУ. І чому мене випровадив, коли решта залишилася? Не розумію також того, чому т. в. о. прокурора й кандидат на посаду очільника місцевої прокуратури, людина демократичних поглядів не зупинив пана голову РДА й не запитав, а чому журналісту вказано на двері? Тямите, коли вас представляв обласний прокурор пан Янко, то навіть радий був, що на такому заході його настанови та завдання слухала та нотувала преса...

Ось така вона, свобода слова по-берегівськи, а коли точніше, то в інтерпретації районного керівника. Можна багато писати й говорити з цього приводу. Але навряд чи «хазяїн» кабінету усвідомить, що вирішив утаємничити (від журналіста, читачів) те, що не утаємничується – представлення законно призначеного начальника райвідділу СБУ підполковника Василя Дурневича. Та, попри все, вітаємо офіцера зі сходженням у його службовій біографії. Віриться, що на Берегівщині йому працюватиметься з наснагою, енергією, завзяттям.

Михайло ПАПІШ, Берегово

 

18 листопада 2015р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів