Недарма ще у ХІ столітті візантійський імператорський двір облюбував закарпатську мінералку

Свалява - один із найвідоміших бальнеологічних курортів Закарпаття. Місто  розташоване у Закарпатській області, на висоті близько 300 м над рівнем моря в долині ріки Латориці, що оточена горами.

Назва міста походить від слова «сіль» -через те, що тут знаходяться соляні мінеральні джерела. Свого часу через Сваляву проходив великий торгівельний шлях, яким з закарпатського Солотвина («сільнички Європи») доставляли сіль до інших країн.

Свалява має велику історію здравниці із мінеральними джерелами.

За переказами, коли племена гунів переходили через Карпати, то щоб втамувати спрагу, вони спинилися біля джерела. Чудодійна вода із рідкісним смаком повернула їм сили та додала наснаги. Омиті цілющою водою рани швидко зарубцювалися, і гуни після деякого відпочинку рушили у Дунайську низовину, разом із легендою про незвичайну лікувальну воду.

Закарпаття віддавна славиться своїми мінеральними джерелами. Ще у ХІ столітті візантійський імператорський двір звертався з проханням до угорських королів про продаж цілющої соленої води з гірських джерел. Зафіксовано навіть декілька історичних фактів, як мінеральну воду везли з Карпат до Константинополя.

Про Свалявське джерело мінеральної води вперше згадується у звіті для короля Матяша в 1463 році.

На гербі міста 1843 року зображено людину в білому одязі, яка ллє мінеральну воду в дубову бочку. На печаті 1804 року зображений лев, який стоїть, тримаючи квітку.

Є записи про те, що у 1800 році львівський ресторатор Редліх Сем’єн пригощав відвідувачів свого закладу свалявською мінеральною водою як дуже вишуканим напоєм.

У 1826 році на джерелі існували популярні серед населення купелі, однак у 1834 році його, як і Плосківське джерело, орендували тільки для вивозу мінеральної води бочками.

Із середини XIX сторіччя почався розлив води у пляшки під назвою «Szolyvai» ( «Свалявська») з джерела на правому березі р. Латориці під горою з сірих пісковиків на розташованому поряд заводі розливу мінеральної води. Свалявська мінеральна вода називали «Королевою сечогінних і розчинюючих сечові солі лікувальних вод» та експортували у Відень, Париж. У 1842 році в Будапешті вона була визнана однією із кращих за своїми смаковими якостями, а в 1855 році — отримала золотий диплом на виставці вод Європи в Парижі.

Курорт Свалява не випадково такий популярний серед туристів і відпочиваючих. Він славиться тим, що на його території знаходиться близько ста джерел мінеральних солей, а це третина від всіх існуючих джерел в Закарпатті.

Околиці міста багаті на джерела лужно-вуглекислих вод типу «Боржомі». Біля них створені санаторії «Поляна», «Сонячне Закарпаття», «Квітка Полонини», де хворих лікують мінеральною водою, придатною як для ванн, так і для пиття.

Зараз вживати цю воду рекомендують при підвищеній кислотності у шлунку, печії, відчутті тяжкості у шлунку, а також при ожирінні та цукровому діабеті.