Чому в нас немає нових Сабо, Турянчиків та Яремчуків?

Хоч нині в професійному футболі краю й обмаль вихованців місцевих тренерів, але очевидно – це лише тимчасове явище. Переконався в цьому після розмови з найдосвідченішим дитячим тренером з 50-річною кар’єрою, заслуженим працівником фізичної культури та спорту ужгородцем Олександром Філіпом.

Олександре Івановичу, як оцінюєте розвиток дитячо-юнацького футболу на Закарпатті?

— Після певного його спаду в 90-х роках минулого століття футбол знову починає відроджуватися і підтягуватися до рівня, про який ми деколи згадуємо, чого гріха таїти, з ностальгією. З’являються нові ДЮФШ, зростають тренерські кадри. Хоча й нині також складний час у житті країни, але гадаю, що футбол ми не втратимо. Добре, що Федерація футболу Закарпаття головну увагу приділяє розвитку дитячо-юнацького футболу – розробили чіткий формат проведення відповідного чемпіонату. В дитячих команд з обласного центру з’явилася гідна конкуренція в Мукачеві, Сваляві, Тячеві, Берегові, Виноградові. Та й у багатьох селах також діють свої футбольні школи, приміром на Мукачівщині, Іршавщині, звідки раніше постійно виходили хороші гравці.

Цікаво, куди ж діваються випускники закарпатських дитячо-юнацьких футбольних шкіл? Адже в основі головної команди краю їх стільки, що порахуєш на пальцях однієї руки…

— Відверто, в ФК «Говерла» рівень інфраструктури на дуже низькому рівні, а гравці молодіжних команд U-19 та U-21 грають без зарплат та навіть за власні кошти купляють собі амуніцію. Тому туди не дуже й прагнуть потрапити здібні молоді футболісти. А ще й головний тренер основи В’ячеслав Грозний чомусь не звертає увагу на кращих гравців цих команд, і таким чином у них фактично відсутня мотивація потрапити в «Говерлу». Складається таке враження, що саме нинішній її коуч незацікавлений у розвитку закарпатського футболу. Ви подивіться, як відтіснили з команди її екс-капітана Олександра Надя, ще раніше так і не дали можливості зіграти Михайлові Кополовцю, який перебував тут в оренді зі львівських «Карпат». Тож більшість випускників наших футбольних ДЮСШ працевлаштовується в сусідніх країнах – Словаччині, Угорщині або ж Чехії, де є кращі умови як фінансові, так і спортивні. Багатьох здібних дітей в юному віці через ці обставини батьки влаштовують в інших регіонах України.

На Закарпатті буде створена ще одна професійна команда?

— Думаю, що це реально, але при цьому й держава мала б сприяти людям з бізнесу створювати такі умови, щоб вони були зацікавлені в інвестиціях у спортивну галузь…

Олександре Івановичу, 5 січня святкуватимете своє 76-річчя, з чим вас вітаємо. Цікаво, що мотивує вас і надалі активно займатися тренерською роботою з дітьми в такому поважному віці?

— Після завершення трудової діяльності в Ужгородській СДЮШОР до мене звернулися ті люди, яких особисто виховав, й запросили очолити тренерський штаб спортивного клубу «Зінедін». Завдяки його президенту Олександру Роману для ефективної роботи тренерських кадрів та наших вихованців тут створена чудова інфраструктура, а в планах – будівництво ще трьох стандартних футбольних полів: двох тренувальних (одне зі штучним покриттям) та ігрового поля. У нас чудова атмосфера в колективі, а з наполегливою роботою приходить і успіх. Ставимо перед собою завдання – заявитися в першу лігу ДЮФЛ України, а потім поборотися за потрапляння до вищої ліги.

Михайло АРДАНИК