В Ужгород привезли "Кредит для камікадзе", на який приїхав аж єдиний театрознавець Закарпаття

Пєса «Євангеліє від Івана» написана 2006 року, була поставлена і йшла на сценах багатьох театрів країни. Нині її грають тільки дрогобиччани, бо вона не втратила актуальність. Через трагедію селянина, який взяв кредит для обробітку землі, продемонстровано всі біди українського суспільства – корупцію, депутатство, ошуканство, дефектність судових виконавців і судової системи, банківської системи, заробітчанство, навіть питання державної мови серед чиновників тощо. За словами директора театру Миколи Гнатенка, який дав прес-конференцію перед показом, вони молять Бога, щоб ця п’єса стала неактуальною.

Двогодинне дійство, яке межувало на грані між трагедією та комедією, повний зал сприймав вибухами оплесків, часто сміхом крізь сльози та тривалими оваціями в кінці. І не дивно, бо, по-перше, попри те, що в основі сільськогосподарська тема, але п’єса про цінність людської душі, про ставлення один до одного. По-друге, майже кожна репліка діалогів, чудово зіграна акторами,  афористична і сприймалася глядачем на ура.

Спеціально на перегляд вистави до Ужгорода приїхав єдиний театрознавець краю, кандидат мистецтвознавства Василь Андрійцьо. «Це - трагікомедія. Вистава сподобалася в усіх аспектах.

Я не можу когось виділяти з акторів, бо всі були на рівні, жоден не повторює іншого. Тут не акторська режисура, а режисерська (Олег Мосійчук). Так скомпонувати актори навряд чи зможуть. У п’єсі дуже багато символіки – грім, тачка на початку, в яку потім сів голова села, дуже промовисто і той пеньок. Там зайвого нічого немає, кожна деталь має символічне навантаження. Наприклад, коли бірув вийшов із розбитою головою, а потім то з зламаною рукою чи ногою. Може вже трохи щось помінялося від часу написання твору, але актуальність не втратилася», - каже Василь Андрійцьо.

Професор Сергій Федака теж отримав величезне задоволення від вистави: «Молодці, що взяли цю п’єсу і геніально втілили на сцені. Гарно грали актори, відчувалася режисерська робота. Кожен актор знав своє завдання, діяв хай і на другому, третьому плані, але він відтіняв першорядних героїв. Гарні декорації, звук, світло. Особливо костюми сподобалися (художник – Юлія Гнатенко): лискучий костюм із яскравою краваткою у депутата, жилет із білими мештами у фершала-ветеренара, чорний костюм у банкіра тощо. Шикарна вистава».

До слова, Львівський обласний театр в Дрогобичі грає три дні на тиждень, має велику сцену на 450 місць, малу сцену на 40 місць та влаштовує ретро вечірки у фойє театру за столиками із джаз-бенд програмою тощо. Театр активно гастролює по Україні та за кордоном – Польща, Словаччина, Туреччина, країни Балтики тощо. За словами директора театру, їх особливість у тому, що вони - на вістрі часу, ставлять вистави сучасних авторів, активно гастролюють.