Кінорежисер, першопроходець та археолог: ким у дитинстві мріяли стати відомі ужгородці

Міський голова Ужгорода Богдан Андріїв колись мріяв стати лікарем. Більш того, нинішній мер навіть намагався вступити до медичного вузу, однак, на жаль чи на щастя, не пройшов відбір. Тим не менш, Андріїв таки має досвід роботи у медичній сфері: протягом року майбутній інженер, а згодом успішний підприємець та політик працював санітаром.

«Після цього я пішов у армію, а згодом поступив на інженерну спеціальність», - згадує Андріїв.

Каже, що про так і нереалізовану медичну кар’єру не шкодує, оскільки знайшов себе в іншому напрямку.

Відомий історик, політолог та професор УжНУ Сергій Федака у ранньому дитинстві мріяв про археологію.

«Усе почалося з того, що у 4 класі задали твір на дуже ідіотську тему «Ким я хочу бути». Ну і я переписав із підручника історії всі компліменти, які були про професію археолога, і так вже й повелося. Археологом я звісно не став, але тим не менш…», - згадує Федака, котрий став хай і не археологом, але найвідомішим нині істориком краю точно.

Каже, що все ж шкодує, що не вдалося реалізувати дитячу мрію.  Але з історією таки пов’язав себе на все життя.

«Історія – це карма. Від неї вже нікуди не втечеш. Це така воронка, з якої вже не вилізеш», - додає професор.

А ось найвідоміший і, напевне, найулюбленіший нині ужгородський спортсмен – фехтувальник Анатолій Герей все ще працює над реалізацією саме давньої дитячої мрії:

«Мріяв стати олімпійським чемпіоном. З дитинства, тому що з дитинства займався спортом. Десь із 10 років», - розповідає Анатолій.

Одні олімпійські ігри в Анатолія у біографії вже є. Так само, як статус чемпіона світу. І, переконані, олімпійське чемпіонство також не за горами.

Відома волонтерка, голова Руху підтримки закарпатських військових, журналістка Галина Ярцева колись, зізнається, навіть боялась говорити, що мріє про журналістику.

«Зважаючи, що у школі я рівно йшла з усіх предметів (брала участь і в філологічних, і в математичних, і в олімпіадах з фізики) вибір професії серйозно постав лише в 11-му класі. Це був черговий дуже складний для Союзу рік. 1990-й. Союз тріщав по швах, закривалися підприємства, знецінювалися гроші. І серед цього бардака ми обирали свій професійний шлях. Тоді всі обирали раз і на все життя. Думала-мучилася страшно, піддавалася впливу кращих друзів, не хотілося розставатися. Мама висунула вимогу - вдома ( м. Хмельницький). Дуже звузила вибір. Ок. Зібралася до технікуму радянської торгівлі. Уже йшла. Мама знову втрутилася. Посадила перед собою і провела серйозну бесіду, словом поставила мізки на місце.  Я зізналась, що боялась мріяти про журналістику ( не друкувалась ніде). А мама узяла і рішуче подала мої документи в КНУ ім. Шевченка.  Короче. В результаті я закічила львівську академію друкарства», - ділиться Галина.

Нині Ярцева – одна із найдосвідченіших медійників краю і, каже, що задоволена обраною професією.

«Люблю свою роботу, хоча в грошовому виразі це більше хобі. Ніколи не думала змінити, вона не перестає мене дивувати і досі».

Знаний та улюблений багатьма ужгородцями Федір Шандор (головний турист області, як його інколи називають) також зміг реалізувати дитячу мрію.

«Мріяв стати першовідкривачем та подорожуючим географом. Однозначно вдалося - викладав географію 8 років у школі № 2 Ужгорода. Був 10 років завкафедри туризму УжНУ, так що мрії дитинства не минули даремно. Вони збуваються».

На нинішнього ректора УжНУ та одного з кращих нейрохірургів України та Європи Володимира Смоланку з дитинства сильно впливав старший брат Іван. І хоча в сім’ї дуже швидко визначилися, що старший брат стане хіміком (піде шляхом батька), а молодший обере фах лікаря, у підсумку обидва стали медиками. Старший – онкологом, молодший – нейрохірургом.

«Я з дитинства знав, що буду лікарем. Настільки це апріорі сприймалося в сім’ї. А от коли я вже був студентом, то дуже зацікавився кінематографом. Особливо артхаузним кіно, фільмами, які десятки років не виходили на широкий екран. І тоді у мене було бажання стати кінорежисером. Але згодом воно пропало, тому що уже після третього курсу я чітко визначився, що хочу стати нейрохірургом. І я дуже щасливий, що зміг реалізувати цю мрію».

uzhgorod.net.ua

 

01 вересня 2016р.