Андрій Любка в Ужгороді презентує нову книгу оповідань

«Кімната для печалі» – збірка сюжетно не пов’язаних між собою оповідань Андрія Любки, які, однак, можна вважати й романом, якщо прийняти тезу, що головним героєм цього роману є самотність. Покинуті, ревниві, зовсім юні й поглинуті спогадами про вже прожите життя – усі ці люди на межі відчаю знаходять власне місце для плекання туги, кімнату для печалі, захисну мушлю. Знаходять, бо знають: саме самотність – найприродніший стан людини.

«Після «Карбіда» мені захотілося написати абсолютно несподівану книжку, – розповідає Андрій Любка. – Якщо та була веселою й кримінальною, то «Кімната для печалі» – це таке саудаде й фадо, ностальгія й меланхолія. Здається, ці оповідання за настроєм найближче до моїх віршів. Щось на кшталт «Ти прокинешся зранку в кімнаті для печалі і скажеш: ця твоя здорова їжа колись мене вб’є». 

Відповідальна редакторка книжки Євгенія Лопата зазначає, що в збірці Андрію вдалось здобути нову висоту. «Унікальні, не схожі одна на одну й ні на що інше історії закликають нас відмовитись від пошуків логічних виправдань окремих вчинків та життя загалом. Вони вчать відчувати серцем та діяти за його покликом. Чим це для нас закінчується? Відповідь дадуть герої «Кімнати для печалі», що зайняла почесне місце на моїй улюбленій книжковій полиці та до якої повертатимусь ще не раз. Тепер – Ваша черга!».