В Ужгороді відкриють ретроспективну виставку Володимира Черепані

У пам’яті друзів та колег Володимир Черепаня назавжди залишиться молодим і талановитим, адже художнику судилося прожити зовсім мало – лише 31 рік. Він народився 6 січня 1965, на самий Святий вечір. У родині і не здогадувались, що зі спокійного й розсудливого хлопця виросте професійний художник. Ще з 8 класу Володимир почав готуватися до вступу на медичний факультет. Але за рік все кардинально змінилось. Найближчі друзі оповідями про ужгородську «художку» запалили його бажанням стати художником. Вже тоді живопис вабив його найбільше. Для себе обрав фах кераміка, де занять з цього предмету було найбільше. 

Спроба підкорити Львівську академію виявилась невдалою. Не сприймаючи це як особисту поразку, Володимир повернувся до Ужгорода, де доля дарує йому зустріч із театром. У 1985 році він кілька місяців працював художником-декоратором в Закарпатському обласному українському музично-драматичному театрі. 

1986-1988 роки – напевно, найскладніші у житті художника. Не стільки фізично, адже служив художником у військовій частині, скільки час та місце, що трагічно вплинули на життя. Рівно місяць його батальйон будував дорогу поблизу Чорнобиля. Цього вистачило, аби через десять років смерть забрала практично усіх. Кажуть, що Володимира не стало у числі останніх… 

На зламі 1980-х творча активність художника набирає стрімких обертів. Цей час в ужгородському мистецькому середовищі можна порівняти з розбурханий вуликом. Безкомпромісно, яскраво, молодь заперечувала постулати соцреалізму. Мистецтво вже належало їм, а не системі. За ці роки картини Черепані стають кольровогомінкими й розкутими. 

Він був художником у найкласичнішому розумінні. Інтуїтивне осяяння не пригнічувалось логікою. Художник зазвичай працював кількома кольорами, які ефектно розчиняв один у одному, досягаючи вібруючих нюансів та витончених відтінків. За кілька років саме колір стане головним виразником його індивідуальності, а час і простір – одним із основних предметів його творчого вивчення. Початок 1990-х був активним виставковим періодом у творчості художника. У 1993 році Володимир вже член Національної спілки художників України. Небачений до того часу прецедент – молодому художнику лишень 28 років! 

Лише за десять років спраглий творчості художник встиг написати понад 300 робіт, напрацювати свої «періоди», характерний живописний стиль та велику кількість нереалізованих ідей у ескізах. А головне – зумів знайти себе та свої горизонти…