Нагорода за кримінальні подвиги закарпатських злодіїв

Двоє мешканців Тячівського району та один – Хустського разом з киянином та уродженцем Херсону добряче «похазяйнували»  у одному з кафе та кількох приватних помешканнях краян. Цупили від своїх жертв вони не тільки гроші та речі, а навіть грамоти… Та найбільш незрозумілим у цій історії є те, чому за неабиякі «подвиги» усі п’ятеро злодіїв отримали лише умовне покарання.

«Подвиг» перший. Візит до дружини заробітчанина

Не дарма кажуть, що подібне притягується до подібного. Тож мешканці різних населених пунктів, маючи за плечима чималий кримінальний досвід та «стаж» у місцях позбавлення волі несподівано потоваришували. І не тільки… спільне захоплення незаконними шляхами покращення матеріального становища підштовхнуло ніде не працюючих спритників до нових «геройських» вчинків. Раніше не судимими у цій компанії були лише 21-річний Степан Сірко із Новобарова та його ровесник – Василь Поп із Данилова (із етичних міркувань імена дійових осіб у матеріалі замінено). Але про все по порядку…

Цікаво, але саме двоє цих молодиків і розпочали «чорну справу» із малої батьківщини Василя, певно уявивши себе народними месниками. А Степан у майбутньому став організатором і наступних злочинів.  Тож попередньо склавши для себе план дій, недільного дня, 12 липня, на свято Петра і Павла, коли більшість закарпатців моляться у храмах, хлопці дочекалися, коли господиня піде з дому. Переконавшись, що довкола «чисто», о 10 годині ранку, вони перелізли через огорожу і тихенько непомітно проникли на подвір’я. Відваживши вхідні двері, залізли до будинку через запасний вхід. Молодики знали, що чоловік господарки житла часто їздить на сезонні роботи, тож розраховували, що в помешканні знайдуть чимало грошей. І не помилися… «Улов» був справді щедрим, як на безробітних. Крім золотих речей, знайдених у хаті, Степан з Василем стали багатшими ще й на 100 євро, 25 000 російських рублів та на 1000 гривень. Добром закарпатці поділилися і одразу ж зникли з місця злочину.

«Подвиг» другий. Відвідини кав’ярні

Утім гроші розійшлися швидко. А жити на широку ногу хотілося… особливо Степанові. Тому незабаром він знайшов собі нових спільників… або вони його…

На цей раз до «справи» долучився вже досвідчений фігурант – 25-річний Йосип Драгула із Кричева (родом з Драгова), раніше двічі судимий за незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 ч. 3 КК України) та крадіжку з проникненням у житло (ст. 185 ч. 3 КК України).

Укупі хлопці й вирішили відвідати невелике, та затишне кафе у Крайникові. Проте завітали до громадського закладу друзі не випити кави, чи соку, а з метою наживи. Та й час для візиту обрали нічний.

Тож 3 серпня о 23 годині, нібито відпочиваючи в кав’ярні,  товариші дочекалися, поки господиня відлучиться. І коли жінка відійшла на кухню, Степан забіг за бар-стійку і вхопив її сумочку, на яку «поклав око» заздалегідь. Ні власне сумка, ні гаманець закарпатським «пинтям» не були потрібні. Витягнувши гроші, вони повернули речі на місце, а 2600 гривень розділили між собою.

«Подвиг» третій. У пошуках почесної грамоти та… запальнички

На наступне ж «полювання» Степан зібрав собі цілу «бригаду». І з місцем проведення «пошукових дій» визначився швидко – село Олександрівка, будинок небідної жінки. У одному й тому ж населеному пункті хлопець волів не «світитися» по кілька разів, бо вірив, що двічі у одну річку… принаймні безкарно… не увійти. Крім уже перевіреного Йосипа (недосвідченого і лякливого Василя молодик вирішив більше до серйозних справ не залучати) він узяв із собою ще двох «професіоналів»…   до того ж «гастролерів» із інших областей – найстаршого і найдосвідченішого 30-річного Віктора Часіна з Херсона, у «доробку» якого були вже дві «відсидки» за ст. 289 ч. 3 КК України (угон машини), а також за ст. 393 ч. 2 КК України (втеча з місця позбавлення волі) і 27-річного Михайла Петрова з Києва, який також мав судимість за ст. 186 ч. 2 КК України (грабіж).

Час для звершення «подвигу» Степан також змінив, обравши обідню пору. Правда схему застосував уже знайому, певно, для іншої просто не вистачило фантазії. Отже, 30 серпня о 12 годині, так само недільного дня, коли ґаздиня знаходилася в церкві, відваживши за допомогою перфоратора вхідні пластикові двері, компанія проникла до житла олександрівчанки. На вулиці у якості вартового залишився тільки Михайло Петров. Він мав сповіщати друзів за допомогою телефонного виклику у разі небезпеки про наближення господині чи сторонніх осіб – небажаних свідків. А «трійця» «домушників» тим часом здійснювала несанкціонований обшук помешкання. Перекидавши все догори дном, злодії зірвали непоганий «куш». Сума завданих збитків склала аж 25 тисяч гривень. А забрали з собою злочинці 800 гривень, три золоті жіночі персні, ланцюжок і дві пари срібних сережок… Звісно, гроші й коштовності не могли не привабити увагу правопорушників, однак  незрозуміло для чого їм знадобилася запальничка (яка коштує 3-5 гривень), а  також…  паспорт хазяйки, нагородна медаль Закарпатської ОДА і почесна грамота.  Можливо, у школі хлопці настільки погано вчилися, що могли тільки мріяти про відзнаки, тож подорослішавши, їм захотіли привласнити чужі трофеї… бодай заради тимчасової психологічної втіхи.

Утім… радіти легкій наживі довго не довелося.

Усі жертви закарпатських «гераклів» звернулися до правоохоронних органів із заявами про пограбування, тож грабіжників невдовзі «вирахували» працівники поліції.

За вчинене хлопці відповіли перед законом… та, що дивує найбільше, усі п’ятеро отримали умовні терміни покарання, не пов’язані з позбавленням волі. Потерпілі ж, у свою чергу, чомусь або на суд не з’являлися взагалі, або заявляли про відсутність претензій до злодіїв.

Отже, звичайно, хотілося б вірити, що отримавши неабиякий шанс на виправлення, молодики справді переосмислять життя і більше на наступлять на «слизьку» протиправну стежку… хоча, на жаль, подібні дива трапляються вкрай рідко.

іЗа матеріалами Марини АЛДОН, газета «НЕДІЛЯ»

 

24 грудня 2016р.