В Ужгороді радилися щодо централізації та об’єднаних громад

Під час семінару відбулось кілька тематичних дискусій на кшталт : надання послуг з соціальної підтримки та організації прийому громадян за місцем проживання , що таке «case management», захист прав дітей , та контроль за дотриманням законодавства .

Так, ще 1 квітня 2014 року Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням ухвалив Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Ухвалив він Концепцію не просто так — перед цим провідні експерти Ради Європи повністю підтвердили відповідність Концепції європейським принципам самоврядування та рекомендували її як основу для розробки подальшої нормативної бази.

Верховна Рада не відставала, і вже 17 червня 2014 року було прийнято Закон України «Про співробітництво територіальних громад» (саме про співпрацю, а не добровільне об’єднання, це різні закони — важливо їх розрізняти). Спираючись на такі інституційні засади, як Позачергове послання Президента України, затверджену Кабміном також у 2014 році Стратегію сталого розвитку «Україна 2020», Коаліційну угоду, Програму діяльності Кабінету Міністрів України, Верховна Рада затвердила План законодавчого забезпечення реформ в Україні. Важливим етапом у створенні законодавчого підґрунтя для змін мало би бути прийняття змін до Конституції України в частині децентралізації. Наразі не всі положення цього плану виконуються згідно затвердженого графіку, бо життя, як відомо, вносить свої корективи.

Верховна Рада — колегіальний орган, а члени коаліції не завжди дотримуються коаліційних зобов’язань, проекти нормативних актів обговорюються, і деколи, після внесення всіх правок, можуть суперечити деяким положенням розроблених фахівцями концепцій. Починаються суперечки, процеси затягуються. Зокрема, зміни до Конституції,не прийняті парламентом у другому читанні, що ускладнює прийняття багатьох законів, які дозволять остаточно закріпити нові повноваження за громадами, зокрема про територіально-адміністративний устрій, про префектів, про розпорядження земельними ресурсами, «Про місцеве самоврядування в Україні» (нова редакція) тощо.

Головною подією децентралізації 2015 року стало ухвалення 5 лютого 2015 р. Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Ухвалення Закону дало початок дуже важливому процесу укрупнення базових територіально-адміністративних одиниць в Україні, яких до реформи було надзвичайно багато, але ефективність діяльності органів влади там була низька. Ось прості цифри. До реформи в України існувало 11 520 територіальних громад: із них 458 міських, 783 селищних і 10 279 сільських. Після завершення об’єднавчого процесу заплановано створення приблизно 1500 потужних дієздатних громад. Який прогрес? На сьогодні ми маємо приблизно десяту частину від запланованої цифри — близько 800 громад створили 159 об’єднаних громад.

Міфи

Міф №1. Чи не федералізація це часом? Ні. Успішні федеративні країни створювалися з окремих самостійних держав. Наприклад, Сполучені Штати, як пазл, склалися з окремих незалежних штатів. Україна завжди була унітарною країною, і штучно надавати якісь повноваження регіонам означає розхитувати країну. Повноваження передаються не на рівень регіонів, а на рівень об’єднаних громад.

Міф №2. Децентралізація знищить села. Без грошей, без перспектив, без доріг, без молоді, без людей середнього віку, але з сільрадами, які жевріли на дотаціях до останнього живого пенсіонера — такими були «райдужні» перспективи сіл до реформи. Відтепер у громад набагато більше перспектив, можливостей довести до ладу власну інфраструктуру й населені пункти.

Міф №3. Не буде сільради — не буде села. Там, де не сидітиме сільський голова, — сидітиме староста, котрий матиме досить багато повноважень та функцій, включно із видачею довідок.

Міф №4. Місцеві князьки творитимуть беззаконня. Контроль з боку самих людей, які обирають собі владу, та контроль з боку держави через інститут префектів, що наглядатимуть за законністю рішень місцевих органів влади створять систему балансів і противаг, як це працює скрізь у світі.

Міф №5. Позакривають школи. Міністерство освіти та науки дало чіткі пояснення щодо концепції опірних шкіл, яка полягає в тому, що початкові школи однозначно будуть залишатися там, де є діти такого віку, а діти старшого віку (починаючи з 5 класу) ходитимуть в середні школи, які матимуть змогу забезпечити належний стандарт навчання з відповідною кількістю вчителів, шкільного обладнання і т.п.

Джерело: Перший кабельний