Закарпатський письменник Андрій Любка – лауреат міжнародної літературної премії у Словенії

Фестиваль «Віленіца» сприяв розширенню культурних зв?язків Словенії з країнами Центральної та Східної Європи. Упродовж минулих 32 років лауреатами були, серед інших, Петер Естерхазі, Збіґнєв Герберт, Мілан Кундера, Адам Загаєвський, Клаудіо Маґріс, Анджей Стасюк... В рамках фестивалю проходять літературні вечори в кількох містах, зустрічі письменників із учнями та студентами, також літературні симпозіуми. Крім головної нагороди, вручають також «Кришталеву премію Вілениці», за яку голосують всі учасники фестивалю. Серед її лауреатів у минулому були українські письменниці Наталка Білоцерківець, Таня Малярчук і Катерина Калитко.

Цього року фестиваль проходить від 5-го до 10-го вересня під гаслом: «Література, що змінює світ. Світ, що змінює літературу». Письменники з двадцяти країн дискутуватимуть про те, чи в пост-модерністському 21-му столітті взагалі можна говорити про заангажовану літературу.

Певна річ, що про це можуть багато розповісти й цьогорічні українські лауреати, оскільки вони, як Андрухович так і Любка, не належать до прихильників «мистецтва заради мистецтва» та до тих, що оминають гарячі політичні й моральні теми.

Журі, головою котрого була македонська письменниця Лідія Дімковська, визнало лауреатом премії Юрія Андруховича за його «повнокровну, мужню і вільнодумну літературу, що повертає нам, середньоєвропейцям, власне та спільне минуле і майбутнє».

Андрій Любка, письменник із Ужгорода, у Варшавському університеті отримав ступінь магістра балканських студій. Він надрукував чимало есе й репортажів про країни та людей цього багатонаціонального регіону. Як він каже, премія, яку отримав, надасть йому можливість ще ближче ознайомитися з країнами колишньої Югославії: «Отримання нагороди літературного фестивалю «Віленіца» для мене стало радісною несподіванкою. Чесно кажучи, я не очікував що її отримаю цього року, оскільки головну нагороду отримав інший український письменник, Юрій Андрухович, а тa, яку отримую я, надається молодим авторам, до 35 років, й полягає в грошовій нагороді. Це так званий аванс або інвестиція у творчість письменника для того, щоби він міг працювати над своєю наступною книжкою. Вона передбачає тримісячнний побут в одній із країн Центральної Європи. Ці 5 тисяч євро я хочу витратити на життя в трьох країнах: це має бути Словенія, Боснія і Гереговина й Македонія. Це країни, які я найменше знаю в балканському регіоні й тому хочу там пожити».

Любка: «Україну відкривають як центральноєвропейську країну».

У відповідь на запитання – чим буде займатися під час перебування в регіоні – Андрій Любка уточнив: «Зараз я завершую роботу над романом й, можливо, саме на резиденції поставлю останню крапку в цьому тексті. Це буде роман про центральну Європу, в якому наш час переплетений з часом, коли в цій частині світу у вигнанні перебував давньоримський поет Овідій».

Не часто трапляється, що на міжнародних фестивалях більше нагород отримують автори з однієї країни. Любка з цього приводу каже: «Факт, що дві з-поміж трьох премій отримали українці, для мене несподіванка. Я думав що кожний літературний фестиваль дбає про те, щоби нагороди отримували письменники з різних країн, а те, що цього року особлива увага присвячена саме Україні означає, що Україну почали бачити не як якусь із країн постсовєтського простору, не як східноєвропейську країну, але Україну починають відкривати як центральноєвропейську країну, яка має багато спільного із Центральною Європою. Від Словенії через Чехію й закінчуючи Україною, це один регіон який має цікаву, багату й спільну культуру й вочевидь теж має спільні небезпеки й загрози, які зараз ми всі переживаємо».

Михайло Рамач, radiosvoboda.org

Андрій Любка: Жити в Ужгороді – означає жити в Центральній Європі