Про запеклу боротьбу цього закарпатця за життя можна зняти фільм-драму!

Наш край багатий на різних відомих людей. Однак серед нас є люди, які стикались з незвичними, інколи фантастичними обставинами життя, про які лише можна уявити у кіно.

Знайомтесь – пан Юрій Федака, житель села Кальник Мукачівського району. Звичайний чоловік, який довгий час пропрацював водієм у Закарпатському обласному управлінні внутрішніх справ. Він пригадує не одного керівника обласної міліції і знає чимало про те, якою була тогочасна міліція. Однак на усе Закарпаття чоловік став відомим не завдяки своїй роботі у правоохоронних органах, а своєю тривалою боротьбою за своє життя, про яку можна писати сценарій гостросюжетного драматичного фільму, – йдеться у газеті "Панорама" у номері від 26 жовтня.

Здавалось би, все добре: 44 роки, розквіт сил, попереду життя, є сім’я, діти. І ось, у суботу, 8 березня 1996 року чоловік вирушив у ліс. Пан Юрій розповідав, що там він піднімав важкі колоди. Однак після такої важкої роботи чоловік навіть не міг здогадатись, що його чекає далі. А далі був небезпечний інфаркт.

Врешті, його госпіталізували. Адже після важкої праці у нього лікарі зафіксували трансмуральний інфаркт. Тому пану Юрію необхідно було пройти стаціонарне лікування.

Та попереду на Юрія Федаку чекала тривала боротьба за життя. І вона ледь не закінчилась трагічним фіналом.

«Все почалось 2 квітня 1996 року. Тоді я, можна так сказати, помер. Пригадую, що коли санітарка відійшла, я побачив тунель. Вийшов з нього: а там галявина із зеленими та білими квітами. Та відчувати легкість і блаженство довелось недовго. Ніби з тунеля я знову повернувся в лікарню. Так, лікарі мені сказали, що я перебував у стані клінічної смерті», – каже Юрій Федака.

Протягом наступних двох тижнів з нашим співрозмовником відбувалось щось дивне: щодня він міг по декілька разів вмирати і воскресати. І так він навчився розпізнавати симптоми смерті й встигав вчасно викликати реаніматологів: «Серце могло зупинитися двічі-тричі на день. З потилиці гарячий струмінь повільно піднімався вгору. Коли доходив до маківки – я чув оплеск і відключався».

Загалом за два тижні Юрій Федака вмирав і воскресав 68 разів. Чоловік пригадує: найчастіше довелось пережити таке у Великодню суботу 1996 року. Тоді пан Юрій пішов і повертався з того світу 15 разів.

Та все ж, перша клінічна смерть запам’яталась пану Юрію найбільше, оскільки у той день стались дві надважливіші події у його житті: по-перше, фактично повернення з першої клінічної смерті стало його другим днем народження; по-друге, у цей день народилась його онучка Яна.

Через три роки пан Юрій став ветераном правоохоронних органів. І разом з дружиною Надією переїхали з Ужгорода до батьківської хати у село Кальник, де вирує спокійне життя, де гарна природа і найближчі люди.

PMG.ua

 

02 листопада 2017р.