Цей вид туризму, якщо його "розкрутити", лише додасть шарму Закарпаттю!

Наявність в Берегові «Окремого хутора», яким здавна називають великий циганській табір, можна з користю використовувати, якщо справді перейматися цією проблемою, та шукати способів її вирішення замість закриття очей.

Так, прихильність  його мешканців до коней багато берегівчан використовують в практичних цілях – вивезти будівельне сміття на звалище, перевезти дошки чи дрова – послуги такого роду гужовим транспортом часом стоять значно дешевше, ніж звичайним автомобільним. Якщо зійтись у ціні, то візники ще й допоможуть завантажити та розвантажити вміст повозки.

Але можна піти далі, і розвивати в місті «гужовий туризм» - поїздки возами по різних маршрутах, яких можна скласти не один і не два. Ще й з етнічним акцентом, адже звичні закарпатцям цигани (як вони самі себе звуть, ігноруючи штучно-політкоректний неологізм «роми») для мешканців інших регіонів України є екзотикою. Для такого бізнесу потрібні, звісно, певні грошові вливання, але не такі вже й великі, адже найдорожчий основний фонд – кінь (ціна якого заходить за 20.000 гривень і вище) у багатьох вже є.

Тут важливіше скоріше організаційні моменти – чистота тварини та охайність самого візника, бажано вбраного  в колоритний одяг, прибраний килимами надійний та безпечний віз тощо. Послугами такого роду автор мав нагоду кілька років тому скористатися в сусідній Румунії, і читачі можуть переконатися зі світлин, що особливої розкоші в тамтешніх гужових послугах нема, і тим не менш ця розвага користується в гірський країні (котра у європейців котується як одна з найпопулярніших для відпочинку) непоганим попитом.

Як би це виглядало в місцевих умовах, можна подивитися на відео, знятому автором, коли той в черговий раз скористався транспортною послугою від місцевих конеперевізників.

Не секрет, що і в області, і в Берегові існує чимало громадських організацій, котрі позиціонують себе як орієнтовані на розвиток місцевого туризму, а також на захист прав ромського населення. Може, хтось з них зацікавиться і знайде можливості для розвитку такого «стартапу», що піде на користь і місту, і його гостям, і мешканцям найпроблемнішого «Окремого Хутору»?

Олег Супруненко, Beregovo.Today