Перший курорт з мінводами у Неліпино відкрили в 1880-му році

У 1796 році хімічний склад цих вод вивчав почесний член Московського фізико-хімічного товариств і Петербурзького товариства лікарів та природознавців, професор хімії й ботаніки медичного факультету єдиного на той час Угорського університету Пауль Китайбел. У 1800 році в Неліпино відкрили перший курорт з дерев’яною водолікарнею і кількома приміщеннями для помешкань.

Джерело, яке знаходилось під високими липами було окультурено: обкладено камінням, і за ним, так само як і за водолікарнею, мав наглядати працівник із зарплатнею 24 форинти .

На 1802 рік приміщення колишнього спиртового заводу, яке орендувалось під житло, переробили на комфортабельний готель( авт. назва «Єлизавета») У 1804 році він вже запрацював. На самому початку водолікування у пансіонаті не можна було придбати їжу, та й самі ванни були незручні. Тому один з орендарів поставив шість нових зручних ванн, а хліви поблизу лікарні переробили на столову. У 1805 році власник готелю Шустер Ференц, отримав дозвіл на оренду купелі за сто форинтів при умові, що він буде забезпечувати відпочиваючих кавою, шоколадом, пуншем та лікером. Згідно цього договору йому забезпечували відповідну кількість сіна за ціною 30 крейцерів за центнер та опалювальні дрова по 2 філери за хапку. Щоб розпочати справу, орендар отримав від окружної управи кредит 150 форинтів під 6%.

Одночасно у Мукачеві йому надали в оренду кав’ярню за символічну суму 12 філерів річних. У готелі була більярдна але торгівля спиртного була заборонена. Ці умови мали діяти до того поки управа не збудує окреме приміщення. Тогочасні розцінки за відпочинок були наступні: одна сім`я сплачувала за день перебування тут – 30 крейцерів, за кімнату – 20к., за їду – 7к., за одну купіль – 10к. 1810 року у санаторії побудували приміщення кегельбану. У 1821 році сезонний прибуток купелі становив 155 форинтів. Стайню було перероблено у житловий будинок. У готелі підпільно торгували спиртним, тому із-за п’янства та дебошів діяльність тогочасної власниці готелю була припинена. По причині відсутності орендаря обслуговувати купіль взявся власник неліпинської лісопилки, який отримував прибуток 224 форинти та 12 крейцерів. Для євреїв було виділено окреме приміщення та окрема кухня.

З 1826 року купіль орендував лісничий Яновський, для якого у 1827 році був зведений окремий будинок. На 1829 рік купіль мала вже іншого орендаря Айтая Імре, який після належного обслуговування намісника Березького жупанату Ргедея Лайоша одержав аж 36 форинтів. В 1830 році у пансіонаті побудували ще один корпус і було окультурено ще одне джерело. 1833 року орендарем став Штерн С.Д. За 1834 рік господарські будівлі пансіону були переобладнані на житлові. У 1837 року орендарем купелі знову став Айтай Імре. 1839 року у пансіоні збудовано душові приміщення, перекрито будову кегельбану, відремонтовано танцювальний зал. Неліпинська купіль була однією з десяти купелей лікаря Лайоша Карловського. За Неліпинське джерело він заплатив 1000 форинтів (за обидві свалявську та полянську купіль віддав разом 2500 форинтів). Пансіонат на цей період нараховував 68 житлових приміщень та 22 водолікувальні. Багато приміщень, їдальня, естетично обладнана купель знаходились в тіні прекрасного липового парку. Приміщення, обладнані вишуканими балконами, були сполучені зручними коридорами. Інтер’єри та екстер’єри будов , місця відпочинку та прогулянок влаштовані за швейцарським типом .

1873 року орендарем купелі став Мотя Йосип, 1878-го – Дудорович Арпад та Кіоран Флора, 1879-го – лікар Шлезінгер Калман, який започаткував паралельно з водолікуванням лікування звичайне .

На 1879 рік у неліпинському пансіонаті перебувало 385 відвідувачів, у 1880-у – 419. відпочивальник сезон тривав від травня до жовтня, що було довше звичайного .

Мінеральна вада, яку брали з ями глибиною 1,9 м.( такою яма була і вшир) мала температуру +8 градусів. Вона сприяла стабілізації травлення, допомагала при розладах шлунка та легенів, жіночих захворюваннях та при проблемах сечовідних шляхів. Також допомагала при лікуванні недорозвиненості дітей, порушеннях функцій печінки, порушеннях функцій жовчі, при ожирінні, при наявності у нирках каміння. Лікувала від геморою, водянки, нервових захворювань. Використовували воду, у основному, на місці.

Відпочиваючі у неліпинськову пансіонаті не тільки лікувались, але і прекрасно відпочивали, прогулюючись берегами ріки Вича, відомої великою кількістю форелі, долиною Оси, Ждимирською долиною. Деякі займались мисливством.

Заклад функціонував на базі двох мінеральних джерел: гідрокарбонатно-натрієвого з вмістом вуглекислоти (джерело «Стефанія») та іншого, аналогічного, з вмістом заліза («Залізисте Джерело»). У 1887 році курорт значно розширився; відкриті водолікарня на 24 ванни, житловий фонд на 90 спальних кімнат. Під час Першої світової війни значна частина курорту була знищена, а в 30-ті роки ХХ ст. він перестав існувати . Липовий гай, який прославив Неліпино і був його символом, проіснував до закінчення Другої світової війни.

У 1956 році із свердловини №21 Неліпинського родовища мінеральних вод Свалявським заводом продтоварів був розпочатий розлив цієї унікальної води. А у 1999 році – зі свердловини №20 під назвою «Поляна Неліпинська». Про це написав на своїй сторінці в Фейсбук Юрій Шипович.

Джерело: Перший кабельний

 

28 липня 2018р.