Два кольори душі. Студент УжНУ із Нігерії розчулює виконанням українських пісень

На медичний факультет №2 УжНУ щороку приїжджають  студенти з різних куточків світу, щоб отримати якісну фахову освіту й здійснити мрію - стати лікарем.

Чимало іноземних студентів вміють вдало поєднувати ниву науки з університетським й позауніверситетським дозвіллям та креативно заявити про себе. Вони беруть участь в розважальних заходах УжНУ, займаються спортом, музикою,  фотомистецтвом, у вільний від навчання час працюють у мовних школах нашого міста. Людиною з активною життєвою позицією є і Джейкоб Ерок Мозес – студент медичного факультету №2, вокаліст ужгородського гурту «Корзо», учасник багатьох святкових програм УжНУ, який може запросто розчулити талановитим виконанням української пісні. Саме його спів на цьогорічному святкуванні Дня знань в УжНУ української пісні «Два кольори» викликав у присутніх хвилю позитивних емоцій. З студентом-медиком, який любить співати, ми поспілкуватися невдовзі після свята.

- Розкажи, будь ласка, звідки ти приїхав, про свою домівку та родину.

- Я приїхав з Нігерії, моє рідне місто – Кадуна. Це велике місто, яке знаходить на північному заході країни. Сім’я в мене досить велика - у нас 6 дітей. Мій батько хормейстер в церкві, тож моє життя з дитинства було пов’язано з музикою, як і в моїх братів та сестер, але зараз музикою займаюся найбільше я. 

- Чому ти обрав для себе саме медицину?

- Це дотепна історія. В дитинстві мені робили операцію. І після того випадку, мені стало дуже цікаво, як саме це відбувалося, як виглядало. Тож бажання стати лікарем у мене виникло ще в дитинстві.

- Як саме ти визначався з країною, де навчатимешся? І як опинився в Ужгороді?

- Україна – це країна з хорошими умовами для навчання, відкрита, доступна для іноземних студентів. А також я відчував внутрішнє бажання навчатися саме в Україні. Розпочав своє навчання у Криму, але після анексії я отримав запрошення навчатись в УжНУ і це було початком нової чудової сторінки в моєму житті.

- Тож як тобі живеться в Ужгороді? Чи знайшов тут друзів, чи подобається місцевий клімат, їжа?

- Ужгородці дуже дружелюбні, відкриті, у мене з’явилось тут багато друзів. І я почуваюсь тут комфортно. Щодо клімату, то все круто, мені подобається, хоч незвично. Зима, звісно, найлютіший період, головне правильно підбирати одяг. Місцева кухня мені теж до вподоби, я багато чого куштував, зокрема, популярний на Закарпатті бограч.

- А як твої справи з вивченням української мови? І чи не важко виконувати українські  пісні?

- Я вивчаю українську мову в університеті. Поки що знаю її недосконало. Проте, я хотів би вивчати українську й надалі, щоб мати змогу з легкістю спілкуватися з українськими друзями. А щодо українських пісень, то мені не важко їх вивчати, вони дуже мелодійні й легко вивчаються.

- Розповіси детальніше про своє хобі.

- Більшість свого вільного часу я займаюся музикою. А також я є автором власних пісень - пишу слова і музику англійською мовою. Я радий, що мене запросили бути частиною групи «Корзо». Надіюсь, українцям подобається наш проект. УжНУ також допомагає мені реалізувати своє хобі. У мене є чудовий вчитель по вокалу Тетяна Михайлівна Бабець і з нею ми займаємося двічі на тиждень.  І я часто виступаю на університетських заходах. 

- Які твої плани на майбутнє? Чи плануєш залишатися після навчання в Україні і чи будеш вибирати між медициною і музикою щось одне?

- Не можу зараз точно сказати, чи залишусь в Ужгороді. Дивлячись як складуться обставини після закінчення університету. Навчатись на медичному факультеті – це тривалий, складний і відповідальний процес. А займаючись музикою – я відпочиваю. Коли я не зайнятий навчанням, я можу так проводити свій вільний час із задоволенням. Тож я шукатиму баланс між цими заняттями.

Ганна Фельцан, Інформаційно-видавничий центр УжНУ