Військових в Ужгородській міській лікарні волонтери пригостили кутею

Про це Суспільному розповіла волонтерка Тетяна. За її словами, цього вистачить, щоб пригостити до шістдесяти захисників, які проходять реабілітацію в Ужгородській міській лікарні.
Кутею волонтери пригощають захисників у лікарні третій рік поспіль.
"Хлопцям дуже подобається, потім ті, що виписуються, постійно питають навіть рецепти, як її варити. І тому хочеться їм зробити трошки родинного свята, тому що вони тут самі", — каже волонтерка Тетяна.
З жовтня після уламкового поранення відновлюється військовий Збройних сил Ян. Чоловік родом із Чернігова. Про візит волонтерів до лікарні розповідає:
"Коли приходять наші волонтери, воно якось розвіює обстановку. Дуже приємно, що людям небайдуже. Дітки приходять, малюнків багато — дивіться скільки — картини нам приносять, смаколики постійно. Я давненько так не їв куті. Тому що в тому році застав Різдво на війні й в позатому теж".
Володимир — військовий із Кіровоградської області, проходить реабілітацію з листопада.
"Приємно, звісно, що приходять, вітають, підготовлюють. Були теж діти приходили, вітали — деякі записки писали. Навіть коли просто їх прочитав, якось спокійніше до цього ставишся. Як-не-як, хоч це й свято, підготовка дітей — це непогано", — каже Володимир.
Троє волонтерів громадської організації "Помагатори" відвідали захисників у міській лікарні. Розповіла голова ГО Вікторія Суліма:
"Оскільки хлопці немісцеві всі, а по всій Україні, в принципі, готують кутю, якщо в нас на Закарпатті є і кутя, і бобальки, й ще там щось, то по всій Україні роблять кутю, там різні рецепти, але кутя — і це, напевно, частинка дому, це частинка такого домашнього різдвяного вечора. Іще один волонтер передав рибу, й ми будемо ще й рибою пригощати, це теж традиційна різдвяна страва. Приїхали наші пластуни ужгородські — вони передали нам вогник (Вифлеємський вогонь миру. — Ред.) і ми ось зараз його будемо вже розносити по всіх палатах".




До теми
- Доби запису, години аналізу: чому холтерівське моніторування – це набагато складніше, ніж здається?
- В Ужгороді в Парку Перемоги висадили алею з 20 медоносних павловній
- Врятував чотирьох побратимів від отруєння газом. Історію ужгородця Євгена розповіли в 101 окремій бригаді ТрО
- Богатир у 5,1 кг та одна двійня: чим здивував жовтень в Ужгородському перинатальному центрі
- «Контракт 18-24» у дії: як 19-річна Марина «Скай» стала операторкою БпЛА
- Світло пам’яті, яке не згасає: 1 листопада на Пагорбі Слави в Ужгороді
- Кілька поїздів до Закарпаття та із області затримуються: які рейси та на скільки
- В Ужгороді відкрили меморіальну дошку чеському архітектору та містобудівнику Адольфу Лібшеру
- Переселенці частіше обирають місто, ніж село: яка ситуація у громадах поблизу Ужгорода
- «Упала на коліна й дякувала Богу»: мати звільненого з російського полону Мирона Сегедія — про першу розмову з сином
- Понад 2 мільйони людей перебували на Закарпатті від початку повномасштабної війни
- Коли на Закарпатті з’явилися перші автомобілі: історія, яка почалася ще до 1912 року (ФОТО)
- В Ужгороді на маршруті працює перша жінка-водійка міського автобуса
- Гіпертензії, цукровий діабет та інше: що виявляє скринінг здоров’я у Закарпатському кардіоцентрі
- Психологи, мами та сестри: як ГО «Помагатори» реабілітує поранених військових в Ужгороді
- Військовослужбовець і скульптор Михайло Ходанич: «На фронті естетики багато»
- Храм на Цегольні: історія Свято-Преображенської парафії в Ужгороді
- «На запитання, чи можна пити каву при хворобах серця, я відповідаю: "Можна!"» — кардіолог Тарас Чендей
- Майже 5 тисяч випадків захворювань на ГРВІ за два тижні зафіксували на Закарпатті на 2 тижні
- "Страх є. Але не страх загинути". Як священники із Закарпаття змінювали військове капеланство в Україні
До цієї новини немає коментарів