Фізики Закарпаття та Литви один одному: "Ми як одна велика сім’я..."

«Ми як одна велика сім’я » - кажуть самі науковці. Приємно, що спільна робота продовжується і набирає обертів – у вересні в УжНУ відбулася чергова, вже п’ята Українсько-польсько-литовська конференція з фізики сегнетоелектриків, в роботі якої взяли участь провідні вчені цієї галузі. У конференції взяв участь й Президент Академії наук Литви, почесний доктор УжНУ професор Юрас Баніс. Науковець не вперше відвідує Ужгород, але цьогорічний візит виявився особливим, адже він отримав й почесне звання - Doctor Honoris Causa УжНУ. Наша розмова – про співпрацю, реалії та перспективи науки в Литві та її історичний контекст.

Пане Юрас, як давно триває співпраця між вільнюськими та ужгородськими науковцями?

Наша співпраця сягає 60-80 років ХХ століття, коли були наведені наукові зв’язки і фізики зрозуміли, що співпраця є взаємовигідною. В Литві ми маємо методи характеризування, вимірювання, яких немає в інших місцях. А в Ужгороді вирощують найкращі в світі кристали. Таким чином ми доповнюємо один одного.

Наука взагалі немає кордонів. У сфері фероелектриків є світові конференції, які відбуваються як олімпійські ігри, кожні чотири роки, є європейські зустрічі, European meeting on ferroelectricity. Але для плідної співпраці між сусідами дуже добре зустрічатися не тільки на великих конференціях, але й на заходах менших за форматом, адже можна ближче розглянути потрібні питання. Звичайно, можна читати статті, літературу, але вони не замінять живого спілкування, в тому числі й на кофе-брейках, вечерях, дискусіях.

Перед нами стоїть дуже багато питань з фундаментальної фізики, фазові переходи…і постійно йде пошук нових перспективних матеріалів. Адже сфера сегнетоелектриків, яку ми досліджуємо, є надзвичайно поширеною в техніці. Ці матеріали використовуються на всіх ехолотах для кораблів, при ехсокопії у медицині, наприклад УЗД. В мобільних пристроях є конденсатори, антени, сегнетоелектрики використовуються й там. Таким чином сфера використання дуже широка – від військової промисловості до медицини та мобільних гаджетів.

На мою думку, інновації можна порівняти з поїздом – спочатку йде фундаментальна наука, потрібно зрозуміти що відбувається й чому, коли вже ти зрозумів явище, тоді йде прикладна наука, вона розказує, що  і як слід робити, а після цього робиться прототип і вже йде на ринок.

Зараз багато ведеться розмов про те, що через брак фінансування науки в Україні йде потужний відтік кваліфікованих кадрів закордон. Як з цим справляються у Литві?

Звісно, є люди, які їдуть з Литви. І не в тому проблема, що вони їдуть. Є інші університети, лабораторії. Литва маленька країна, її населення всього 3 мільйони, і весь спектр студій ми не можемо перекрити, так що деколи навіть добре, що студенти, молоді вчені їдуть. Проблема в тому, що вони не повертаються.

Але в Литві вже є достатньо людей, які захистили дисертації в США, Нідерландах, Німеччині і повернулися. А практика, яка полягає в тому, щоб поїхати, певний час попрацювати в інших лабораторіях, це добре, я вважаю. Це досвід, контакти і зв’язки, це дуже вигідно.

У нас є Литовська дослідницька рада, яка надає фінансування на наукові проекти – нещодавно один з них і стосувався «повернення умів». На ці проекти можна подаватися, фінансування триває три роки, можна наймати людей, купувати обладнання і починати працювати в Литві.  Є також постійні проекти для  postdoc, адже після захисту  PhD, є досить складний період для науковців, тому ці проекти фінансової підтримки дуже важливі. Звичайно конкурси є великими, а для науки грошей завжди мало (сміється).

Європейський Союз в цьому плані допомагає?

Напряму ні. Він передає кошти державі, яка вирішує, куди їх направити. Років шість-сім тому було прийняте вольове рішення 2 млрд. литів (600 млн євро) виділити на науку. Тоді було прийняте рішення робити в Литві скупчення наукових лабораторій, по аналогії з «Силіконовою долиною». В Литві зробили 5 таких наукових центрів. Два найбільші проекти стосувалися  Вільнюського університету. Були побудовані Центр біохімії та біотехнології та Національний центр фізики і технології. Останній проект коштував 80 мільйонів євро, на побудову пішло 40 мільйонів, інші гроші витратили на наукове обладнання.

Ваша alma mater – Вільнюський університет. Ви були його ректором. Без сумніву, університет має цікаву та складну, як і вся Литва, історію…

Вільнюський університет був заснований як коледж єзуїтів у 1570 році. І в 1579 король Речі Посполитої Стефан Баторій підписав указ, за яким замість колегії мав створитися університет. Подібне право мав підтвердити Папа Римський. Він це зробив і таким чином з’явився університет у Вільнюсі. До речі, в  Радянському Союзі він був найстарішим університетом. Працював він до 1832 року. Коли відбулося повстання на колишніх теренах Речі Посполитої, російські влада закрила його. У 1918 році він відновив діяльність і вже у 1945 його вирішили не закривати. Слід згадати, що в ньому були серйозні лабораторії, астрономічна обсерваторія. Так от, на початку встановлення радянського режиму обладнання розібрали і вивезли у Пулківську обсерваторію (Санкт-Петербург), фізичні та хімічних лабораторії вивезли у Казань, бібліотеку теж розграбували і вивезли в Москву, Петербург, інші міста. Бібліотека була заснована ще при коледжі і в 1570-х король віддав до неї все своє зібрання – 20 тисяч томів. Залишилося з них всього 27 книжок. Тепер інші книги по всьому світу, нещодавно наш посол одну з них знайшов у Румунії.

Коли Росія окупувала Литву в 1795 році (третій поділ Речі Посполитої), то через 10 років вони зруйнували замок у Вільнюсі, де була резиденція великих князів литовських. Вона була знищена повністю, але після здобуття незалежності прийняли рішення відновити резиденцію. Зараз там чудовий музей і коли Литва головувала в Раді ЄС, то Віктор Янукович саме у цій будівлі відмовився підписувати асоціацію з ЄС. І ще цікаво: коли делегація Януковича залишала приміщення директор музею попросив, щоб Янукович підписався у Книзі відгуків почесних гостей музею. Янукович лише відсахнувся і процідив крізь зуби: «Я ж сказав, що нічого підписувати не буду!»…

Музей на справді високому рівні, в його основі – розкопки давньої резиденції. Вони законсервовані, а зверху над цим зведена нова будівля. До речі, в Берліні хочуть відбудувати прусський королівський замок в центрі міста, неподалік кафедрального собору. Але до цього німецькі спеціалісти відвідали Вільнюс, щоб отримати досвід будівництва подібної реконструкції.

Василь Ільницький, Олексій Шафраньош, Інформаційно-видавничий центр УжНУ