Завтра Україна приспустить національні прапори
В пам’ять жертв голодомору 30-х років у Києві закладуть калиновий гай, відслужать панахиди і запалять свічки. "Факти" продовжують серію спеціальних репортажів, присвячених річниці страшної трагедії.
Україна не знає правди про голодомор 1932-33 років. Архіви відкриті не всі. Мало відомо про факти спротиву людей, бунти і навіть повстання. Списки комісарів, які керували безчинствами на селі – під грифом "таємно".
Новий керівник Сумського державного архіву написав книжку про голодні бунти, але каже, що цього мало.
Геннадій Іванющенко, директор Державного архіву Сумської області: "Були бунти, погроми колгоспних контор. Вони придушувалися військами".
Хоч репресивна машина і справді була чужою, її смертельні інструменти – українські. Спеціальні штурмові бригади створювали з місцевих активістів. Комісарів, які забирали останні харчі, місцеві називали “собашниками”, “коначами” і “червоними мітлами”. Старших – тих, хто опирався, - забирали з собою, дітей залишали помирати. Після таких візитів інколи цілі села залишалися пусткою.
Першою про зумисне вбивство людей голодом в Україні заговорила гітлерівська окупаційна влада. Вона ж і встановила перший знак на спомин про жертви голодомору в Миргороді. За радянської влади тему замовчували. Багато про що не говорять і тепер.
Борис Ткаченко, краєзнавець: "Це було цілеспрямовано. Тут людей мали винищити, а потім привозили населення з Івановської та інших російських областей".
Схоже, що досі ніхто не зацікавлений у правді про 1932-33 роки. Насправді причини голоду – насильне навернення до радянської влади селян, виправдання грабіжницької політики щодо хліборобів. Нині, каже Борис Ткаченко, ніхто голодом не убиває, але байдужість до потреб села залишилася. Краєзнавець очолив найбільш занедбаний колгосп району, аби щедрі землі не залишалися пусткою. У болоті, в боргах, з поламаною технікою він намагається відродити село, але держава досі селянинові не стала другом.
Борис Ткаченко, краєзнавець: "Ми вже втратили надію на увагу з боку держави".
На селі залишилися такі, як Ткаченко, – пенсіонери. У районі вважають його дивакуватим, бо пише про те, чого не хочуть згадувати, і намагається виправити те, що вважається безнадійним.
/Олег Гулик, "Факти", ICTV/
До цієї новини немає коментарів