Виник реальний ризик втрати стратегічно важливої газотранспортної системи України

Я входжу до парламентської фракції Блоку Юлії Тимошенко і мені особливо прикро спостерігати, як деякі ЗМІ намагаються подати у спотвореному вигляді ситуацію, що склалася на сьогодні в країні. Тому спробую пояснити власну точку зору.
З чого власне, все розпочалося. З приходом в Україну нової влади з боку Росії почали виникати спроби переглянути існуючі ціни на енергоносії, зокрема , на газ, який Україна закуповує у Росії. Перші переговори велися ще під час роботи уряду Юлії Тимошенко, але оскільки прем’єр-міністр, яка є визнаним фахівцем у даній галузі, твердо стояла на захисті національних інтересів, намагання Росії залишилися лише намаганнями.
Справа в тому, що жоден порядний бізнесмен не піде на порушення підписаних контрактів. Між Росією і Україною існує контракт, у якому зазначені ціни на газ до 2010 року. Росія захотіла в односторонньому порядку їх поміняти. Україна мала законне право відмовитися від перегляду цін, а у випадку припинення подачі газу – звертатися у міжнародний судовий арбітраж. Але уряд Ю.Єханурова не лише вступив у переговорний процес, але й пристав на умови Росії, чим фактично зрадив національні інтереси України.
В чому ж полягає ця зрада? Про це неодноразово заявляв Блок Юлії Тимошенко, тому дозволю собі процитувати:
„По-перше, зруйновані міжурядові угоди між Україною та Росією, які передбачали стабільну ціну на газ для України до 1 січня 2010 року. Тільки внаслідок цього щорічні втрати України складають понад 20 мільярдів гривень.
По-друге, розірвано взаємозв’язок між ціною на газ та транзит, який гарантував Україні стабільність газових балансів.
По-третє, фактично підписанням угоди від 4 січня 2006 року Уряд підтримав існування корупційних схем в енергетичному секторі. Залучення до газопостачання в Україну напівтіньових структур на кшталт "Росукренерго" призвело до непрогнозованості і нестабільності на газовому ринку країни. Доля країни передана сумнівній структурі, яка не здатна надати жодних гарантій щодо виконання задекларованих обіцянок.
По-четверте, визначена в новій угоді ціна на транзит російського газу територією України на 5 років значно нижча ринкової, тоді як ціна на газ для України визначена лише на півроку без будь-яких гарантій. Це може призвести до виникнення непосильного боргу України перед Росією і, як наслідок, неодмінно призведе до економічної та політичної залежності нашої країни.
По-п’яте, внаслідок підписання ганебної угоди від 4 січня 2006 року виник реальний ризик втрати стратегічно важливої газотранспортної системи України.”
Заяви ці не є голослівними. У ЗМІ був опублікований повний текст угоди між НАК”Нафтогаз” і ВАТ”Газпром”. Я уважно ознайомився із текстом даного документа і дозволю собі прокоментувати дещо з того, що на перший погляд, може не привернути увагу пересічного громадянина.
По-перше, у підписанні угоди брали участь не дві, а три сторони:
З боку України – національна акціонерна компанія;
З боку Росії – відкрите акціонерне товариство, яке до того ж є монополістом;
А третьою стороною є швейцарська компанія під назвою „РосУкрЕнерго”. Звернули увагу?-швейцарська, де виконавчими директорами є громадяни із зовсім не швейцарськими прізвищами Пальчиков і Чуйченко. До речі, за повідомленнями ЗМІ, статутний фонд даної компанії становить лише біля 37 тис.доларів(це велика сума для простого українця, але це менше вартості однокімнатної квартири, скажімо, в Києві), тобто - жодних серйозних гарантій. Сама наявність третьої сторони насторожує. Принаймні, із бізнесового досвіду знаю, що при виборі посередника слід обирати того, умови співпраці з яким є найбільш вигідними. На мою думку, угоди такого рівня взагалі слід укладати на рівні урядів, але якщо вже ніяк не можна обійтися без посередників, то мати можливість обирати. Україні такого шансу не дали.
Ця третя сторона, участь якої фактично нав’язана Росією, призначається постачальником не лише російського газу в Україну, але й туркменського, узбецького та казахського. Мало того, дана угода зобов’язує (?) українську сторону вже до 1 лютого цього року створити з швейцарською компанією спільне підприємство та сформувати статутний капітал „шляхом внесення грошових засобів та інших активів”. Які „інші активи” може внести національна компанія? Хіба що національні, і в тому числі інтереси держави.
Крім того, в даній угоді навіть немає розділу, який би передбачав можливість оскарження дій сторін в арбітражному суді.
Тому реакцію, яку викликало в українському суспільстві підписання даної угоди, не можна назвати неадекватною.
І те, що Верховна Рада скористалася своїм законним правом (набутим з 1 січня завдяки конституційній реформі) і відправила уряд у відставку, вважаю єдиним правильним кроком. Смішно чути звинувачення, що „Тимошенко об’єдналася з Регіонами та есдеками через свої політичні амбіції”. Невже люди не роблять висновків з історії? За час існування незалежної України змінилося більше десятка урядів, при чому кожному наступному доводилося починати з виправлення помилок попереднього. Це просто парадокс – приходив новий уряд, розгрібав завали після старого, цілком природньо не встигав зробити нічого видатного, як його відправляли у відставку. Робили це до 1 січня 2006 року саме президенти. І відставка жодного уряду не „оплакувалася” так гірко, як це робиться сьогодні за урядом Єханурова, який пропрацював всього декілька місяців і більшість міністрів якого були в уряді Тимошенко, тому їм якщо й доводилося виправляти помилки попереднього уряду, то свої власні. Тому ті політичні сили нинішнього парламенту, які тверезо розраховують пройти в наступний і відповідно формувати уряд згідно конституційної реформи, просто не можуть дозволити собі таку розкіш , як протягом років виправляти фатальні помилки уряду Єханурова.
Адже, як би нас не переконували, підвищення ціни на газ обов’язково відіб’ється на житті простих українців. Майже у кожному товарі є енергетична складова і зростання цін неминуче. Тому у четвер, 12 січня , Блок Юлії Тимошенко заявив, що підтримує запровадження мораторію на підвищення тарифів за оплату житлово-комунальних послуг і звертається до всіх політичних сил, яким небайдуже майбутнє України з проханням об’єднати зусилля для скасування ганебної угоди між НАК "Нафтогаз України" та "Росукренерго" та для відновлення дії угод про постачання газу в Україну за легітимними контрактами, що мають силу до 1 січня 2010 року. Блок Юлії Тимошенко наполягає на притягненні до кримінальної відповідальності посадовців, які підписали газову угоду з Росією.
І наприкінці хочу заспокоїти тих земляків, хто переймається тим, „що собі думає Верховна Рада і як ми житимемо без уряду”, що уряд, хоч і відправлений у відставку, буде й надалі виконувати свої обов’язки згідно законодавству, лише під контролем парламенту. А новообраний парламент, формуючи новий уряд, обов’язково врахує всі попередні помилки. Адже, як відомо, дурний вчиться на власних помилках, а розумний - на чужих. Сподіваюся, народ, обираючи депутатів усіх рівнів, про це пам’ятатиме.

 

13 січня 2006р.