Як закарпатці облаштували офіси вдома і працюють під час карантину (ФОТО)

Як вони облаштували робочий простір, як побудували домашній графік, у якому форматі ведуть справи, на що з’явився вільний час, – пише Varosh. Також видання публікує фото їхніх home offices.

Роксолана Сливка, головна лікарка клініки “Естет”

Наша клініка на карантині, він пов’язаний з прийомом пацієнтів. Усю команду відпустили. Звісно, ми не залишили наших пацієнтів без ургенції, тому перевели IP -телефонію на смартфон, який повсюди з нами. Михайло (Михайло Сливка, засновник клініки, – ред.) готовий допомагати вирішувати питання з гострим зубним болем.

У клініці ми щодня — наводимо лад, прибираємо, провітрюємо. Ми не можемо не ходити в клініку, просто хочеться зайти, побути хоча би хвильку – це любов. Насправді, робота не зупинилася, вона змінилася. Працюємо в домашніх умовах із документами.

Домашній офіс Роксолани Сливки

Вільного часу тепер багато. Стараємося проводити його з користю – закриваємо всі питання, які давно висіли – це як по дому, так і в робочих моментах. Син увесь день отримує подвійну увагу, думаю, невдовзі йому це набридне (усміхається, – ред.).

Ми витягнули свої стоматологічні книги. Я – про кореневі канали, Михайло – про хірургію. Постійно ведемо бесіди про те, що робитимемо, коли це все завершиться, як у майбутньому будуватимемо робочі процеси, що варто змінювати, а що залишати. Хоча, ви знаєте, ми про це говоримо 24/7.

Наталія Янцо, засновниця і керівниця Майстерні свят

На мою думку, якщо все правильно організувати, чітко прописати список задач та їх дедлайн, то вдома можна так само ефективно працювати, як і в офісі. Тому я дотримуюся свого плану, у цей період працюємо з моєю командою онлайн, пишу завдання на наступні два місяці, вивчаю щось нове й цікаве.

Домашній офіс Наталії Янцо

Я створила собі домашній офіс, коли збагнула, що на кухні працювати не хочеться (усміхається, – ред.). На моєму робочому столі неодмінно є ікона, макбук, планувальник, рожевий папір, фото проєктів, мудборд, який щодня доповнюю, календар, носовички і чашки, яких наприкінці дня – багато (усміхається, – ред.).

Наразі щодня виконую свої традиційні ритуали, займаюся спортом онлайн, обов’язково читаю 50 сторінок на день, проводжу час з Дашею, гуляємо на подвір’ї, прибираю будинок і навколишню територію.

І, якщо чесно, я рада що є нагода зупинитися – аби все переосмислити й роздивитися довкола себе.

Олена Ярема, засновниця і керівниця “smm buro ya_idea”

Ми працюємо в активнішому режимі, оскільки весь підготовлений матеріал треба було підлаштовувати під ситуацію, яка склалася (йдеться про контент для соцмереж різних бізнесів, – ред). Більшість розуміє, що наразі онлайн – єдиний спосіб комунікації із власними клієнтами, тому наразі ми не лише “продаємо”, а й розважаємо наших читачів, інформуємо, залучаємо до бесіди та активностей. Хоча, є і ті бізнеси, які припинили свою роботу онлайн на невизначений термін.

На мою думку, тепер є змога показати бізнесу, що ми можемо не лише продавати його продукт/послугу, але й бути корисними для його аудиторії.

Домашній офіс Олени Яреми

Звісно, ми підкоригували власну роботу: тепер спільні збори – онлайн по вайберу, скасовано всі зйомки. Є час спокійно доробити питання, на які завжди бракувало часу, розробити цікаві креативи, а також спланувати подальші дії, адже чітко розуміємо, як все владнається, то треба буде “всім і одразу, й на вчора”

У цей період також є нагода довчити придбані курси, а ще я знову почала готувати, думаю над просуванням власного блогу, на який ніколи не було часу. До речі, порівнюю цей стан зі спільною медитацією — пропав зайвий фон і тепер справді можна краще почути себе.

Віктор Стинич, організатор подорожей, засновник тревел-школи онлайн “Подорожуй” і однойменного блогу

У мене графік вільний і не обмежений початком чи закінченням робочого дня, намагаюся вкластися у період із 8.00 до 18.00, хоча, бувають відхилення. Якщо описати в кількох словах, над чим працюю, то створюю контент, організовую онлайн та офлайн події, планую подорожі. Звісно, все “офлайн” перевів у “онлайн”.

Домашній офіс Віктора Стинича

На робочому столі у мене неодмінно — ноутбук, веб-камера й купа аркушів, на яких фіксую завдання і викреслюю, коли виконав.

У цей період є трошки більше вільного часу, тому працюю на винограднику, можливо, найближчими днями повернуся навіть до пивоваріння.

Росана Тужанська, головна редакторка Varosh, мама у декреті

Ми почали дотримуватися режиму карантину з першого дня, й навіть до того, як його оголосили в Україні. Ми бачили, що його впроваджують в Італії, Румунії, Словаччині… Чим ближче до наших кордонів оголошували карантини, тим менше ми виходили на вулицю. Наразі весь день ми перебуваємо вдома з півторарічною дитиною.

Єдині вилазки – це в невеликий магазин біля дому, намагаємося йти перед закриттям, коли там нема людей, тільки продавець. Ходимо на Нову пошту, бо ніхто не був готовий до карантину, замовляємо в інтернеті те, чого нема в ужгородських магазинах, наприклад, харчування для дитини.

Якщо відверто, то мій робочий графік не надто сильно змінився. Я – мама в декреті, тому ми й раніше проводили багато часу вдома. У декреті я водночас – редакторка видання, тому працюю п’ять-шість годин на день. Переважно ці години роботи, як і раніше, припадають на сон дитини вдень, та ввечері, коли вона заснула.

Домашній офіс Росани Тужанської

Задачі виконую всі, що і досі виконувала. Йдеться про редагування, керування сайтом, роботу з журналістами у онлайн-режимі, а з фотографом ми наразі на легкій паузі, нікуди його не відправляємо, бо переймаємося його безпекою. Все робимо через інтернет.

Поєднання роботи вдома й догляду за дитиною – це для нас звична ситуація. Всі ці дні я або чоловік виходили гуляти з дитиною на годину-півтори. Прямуємо туди, де нема скупчення людей, до тихих вуличок. У дворі не бавимося, бо ще вчора він був переповнений дітьми з батьками. Всі спокійно гуляють, таке враження, що весняні канікули.

Ми спробували вже “погуляти” з дитиною на балконі, близько години читали книжечку, гралися. Ми його облаштували, повісили столик, розстелили килими, винесли ігровий мотоцикл. Інколи я там працюю, коли малюк спить, виношу комп’ютер, поєдную роботу і свіже повітря.

У мене звільнилося більше часу для хатньої роботи, готування. Хочу зайнятися книжками з угорської та англійської мов, бо справді є вільні години, які можна на це витратити. На жаль, нема змоги дивитися серіали, але з’явилася нагода систематизувати все на поличках, в тумбочках.

Раніше деякі побутові справи відкладалися на “потім”, тепер це “потім” десь і настало.

Наталія Толочко, викладачка кафедри журналістики УжНУ, журналістка видань “Унікум” та “Медіацентр УжНУ”

На початку карантину я думала, що матиму більше вільного часу і нарешті дочитаю кілька книг, які постійно відкладала, подивлюся фільми, які вже давно були у моєму списку. Але досить швидко усвідомила, що помилялася. Крім тієї роботи, яку мала до карантину, деяких пропущених дедлайнів, які тепер намагаюся наздогнати, додалася підготовка матеріалів для публікації на платформах для дистанційного навчання, вивчення функцій цих платформ, перевірка завдань тощо.

Домашній офіс Наталії Толочко

Звісно, упродовж дня кілька разів переглядаю новини, гортаю стрічки соцмереж. Аби менше відволікатися на все це, закриваю сторінки на комп’ютері, вмикаю додаток “Forest”. Його принцип такий, що попередньо визначаю відрізок часу, за який має “вирости” дерево, яке я “посадила”. Відтак не можу користуватися телефоном, бо він надсилає нагадування, аби я зосередилася на найважливішому.

Протягом дня теж більш-менш організовую собі графік: записую у блокнот завдання  на день, із приємністю відзначаю, що виконала. Звісно, прибираю ретельніше, є спокуса відволіктися на всіляку домашню рутину, але намагаюся нагадувати собі, що в мене звичний робочий день, тому робота – понад усе.

Радію, що освітні платформи, організації відкрили доступ до книг, аудіо- і відеолекцій, онлайн-занять, які раніше були платними. Тож запланувала собі дещо прочитати, подивитися, послухати. Мені зручно працювати вдома, дотримуюся карантину, обмежила спілкування зі світом. На цей період довелося призупинити вивчення англійської, перенести кілька важливих справ, але вірю, що успішно продовжу розпочате після карантину.

Софія Меренич, авторка та редакторка блогу ІТ-компанії “Clockwise Software”

Я працюю віддалено вже понад три роки, і моя робота завжди там, де мій ноутбук. Я часто працюю у кав’ярні чи коворкінгу, в літаку чи поїзді. Вдома в мене немає спеціально виділеного робочого місця, я кочую поміж різних кімнат. Працюю за столом, на дивані чи навіть у ліжку, і не бачу в цьому жодної проблеми.

На минулий день народження моя компанія подарувала мені величезне безкаркасне крісло. Я часто виношу його на терасу, щоб попрацювати на свіжому повітрі, на щастя, погода вже дозволяє. Проте не вдається довго насолоджуватися таким мальовничим робочим місцем – сусіди тепер мають купу вільного часу, аби палити на городах торішню траву.

Окрім основної роботи я ще викладала німецьку іноземним студентам. Звісно, уроки довелося поставити на паузу. Тепер думаю над онлайн-програмою, адже карантин, найімовірніше, затягнеться, не хочеться втрачати пів семестру. Тим паче, у хлопців тепер є вільний час і змога активніше навчатися.

Не скажу, що маю більше вільного часу. Хіба з’явилася годинка перед сном, можу почитати цікаву книгу. Всі мої знайомі вдарилися у прибирання, і мені хочеться. Тому вільний час проводжу, витираючи пил, перебираючи полички… Ще на мене чекає онлайн-курс з акварелі – малюватимемо сюжети з моєї улюбленої Італії – набиратимуся натхнення для майбутніх подорожей…

Павло Данилюк, фрілансер у сфері IT

Мій робочий простір – квартира-студія і стаціонарний комп’ютер із нехарактерним для айтішників єдиним монітором. Позаду робочого столу – ліжко, праворуч – кухня. У вікні – центр міста, в якому тепер і зайнятися нічим. Хіба що вийти прогулятися повз “Дружбу” до Шахтинського лісу – там нема людей.

Домашній офіс Павла Данилюка

Я вже давно працюю удома, тож у плані роботи для мене нічого не змінилося. Хіба що сумніше стало, адже щодня ходив на каву, бачився з друзями, а тепер усе зачинене й усі сидять вдома.

У роботі ще пощастило: бізнес моїх нинішніх замовників не постраждав через пандемію, тож мені, як і зазвичай, є чим займатися. А от дехто із друзів залишився без роботи, без заробітку, і це страшно.

Катерина Дозморова, менеджерка турагенції “Галатея”

Туристична сфера зазнала великого удару, ми вирішили перейти на віддалену роботу ще до введення карантину. Але роботи насправді дуже багато: постійний зв’язок із туристами, перенесення турів, контроль рейсів, відстежування світової економіки, моніторинг новин у сфері туризму, а ще донедавна вирішували питання, пов’язані з поверненням наших туристів в Україну…

Домашній офіс Катерини Дозморової

З іншого боку, тепер з’явилося більше часу для навчання. Є безліч вебінарів, курсів, а також можна знайти хвилинку для вдосконалення англійської мови.

Що неодмінно має бути у моєму “домашньому офісі”, то це інтернет, мобільний зв’язок і затишок, ранкова кава. Головне – зберігати спокій і гарний настрій, тому “заряджаюся” гарними картинками і спогадами зі своїх подорожей.

Евеліна Гурницька, Varosh

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

  Надіслати другу