Головатий звинувачує Литвина в інтригах і демагогії

"Я сьогодні (13 січня, - ред.) послухав спікера і зрозумів, що Литвин пішов війною. Його заяву я можу охарактеризувати просто: демагогія і політичні інтриги. Голові Верховної Ради негоже так діяти, а вже тим більше - академіку Академії правових наук України", - заявив Головатий в інтерв’ю газеті "Комерсант, Україна".

"Хочеться політично принизити, познущатися, пограти на нервах, збільшити конфлікт, протистояння. От це і робить Литвин, це робить Мартинюк (Адам Мартинюк - перший віце-спікер, - ред.), це роблять депутати антиющенківської коаліції. Це просто гра на нервах", - заявив Сергій Головатий.

В.о.

Міністр юстиції також заявив про невідповідне оформлення запитів народних депутатів до членів Кабінету міністрів.

У заяві Головатого, розповсюдженій прес-службою Міністерства юстиції, сказано, зокрема, про те, що в останні дні Володимир Литвин, оголошуючи запити народних депутатів до членів Кабінету міністрів, зачитує їх як, спрямовані до "виконуючого обов’язки прем’єр-міністра України" і до "виконуючих обов’язки міністрів України". Це, стверджує Сергій Головатий, не відповідає вимогам Конституції і законам України, про що свідчить наступне.

За словами міністра, жодним положенням Конституції 1996 року станом на 1 січня 2006 року (тобто зі змінами, внесеними законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-І) не передбачені посади - ані з назвою "виконуючий обов’язки прем’єр-міністра України", ані з назвою "виконуючий обов’язки міністра".

Єдиним законом, положення якого є чинними на сьогодні і який регулює порядок тимчасового виконання обов’язків посадових осіб у вищих органах державної влади, є закон про тимчасове виконання обов’язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради Президент або парламент за поданням Президента від 10 грудня 1997 року (№ 709/97-ВР). Як випливає із самої назви Закону, у ньому мова йде лише про тимчасове виконання обов’язків (у випадку відставки) тих посадових осіб, яких: 1) на посаду призначає глава держави за наявності з боку Верховної Ради України згоди на таке призначення; 2) на посаду призначає Верховна Рада України за поданням Президента, зазначає Головатий.

Також Головатий зазначає, що всіх членів нинішнього складу Кабінету міністрів - як прем’єр-міністра, так і віце-прем’єр-міністрів і міністрів - нинішній склад Верховної Ради не призначав, оскільки парламент на час формування складу уряду України у 2005 році не мав таких повноважень.

Єдиним із усього складу уряду, кого призначив Президент за згодою Верховної Ради, був прем’єр-міністр, нагадав Сергій Головатий, і додав, що рішенням Конституційного Суду від 27 квітня 2000 року (справа про тимчасове виконання обов’язків посадових осіб) було визначено, що встановлений законом від 10 грудня 1997 року (№ 709/07-ВР) порядок тимчасового виконання обов’язків є неконституційним стосовно прем’єр-міністра. Таким чином, положення цього закону щодо прем’єр-міністра (у випадку відставки) втратили дію ще 27 квітня 2000 року.

Враховуючи усе вищесказане, слід керуватися тим, що усі, хто на сьогодні входять до складу уряду, юридично знаходяться в статусі прем’єр-міністра України, віце-прем’єр-міністрів і міністрів, заявив Головатий.

Отже, за відсутності в Конституції і законах положень, що передбачають наявність посад "виконуючий обов’язки прем’єр-міністра України" або "виконуючий обов’язки міністра", голова Верховної Ради Володимир Литвин не мав юридичних прав повідомляти депутатські запити, звернені до осіб, які не займають зазначених посад. Більш того, значна частина народних депутатів подали до Секретаріату Верховної Ради свої запити, адресовані саме до прем’єр-міністра і до відповідного міністра.

Зокрема, 11 січня спікер парламенту зачитав на пленарному засіданні запит до "в.о. міністра юстиції України", тоді як насправді цей запит за підписом народного депутата Нестора Шуфрича був направлений до міністра юстиції. А 12 січня був оголошений запит до "в.о. прем’єр-міністра України", тоді як насправді цей запит за підписом народного депутата Миколи Катеринчука був направлений до прем’єр-міністра України.

Усі запити народних депутатів України, що надходять до Міністерства юстиції в останні дні, супроводжують листи спікера Верховної Ради, у яких зазначено, що вони направляються до "в.о. міністра".

Крім цього, ці супровідні листи не мають оригінального підпису голови Верховної Ради, а лише факсиміле, юридичний статус якого українським законодавством не визначений, і тому не може засвідчувати справжність підпису.

У зв’язку з цим Мін’юст повідомляє, що на сьогодні у Міністерстві юстиції не працює людина, яка обіймає посаду "в.о. міністра юстиції". Тому депутатські запити, оголошені та оформлені як звернені до "в.о. міністра", будуть вважатися оформленими невідповідним чином і будуть повернуті голові Верховної Ради України без розгляду.

За матеріалами УНИАН, "Коммерсантъ, Украина"

 

18 січня 2006р.