Туристича історія трьох ужгородок. які побували в літературному карантинному Парижі

Varosh розпитав в однієї з мандрівниць – Ірини Брези – про Париж у часи вірусу, про їхнє повернення у період напруженої ситуації, коли закривалися кордони, а також про атмосферні й незабутні “Майстер-класи Карпи” й останню спільну, “докарантинну” каву в центрі Парижа.

Ірина Бреза, Наталія Загола, Ганна Твердохліб запланували свій Париж на 12-16 березня. Напередодні поїздки ситуація у Франції загострювалася, але, незважаючи на інформаційні повідомлення, можна було спокійно вирушати. Дівчата очікували цілковито інший Париж, “не розтиражований”, це мало бути місто очима відомої української письменниці Ірени Карпи, яка там мешкає. Вона організовує “Майстер-класи Карпи”, на яких навчає писати, а також відкриває неймовірні закапелки Парижа, яких не побачиш під час звичної поїздки  туристичним автобусом.

«Майстер-класи та креативні ательє для дорослих. Письмо, сторітелінг, гастро-енологічні подорожі з прокачкою м’язів душі», – так письменниця описує зміст і формат своїх заходів.

Тож Іра, Наталка і Ганнуся на три дні занурилися в літературний Париж від Ірени Карпи (загалом поїздка планувалася на п’ять днів, – ред.). Активності – зранку й до вечора, з екскурсіями небанальними місцями, кавуванням у культових кав’ярнях, пов’язаних з літературою, гастрономічним туром і добрим вином, а гвіздок програми – письменницькі воркшопи у тематичних кафе й ресторанах і навіть просто неба, паризького неба.

«Я втретє у Парижі, але перші два рази мені особливо не запам’яталися. А Париж очима Карпи – це зовсім інший Париж», – мовить Ірина.

Однак столиця Франції запам’яталася не тільки розкішною програмою, а й інформаційним напруженням, яке поступово зростало через ковід. Попри статистику захворюваності й обмежувальні заходи, місто продовжувало жити в звичному стилі, немов нічого не трапилося. На той момент у столиці було зафіксовано кількасот хворих, однак Париж надалі провадив традиційний спосіб життя, мало-хто гуляв у масках, кафе залишалися переповненими. І хоч повсюди лунало про коронавірус, перед кінотеатром вишикувалася черга з бабусь і дідусів…

Картина змінювалася динамічно: ще в суботу,  14 березня усе було доволі спокійно, а в неділю, 15 березня влада зачинила музеї, кафе, кінотеатри, торговельні центри, відтак на вулицю можна було виходити винятково, аби погуляти з собакою чи позайматися спортом. Водночас 15 березня таки відбувся перший тур місцевих виборів, проте на дільниці завітала менша частина виборців. Другий тур анонсували на 22 березня, але 16 березня президент Еммануель Макрон оголосив про його перенесення.

«І ще в суботу, до опівночі всі сиділи в ресторанах і кафешках. Доки їм не сказали, що будуть штрафувати», – додає Ірина.

15 березня у дівчат ще були майстер-класи, а наступного дня мали повертатися додому. Однак влада припиняла авіасполучення, тож мандрівниці змінили квитки, відмовилися від доби у готелі і виїхали на день раніше, аби встигнути дістатися Ужгорода без ексцесів, без допомоги посольств/консульств. Ганна поверталася через Прагу, Наталія з Іриною – через Будапешт. Ірина мовить, що авіакомпанія Air France, зважаючи на події, оперативно надіслала пропозицію змінити придбані квитки на інший час і без фінансових втрат. Тож кілька хвилин – і квитки були безкоштовно переброньовані.

Готель не повертав гроші за втрачену добу, але не було сенсу щось з’ясовувати, адже сума була незначною. Отже, квитки змінені, а 15 березня – останній день майстер-класів Карпи. Усі заходи письменниця трансформувала із закладів на вулицю. Ось у неділю мало відбутися ранкове кавування у легендарному Cafe de Flore, однак письменниця приготувала каву вдома, відтак дівчата блукали з горнятками сквериками, парками й порожніми вулицями Парижа. Їх надійно супроводжувала Карпина собака Ная.

«У цьому була своя така атмосфера, апокаліптична», – каже Ірина.

Опісля дівчата подалися в аеропорт. Метро закрили, тому їхали на таксі, а водій всю дорогу нарікав, мовляв, “уряд впровадив обмеження, але ж коронавірус – це вигадка, бізнес загнеться, туристів нема…”. Ірина згадує, що в день прильоту до Франції в аеропорту в масках були одиниці, а на час повернення вже і масок більше, і вікна миють, поверхні дезінфікують.

В аеропорту Будапешта ситуація відчувалася дещо критичніше, Ірина з Наталією поїхали додому трансфером, Ганна діставалася з Праги, фактично стрибнули в останній вагон перед закриттям кордонів. Успішно повернулися в Ужгород і свідомо зачинилися вдома на два тижні самоізоляції. Нині вони трепетно згадують такий контрастний і цілковито новий для них Париж – літературний, нетуристичний, дещо апокаліптичний. Ганнуся пише у фейсбуці, що “Майстер-класи Карпи – це найкраще, що може трапитися з вами у Парижі”. А ще романтично й символічно, що остання докарантинна кава була спільною, у колі близьких подруг, з напрочуд цікавою Іреною Карпою, у центрі Парижа. До речі, дівчата вже готуються до нових “Майстер-класів Карпи”.

Евеліна Гурницька, Varosh

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі