Перший фермер-винороб на Закарпатті отримав ліцензію
Про це пише propozitsiya.com з посиланням на agroreview. Мова йде про терруар «Північний берег» і субтерруар «Мукачево». Відзначається, що фактично процес ліцензування тривав майже 1,5 року — стартував він ще в січні 2019 року. За словами голови Асоціації виноробів та виноградарів Закарпаття Олександра Ковача, ліцензія дозволяє легально поставляти свою продукцію готелям, ресторанам, кафе. З іншого боку, за його словами, ліцензія не дає користі для держави.
«Ліцензія не має ніякої користі для держави, її давно треба було скасувати, адже цей документ не має жодного відношення до контролю за якістю. Скажіть, молоко, ковбаса, хліб мають ліцензію? Можна контролювати якість і без ліцензії. А отримати її надзвичайно складно… Ця ліцензія коштує копійки, проте її отримання є дуже недешевим — за часом і фінансами. А вона абсолютно нікому не потрібна: ні державі, ні виноробам, ні споживачеві», — зазначає він.
Олександр Ковач вважає, що ліцензування — це обмеження для малих виноробів.
«Це така вигадка великих виробників, щоб не допустити на ринок маленьких. Це нечесна гра в нинішніх умовах», — говорить він.
Експерт відзначає, що ще 5 закарпатських приватних виноробів подали документи на ліцензію. Вони вже чекають від 2 до 5 місяців. Олександр Ковач впевнений, що потрібен споживачеві вибір, а не документ.
«Потрібен вибір не з 50 «монстрів», а, скажімо, з 5000 приватних виробників. Тоді буде вироблятися якість», — вважає експерт, і висловлює надію, що скасують ще й акцизну марку і тоді настане бум виноробства і споживач буде мати вибір».
-->
До теми
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- У полоні жорстоко карали за українську мову: історія захисника 128-ї бригади Василя Даниловича
- Стоянка первісних людей в закарпатському Королеві виявилася найстарішим людським поселенням Європи – 1,4 млн років
- Назавжди в строю. Олександр Пристая, сержант "Балу"
- Артур Молнар, позивний «Арчі»: Герой, який віддав життя за Україну
- «Із трьох пострілів своєї гармати ми знищили ворожий «Ураган» на ходу…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Сержанти Національної гвардії відпрацьовують техніку ведення бою
- Майор "Дрон". Квітучий сад ужгородця Сергія Кузнєва
- «Снаряд від ворожої БМП ліг якраз у те місце, де я збирався лягти, – мене врятували якісь 2-3 секунди…». Історії з фронту від 128 бригади
- «Я воюю за тих хлопців, що колись були поруч і загинули. І за тих, котрі зараз поруч…» –Скрудж, пілот БПЛА 128 ОГШБр
- «Під час штурмів розумієш, що або ти, або тебе. Ну, я молодший, спритніший, то перший встигав…». Історії з фронту 128-ї бригади
- Анатолій «WarWar» Тегза. Він брав участь у 100 % операцій і не знав слова «неможливо»
До цієї новини немає коментарів