Як на Закарпатті допомагають соціалізуватися ромським дітям?

Руслан Жиленко, директор Карпатського фонду, нагадав, що фонд працює у західних областях України (Закарпатській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Львівській ) протягом 26-ти років.
«Один з напрямків нашої діяльності - підтримка проєктів, які надають важливі соціальні послуги для вразливих верств населення. Протягом усієї діяльності ми підтримали програми на загальну суму кілька мільйонів євро. Зараз розпочали новий проєкт, вдалося залучити кошти для підтримки організацій, які працюють у сфері раннього розвитку та соціалізації ромських дітей».
Бюджет проєкту складає 100 тис.євро, розподілений між 5-ма організаціями, які працюють з новонародженими, лікарями первинної ланки, освітянами. Також проект передбачає вивчення та адаптацію кращих практик сусідніх держав. Передбачалися також поїздки для отримання досвіду, проте карантинні обмеження дещо змінили плани.
Андрій Вишняк, голова правління БФ Центр громадських ініціатив розповів, що організація бере участь у проєкті, оскільки адаптація- це також частина розвикту громадянського суспільства.
"У своєму проекті передбачаємо активізувати роботу лікарів сімейної медицини, працівників інклюзивного центру, аби з їхньою допомогою зайти в громади, які знаходять в Перечині і провести інформаційно-роз’яснювальну роботу серед батьків. На сьогодні чимало проблем виникають і через те, що батьки не виконують своєї частини роботи як батьки, - каже Андрій Вишняк. – Плануємо налагодити більш тіснішу співпрацю між представниками ромських організацій і представниками релігійних організацій, які працюють на сьогодні. Створити школу молодої мами і спробувати зробити зустрічі представників ромської та неромської молоді".
Із середини вересня розпочали заняття з дітьми та мамами на базі ЗОШ №14. Руслана Пазуханич, ГО “Рука допомоги”, що працює на базі ужгородської ЗОШ №14, каже, що заняття проводяться на базі школи щосуботи, а у четвер викладачі виїжджають у район компактного проживання ромів на вул.Пирогова. Беруть участь у заняттях також татусі, старші діти з родин. Наше завдання- донести до молодших учнів, що навчання - це важливо.
Цей проект цікавий для нашої школи, бо це своєрідне продовження нашого попереднього досвіду втілення якісної освіти. На жаль, ромські діти, які приходять у перший клас, мають набагато більші проблеми, ніж інші діти. -- коментує Наталія Макара, директорка Багатопрофільного ліцею “Інтелект” – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11. - Окрім того в родинах спілкуються іншими крім української мовами: угорською, ромською. Також є психологічні бар’єри влиття у колектив. Наша школа брала участь у міжнародному проекті, який був повзаний із соціалізацією ромських дітей. У нас працював ромський асистент, своєрідний комунікатор, він помагав учителю у позаурочний час у залученні дітей до совіти. Освіта потрібна і дитина повинна ходити в школу. Ми побачили, що є результат і хороший результат. І ми за допомогою проекту, хочемо продовжити цей досвід».
Елеонора Кулчар, керівниця БФ Благо каже:
«Цей проект дуже потрібний для розвитку ромських дітей віком від 2 до 5 років разом з батьками. Адже батьки вчаться разом з дітьми. Необхідно також окремо дати зрозуміти їхню батьківську відповідальність у вихованні дитини, щоб вони звертали увагу на всі необхідні умови: гігієну, культуру, все, що їм треба в житті для їхніх дітей. Ми бачимо результат від нашої роботи. Діти після таких занять приходять краще адаптованими у школи».
Запровадження карантину ще більш ускладнює навчання для ромських дітей. Не у всіх родинах є достатньо гаджетів на всіх дітей для дистанційної освіти. Буває, що це один телефон на всіх. За допомогою проєкту намагатимуться вирішити і цю проблему. Триватиме проєкт упродовж року. У разі успішних результатів його продовжать.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- Герої без зброї: психологиня ДСНС Закарпаття Каріна Фаньо про світло у темряві, важливість професії і силу бути поруч
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття
- Рятувальник Олександр Брайловський про те, як не зламатися там, де світ валиться під ногами
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
До цієї новини немає коментарів