Мирослав Дочинець в Ужгороді розповів про свою дитячу бібліотеку та улюблені казки

Мирослав Дочинець в Ужгороді розповів про свою дитячу бібліотеку та улюблені казки
Письменник і журналіст, лауреат Шевченківської премії Мирослав Дочинець у дитинстві був у захопленні від книги «Кленові листки» Василя Стефаника, дуже любив народні казки, витрачав перші зароблені гроші на книжки про пригоди та збирав власну дитячу бібліотеку зі стареньких, списаних книг.

 

Zaholovok.com.ua продовжує серію невеличких матеріалів про дитячі читацькі смаки відомих закарпатських письменників. Передусім тих, котрі беруть участь в акції «Письменник за прилавком» та літературному конкурсі «Книга на Миколая».

«Письменник починається у дитинстві. У ранньому дитинстві, коли він іще навіть літер не знає, коли ще читати не пробував. Мені здається, що тоді вже закладений цей інтерес до світу, потреба передати світ образами», – вважає Мирослав Дочинець.

«Перші книги – це були потрясіння для мене. Дуже мене вразили. Мабуть, це якось і визначило мою професійну долю. Найперша книжка, яку я запам’ятав дотепер, це є «Кленові листки» Василя Стефаника. Можливо, це не зовсім дитяча література, але так сталося, що мені батько подарував цю книжку, гарно ілюстровану, з кількома новелами. Я просто був зачарований, вражений. Мав якийсь культурний шок на той мій дитячий час», – ділиться спогадами письменник.  

Мирослав Дочинець

«Дуже любив  казки. Закарпатські. Нашому регіону пощастило, що ми живемо у такому неймовірно казковому краї, якого нема на теренах не тільки України, а й цілої Європи.  Карпатська казка – це є міфи, це є легенди, це є висока література, поетика в одному сконцентрованому вигляді. «Казки Верховини», «Казки одного села», «Чарівне горнятко», «Три золоті слова» – всі ці збірники я просто майже напам’ять знав. Читав і жив цим. У мене багато фольклору, багато етнографії, багато прислів’їв, приказок нашого карпатського краю і це дає енергетику мови нашої», – каже Мирослав Дочинець.

Письменник зачитується казками і зараз, також планує видати книжку для юних читачів: «Є задум зробити казкову повість для підлітків. Щоб максимально набрати енергії із наших казок. Максимально взяти того духу й чарівливого світу і десь засвітити його перед читачем українським. Бо мало казок видають останнім часом. І це прикро.  Колись мільйонними тиражами видавалися, «Казки Верховини» перекладалися різними мовами світу. Вся література України, яка видається за останні 10 років не має, мабуть, того накладу. Яка це була затребуваність і яка це була унікальна література, яка подавала наш світ!», – зазначає Дочинець.

Мирослав Дочинець

У дитинстві у письменника була гарна бібліотека, книги до якої він не тільки сам збирав, а ще й продовжував їхнє життя – ремонтував, підклеював старенькі, зношені книжечки: «Батько мій працював в інтернаті. Там списували книжки, які вже були неякісні, які відслужили свій вік. Він приносив їх, я дуже дбайливо їх підклеював, підмальовував. Інколи сторінок не вистачало, я уявляв і дописував», – згадує пан Мирослав.  

Пізніше письменник почав сам збирати книжки до власної бібліотечки і навіть самостійно заробляв гроші на книги: «Десь у класі восьмому-дев’ятому я підробляв на лісокомбінаті. У нас, дітей, була робота нетяжка, на свіжому повітрі – складати рейки для сушки. Мій сусід, який працював інженером, нас залучав. Могли заробити кілька рублів в день, а книжка коштувала 60-70-80 копійок. Добротна – рубль. І так я почав закладати, збирати свою бібліотечку. Уже пішли Майн Рід, Джек Лондон, Сабатіні. Це – пригодницькі книги. Я їх теж дуже любив.  Все пройшов, усе вичитав»,– ділиться спогадами Мирослав Дочинець.

Нагадаємо, у рамках акції «Письменник за прилавком» Мирослав Дочинець представив читачам дві свої нові книги – «Діти папороті» та «Золотий час».

Мирослав Дочинець

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

 

04 грудня 2020р.
Çàãðóçêà...

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів