Давнє Закарпаття в об’єктивах іноземних фотографів: туристична подорож Каміла Райхла (ФОТО)

Туризм! І в той час цьому напрямку приділяли особливу увагу ЗМІ, публікуючи яскраві, колоритні, часом вражаючі світлини, задля заохочення туристів пуститися в мандри гірськими стежинами, непрохідними лісами, відвідуючи туристичні притулки, чи ночувати просто в колибах пастухів. Карпатська екзотика краю «лісів і тварин» й простого населення вабила як туристів, що мріяли сходити вздовж і впоперек цей регіон, так і тих, хто приїжджав за враженнями своїм автомобілем!
Побачити, який маршрут обирав, і що саме на своєму шляху міг зустріти й відвідати турист, який приїхав у Підкарпатську Русь автівкою, можна завдяки світлинам Каміла Райхла, який зі своєю дружиною та друзями відвідав Закарпаття у 1938-му році.

Каміл Райхл (1895 – 1971), під час Першої світової війни. home.tiscali.cz
Каміл Райхл був чеським військовим, офіцером, який брав участь у Першій світовій війні. Збереглися його записи зі щоденника, де він описує свій шлях і ті події, які йому довелося пережити впродовж війни. Практично в передостанній рік існування Підкарпатської Русі він автомобілем об’їхав туристичний регіон, зберігши для нас фотографії зі свого маршруту.

Каміл Райхл у 1933 році. home.tiscali.cz
Каміл розташував фотографії в альбомі хронологічно: Ужгород – Ужок – Скотарське – Синевир – Рахів – Ясіня.
.jpg)
На фото Каміл Райхл сидить за столом по центру. Зупинка під час подорожі на Підкарпатській Русі
.jpg)
Синагога в Ужгороді
.jpg)
Церква в Ужгороді
.jpg)
Ромський район в Ужгороді
.jpg)
Ромська школа в Ужгороді
.jpg)
Пікнік під час подорожі
.jpg)
Туристичний притулок на Ужоцькому перевалі
.jpg)
Розсипалова хата (туристичний притулок), зруйнована в 1945 році
.jpg)
Біля пам’ятного хреста на Ужоцькому перевалі

Біля польського кордону
.jpg)
Дорогою до Синевирського озера (Міжгір’я)
.jpg)
Ймовірно, фото зроблено на Чорній ріці в Синевирській Поляні
.jpg)
Туристичний притулок біля Синевирського озера
.jpg)
Церква в Підкарпатській Русі
.jpg)
В низинах Підкарпатської Русі
.jpg)
Рахів
.jpg)
Рахівські горяни
.jpg)
Рахів. Бокори
.jpg)
Рахів. Бокораші на Тисі
.jpg)
Капличка у Рахові
.jpg)
Капличка поблизу Рахова
.jpg)
Дамба біля Рахова
.jpg)
Туристичний притулок біля Говерли
.jpg)
Ясіня
.jpg)
Ясіня
.jpg)
Ясіня
.jpg)
Хати в Підкарпатській Русі
.jpg)
У Підкарпатській Русі
.jpg)
Церква в Підкарпатській Русі
.jpg)
Хати в Підкарпатській Русі
.jpg)
Церква в Ясінях
.jpg)
Горяни в Ясінях
Приблизно уявити, як туристів у Чехословаччині мотивували відвідати Підкарпатську Русь, чи то пак теперішнє Закарпаття, можна, прочитавши цей допис із журналу «Letem svеtem» від 23 липня 1935 року: «...Підкарпатська Русь за розміром дорівнює чверті Богемії. Її дві третини – гірські, й більше половини вкрито лісами, навіть пралісами. Посеред лісів є гірські галявини, полонини, зелені від пишної трави, де з весни до осені живуть цілі стада корів, коней та овець. На полонинах розсипані колиби, а стайні та молочарні розкидані по низинах. Тут турист може легко знайти собі притулок чи житло. З гір стікають численні потоки. У багатьох місцях вони загороджені, й таким чином утворюються кляузи (дамби). Ця земля проста, але дуже гостинна, запрошує вас у гості. Вона бідна, але нескінченно красива. Навіть у віддалених місцях, у лісах, у горах, мандрівники можуть навідатись в колиби пастухів, хатини доглядачів за кляузами, мисливців та притулки для туристів, кількість яких щоразу зростає. Не вагайтеся їхати в цей край, адже своїм візитом ви також сприяєте його економічному зміцненню. Ваші витрати будуть невеликими, навпаки, набагато меншими, ніж деінде».
І, на щастя, мало хто міг встояти перед будь-якими незручностями, а пускався в мандри, шукаючи на Закарпатті екзотичні й екстремальні пригоди.
Михайло Маркович, спеціально для uzhgorod.net.ua
Джерело фото: zakarpati.cz
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом

До цієї новини немає коментарів