"Життя - це важка праця": найстаріший винороб Берегівщини святкує 89-річчя
Розповів про нього дослідник та краєзнавець Йожеф Балог:
"Виноробству він навчився у батька. Дюла Петнегазі був реформатським пастором, служив своїм парафіянам у селі з 1931 року і також займався фермерським господарством.
Син Іштван народився у нього 3 березня 1932 року в Косино за часів Чехословаччини. Пішов до школи вже після повернення угорців, тобто у 1939 році. Закінчив місцеву початкову школу, а потім навчався в гімназії в Еґері.
Вже після війни, за радянських часів, пішов вчитися на електротехніка. Його з дитинства приваблювали різні технології, тому він обрав досить рідкісну на той час професію. Іштван був дуже працьовитим і постійно займався також самоосвітою. Успішно закінчив сільськогосподарську академію імені Тимірязєва в Москві.
Талановитий, з відкритими очима юнак опанував професію вже у 18 років. А через два роки став головним дільничним техніком у рідному селі. Його знання стали у нагоді і пізніше, багато років працював на Берегівському електрозаводі. До виходу на пенсію працював за професією на кам'яному кар'єрі, в Ужгороді.
Власним господарством Іштван почав займатися з 29 років. Були часи, коли сім'я володіла декількома гектарами, де росла виноградна лоза. На даний час ця площа трохи скоротилася.
Винороб вирощує, експериментує та пише статті про європейські сорти винограду та виноградарство. Повітові та районні газети їх видають.
Слід зазначити, що Косино з давніх часі відоме своїми виноградниками та вином. Загальна площа виноградників складала майже 400 гектарів. А на околиці села збереглися старовинні льохи. Звідси велику кількість чудових молодих вин доставляли на столи угорських королів і вельмож.
З 14-го століття до наших днів традиції виноробства переходили від батька до сина. Пізніше тут вирощували переважно відомі європейські сорти - білий і червоний бакатор, серемський зелений, рейнський рислінг, саме ці сорти були домінантними.
Цікавий факт - саме звідси, з Косина, відправлялася сировина для відомого угорського шампанського Torley, яке вважається одним з найкращих у світі. Як відомо, цей завод ігристих вин був заснований у 1882 році Йожефом Тьорлі у Будафоці.
У 1943 році, наприклад, в Косино було вироблено 40 000 гектолітрів вина. На той час у селі проживало майже 3,5 тисячі людей. На даний час, на жаль, майже на тисячу менше.
Пізніше, вже після Другої світової війни столовий виноград звідси везуть до Львова, Києва, Москви та Ленінграда. А місцеві фермери виготовляли з нього прекрасний напій - нектар.
Вже більше 60 років Іштван Петнегазі виробляє свої вишукані вина. Є переможцем та лауреатом численних нагород на конкурсах та фестивалях. Серед них - спеціальний приз від університету сільського господарства у Дебрецені. Останній диплом - на XVII Міжнародному фестивалі вина, що проходив 7-8 березня 2020 року в Берегові.
Підтримують і допомагають відомому виноробу має дочка Жужанна і, звичайно, його дружина Елла. До речі вона протягом багатьох десятиліть керувала дитячим садочком в Косино - аж до своєї пенсії, і вчора відсвяткувала своє 90-річчя.
Єдине шкодує винороб, що його син Дюла Петнегазі-молодший не перейняв від нього естафету, не займається виноградарством. Адже Дюла живе зі своєю сім'єю в столиці та є президентом Асоціації угорців у Києві.
Утім коли буває вдома, то завжди радий допомогти батькові чим може. Зовсім недавно разом зі своїм другом Арпадом Мадяром він створив нову, привабливу етикетку для молодих вин з батьківського підвалу.
Щиро вітаємо з Днем Народження! Бажаємо міцного здоров’я, любові, поваги, багатого винограду, повноцінних вин та Божого благословення!"
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «Мені доводилося крити з крупнокаліберного кулемета російські вогневі точки на відстані до 3 кілометрів…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- «У мене немає страху, навіть коли обстрілює танк, – обтрусив пилюку й працюю далі…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- «Ми сдайомся, нє стрєляйтє!»: як захисники 128-ї бригади брали окупантів у полон
- Штурмовик Іван Пайда. Герою з Ужгорода назавжди 39
- Цензура часів СРСР, листи з Індійського океану та впізнаваність голосу. Осип Лобода про роботу на радіо на Закарпатті
- Жіночий клуб «Натхненна» – простір, де жінки разом відпочивають і розвиваються
- «Я не поважав би себе, якби не пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Олександра
- Закарпатський клуб стійких медіа: працюємо за будь-яких умов
- «Я знищую ворогів із радістю…» Історія бійця 128-ї бригади
- «За чотири дні наш розрахунок знищив дронами три російські гармати…» Історія Шеви зі 128-ї бригади
- "Це була моя мрія – бути на вершині гір" - Андрій Солдатенко про поїздки для військових у Карпати
- Гуцульський сердак: голка, нитка і щира молитва
- «Мені захотілося зробити щось корисне для своєї країни, тому я тут…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Навіть якщо людина повернеться з війни цілою зовні, всередині вона буде сильно поранена" — Ярослав Галас
- «Я розумію, як ефективно нищити дронами ворога – знаю наперед, куди побіжить ворожий піхотинець…» Історія бійця 128-ї бригади
- Закарпатський леквар допомагає збирати на дрони
- «Найбільше на війні хвилює тиша». Закарпатський гвардієць розповів про перший бій, поранення і найбільші хвилювання на фронті
- «Ми супроводжуємо бійців на всіх етапах служби». Гвардійські психологи розповіли про свою роботу
- Двічі поранений прикордонник "Кардинал" готовий боротися до самої перемоги
- «Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів