"Життя - це важка праця": найстаріший винороб Берегівщини святкує 89-річчя

Розповів про нього дослідник та краєзнавець Йожеф Балог:
"Виноробству він навчився у батька. Дюла Петнегазі був реформатським пастором, служив своїм парафіянам у селі з 1931 року і також займався фермерським господарством.
Син Іштван народився у нього 3 березня 1932 року в Косино за часів Чехословаччини. Пішов до школи вже після повернення угорців, тобто у 1939 році. Закінчив місцеву початкову школу, а потім навчався в гімназії в Еґері.

Вже після війни, за радянських часів, пішов вчитися на електротехніка. Його з дитинства приваблювали різні технології, тому він обрав досить рідкісну на той час професію. Іштван був дуже працьовитим і постійно займався також самоосвітою. Успішно закінчив сільськогосподарську академію імені Тимірязєва в Москві.
Талановитий, з відкритими очима юнак опанував професію вже у 18 років. А через два роки став головним дільничним техніком у рідному селі. Його знання стали у нагоді і пізніше, багато років працював на Берегівському електрозаводі. До виходу на пенсію працював за професією на кам'яному кар'єрі, в Ужгороді.
Власним господарством Іштван почав займатися з 29 років. Були часи, коли сім'я володіла декількома гектарами, де росла виноградна лоза. На даний час ця площа трохи скоротилася.
Винороб вирощує, експериментує та пише статті про європейські сорти винограду та виноградарство. Повітові та районні газети їх видають.

Слід зазначити, що Косино з давніх часі відоме своїми виноградниками та вином. Загальна площа виноградників складала майже 400 гектарів. А на околиці села збереглися старовинні льохи. Звідси велику кількість чудових молодих вин доставляли на столи угорських королів і вельмож.
З 14-го століття до наших днів традиції виноробства переходили від батька до сина. Пізніше тут вирощували переважно відомі європейські сорти - білий і червоний бакатор, серемський зелений, рейнський рислінг, саме ці сорти були домінантними.
Цікавий факт - саме звідси, з Косина, відправлялася сировина для відомого угорського шампанського Torley, яке вважається одним з найкращих у світі. Як відомо, цей завод ігристих вин був заснований у 1882 році Йожефом Тьорлі у Будафоці.
У 1943 році, наприклад, в Косино було вироблено 40 000 гектолітрів вина. На той час у селі проживало майже 3,5 тисячі людей. На даний час, на жаль, майже на тисячу менше.
Пізніше, вже після Другої світової війни столовий виноград звідси везуть до Львова, Києва, Москви та Ленінграда. А місцеві фермери виготовляли з нього прекрасний напій - нектар.

Вже більше 60 років Іштван Петнегазі виробляє свої вишукані вина. Є переможцем та лауреатом численних нагород на конкурсах та фестивалях. Серед них - спеціальний приз від університету сільського господарства у Дебрецені. Останній диплом - на XVII Міжнародному фестивалі вина, що проходив 7-8 березня 2020 року в Берегові.
Підтримують і допомагають відомому виноробу має дочка Жужанна і, звичайно, його дружина Елла. До речі вона протягом багатьох десятиліть керувала дитячим садочком в Косино - аж до своєї пенсії, і вчора відсвяткувала своє 90-річчя.
Єдине шкодує винороб, що його син Дюла Петнегазі-молодший не перейняв від нього естафету, не займається виноградарством. Адже Дюла живе зі своєю сім'єю в столиці та є президентом Асоціації угорців у Києві.
Утім коли буває вдома, то завжди радий допомогти батькові чим може. Зовсім недавно разом зі своїм другом Арпадом Мадяром він створив нову, привабливу етикетку для молодих вин з батьківського підвалу.
Щиро вітаємо з Днем Народження! Бажаємо міцного здоров’я, любові, поваги, багатого винограду, повноцінних вин та Божого благословення!"
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна

До цієї новини немає коментарів