"Життя - це важка праця": найстаріший винороб Берегівщини святкує 89-річчя

Розповів про нього дослідник та краєзнавець Йожеф Балог:
"Виноробству він навчився у батька. Дюла Петнегазі був реформатським пастором, служив своїм парафіянам у селі з 1931 року і також займався фермерським господарством.
Син Іштван народився у нього 3 березня 1932 року в Косино за часів Чехословаччини. Пішов до школи вже після повернення угорців, тобто у 1939 році. Закінчив місцеву початкову школу, а потім навчався в гімназії в Еґері.
Вже після війни, за радянських часів, пішов вчитися на електротехніка. Його з дитинства приваблювали різні технології, тому він обрав досить рідкісну на той час професію. Іштван був дуже працьовитим і постійно займався також самоосвітою. Успішно закінчив сільськогосподарську академію імені Тимірязєва в Москві.
Талановитий, з відкритими очима юнак опанував професію вже у 18 років. А через два роки став головним дільничним техніком у рідному селі. Його знання стали у нагоді і пізніше, багато років працював на Берегівському електрозаводі. До виходу на пенсію працював за професією на кам'яному кар'єрі, в Ужгороді.
Власним господарством Іштван почав займатися з 29 років. Були часи, коли сім'я володіла декількома гектарами, де росла виноградна лоза. На даний час ця площа трохи скоротилася.
Винороб вирощує, експериментує та пише статті про європейські сорти винограду та виноградарство. Повітові та районні газети їх видають.
Слід зазначити, що Косино з давніх часі відоме своїми виноградниками та вином. Загальна площа виноградників складала майже 400 гектарів. А на околиці села збереглися старовинні льохи. Звідси велику кількість чудових молодих вин доставляли на столи угорських королів і вельмож.
З 14-го століття до наших днів традиції виноробства переходили від батька до сина. Пізніше тут вирощували переважно відомі європейські сорти - білий і червоний бакатор, серемський зелений, рейнський рислінг, саме ці сорти були домінантними.
Цікавий факт - саме звідси, з Косина, відправлялася сировина для відомого угорського шампанського Torley, яке вважається одним з найкращих у світі. Як відомо, цей завод ігристих вин був заснований у 1882 році Йожефом Тьорлі у Будафоці.
У 1943 році, наприклад, в Косино було вироблено 40 000 гектолітрів вина. На той час у селі проживало майже 3,5 тисячі людей. На даний час, на жаль, майже на тисячу менше.
Пізніше, вже після Другої світової війни столовий виноград звідси везуть до Львова, Києва, Москви та Ленінграда. А місцеві фермери виготовляли з нього прекрасний напій - нектар.
Вже більше 60 років Іштван Петнегазі виробляє свої вишукані вина. Є переможцем та лауреатом численних нагород на конкурсах та фестивалях. Серед них - спеціальний приз від університету сільського господарства у Дебрецені. Останній диплом - на XVII Міжнародному фестивалі вина, що проходив 7-8 березня 2020 року в Берегові.
Підтримують і допомагають відомому виноробу має дочка Жужанна і, звичайно, його дружина Елла. До речі вона протягом багатьох десятиліть керувала дитячим садочком в Косино - аж до своєї пенсії, і вчора відсвяткувала своє 90-річчя.
Єдине шкодує винороб, що його син Дюла Петнегазі-молодший не перейняв від нього естафету, не займається виноградарством. Адже Дюла живе зі своєю сім'єю в столиці та є президентом Асоціації угорців у Києві.
Утім коли буває вдома, то завжди радий допомогти батькові чим може. Зовсім недавно разом зі своїм другом Арпадом Мадяром він створив нову, привабливу етикетку для молодих вин з батьківського підвалу.
Щиро вітаємо з Днем Народження! Бажаємо міцного здоров’я, любові, поваги, багатого винограду, повноцінних вин та Божого благословення!"
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття
- Рятувальник Олександр Брайловський про те, як не зламатися там, де світ валиться під ногами
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
До цієї новини немає коментарів