"Життя - це важка праця": найстаріший винороб Берегівщини святкує 89-річчя

Розповів про нього дослідник та краєзнавець Йожеф Балог:
"Виноробству він навчився у батька. Дюла Петнегазі був реформатським пастором, служив своїм парафіянам у селі з 1931 року і також займався фермерським господарством.
Син Іштван народився у нього 3 березня 1932 року в Косино за часів Чехословаччини. Пішов до школи вже після повернення угорців, тобто у 1939 році. Закінчив місцеву початкову школу, а потім навчався в гімназії в Еґері.
Вже після війни, за радянських часів, пішов вчитися на електротехніка. Його з дитинства приваблювали різні технології, тому він обрав досить рідкісну на той час професію. Іштван був дуже працьовитим і постійно займався також самоосвітою. Успішно закінчив сільськогосподарську академію імені Тимірязєва в Москві.
Талановитий, з відкритими очима юнак опанував професію вже у 18 років. А через два роки став головним дільничним техніком у рідному селі. Його знання стали у нагоді і пізніше, багато років працював на Берегівському електрозаводі. До виходу на пенсію працював за професією на кам'яному кар'єрі, в Ужгороді.
Власним господарством Іштван почав займатися з 29 років. Були часи, коли сім'я володіла декількома гектарами, де росла виноградна лоза. На даний час ця площа трохи скоротилася.
Винороб вирощує, експериментує та пише статті про європейські сорти винограду та виноградарство. Повітові та районні газети їх видають.
Слід зазначити, що Косино з давніх часі відоме своїми виноградниками та вином. Загальна площа виноградників складала майже 400 гектарів. А на околиці села збереглися старовинні льохи. Звідси велику кількість чудових молодих вин доставляли на столи угорських королів і вельмож.
З 14-го століття до наших днів традиції виноробства переходили від батька до сина. Пізніше тут вирощували переважно відомі європейські сорти - білий і червоний бакатор, серемський зелений, рейнський рислінг, саме ці сорти були домінантними.
Цікавий факт - саме звідси, з Косина, відправлялася сировина для відомого угорського шампанського Torley, яке вважається одним з найкращих у світі. Як відомо, цей завод ігристих вин був заснований у 1882 році Йожефом Тьорлі у Будафоці.
У 1943 році, наприклад, в Косино було вироблено 40 000 гектолітрів вина. На той час у селі проживало майже 3,5 тисячі людей. На даний час, на жаль, майже на тисячу менше.
Пізніше, вже після Другої світової війни столовий виноград звідси везуть до Львова, Києва, Москви та Ленінграда. А місцеві фермери виготовляли з нього прекрасний напій - нектар.
Вже більше 60 років Іштван Петнегазі виробляє свої вишукані вина. Є переможцем та лауреатом численних нагород на конкурсах та фестивалях. Серед них - спеціальний приз від університету сільського господарства у Дебрецені. Останній диплом - на XVII Міжнародному фестивалі вина, що проходив 7-8 березня 2020 року в Берегові.
Підтримують і допомагають відомому виноробу має дочка Жужанна і, звичайно, його дружина Елла. До речі вона протягом багатьох десятиліть керувала дитячим садочком в Косино - аж до своєї пенсії, і вчора відсвяткувала своє 90-річчя.
Єдине шкодує винороб, що його син Дюла Петнегазі-молодший не перейняв від нього естафету, не займається виноградарством. Адже Дюла живе зі своєю сім'єю в столиці та є президентом Асоціації угорців у Києві.
Утім коли буває вдома, то завжди радий допомогти батькові чим може. Зовсім недавно разом зі своїм другом Арпадом Мадяром він створив нову, привабливу етикетку для молодих вин з батьківського підвалу.
Щиро вітаємо з Днем Народження! Бажаємо міцного здоров’я, любові, поваги, багатого винограду, повноцінних вин та Божого благословення!"
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
До цієї новини немає коментарів