На Закарпатті у сільському музеї під час пандемії почали навчати ткацтва й виготовляти гуні

Про це кореспонденту Укрінформу повідомив історик, колишній голова села Черна та один із фундаторів музею Василь Івашко.
За його словами, музей при сільському будинку культури створили відповідно до програми модернізації системи роботи закладів культури, яка передбачає роботу зі збереження і поширення традицій та народних ремесел.

“Це не просто музей, а музей-майстерня, де кожен може прийти й навчитися чи вишивати, чи ткати, чи співати народних пісень. Ще кілька років тому в музеї ми поставили кросна (ткацький верстат). Зараз у нас діють дві групи ткацтва — заняття відвідують діти та дорослі. Ще до пандемії ми виготовляли сувенірну продукцію — ткані тайстрини та килими, їх продавали на виставках та фестивалях. Але пандемія нам усе це перекреслила, то ми вирішили рухатися ще в одному напрямку і розпочали виробництво гунь – традиційного верхнього плечового одягу”, – розповів Івашко.

За його словами, чернянські майстрині тчуть гуні за місцевими традиціями, вони тут, на історичній Мараморощині, відрізняються від верховинських — ці гуні не такі кошлаті, вони виготовлені із порівняно тонких овечих ниток.

“Наші гуні мають короткий рукав, і сам виріб коротший за верховинський, довжина закінчується нижче пояса, а не біля колін. Вовну на них беремо у селян із сусідніх сіл, котрі тримають вівці, вони стрижуть нам вовну, а ми вже самі робимо з неї нитки. Зараз маємо перше замовлення на виготовлення гуні, сподіваємося, далі їх буде більше”, – повідомила директор будинку культури в Черні Марта Пантьо.

За її словами, усі експонати музею зібрані його працівниками, велика частина колекції — це старовинні речі із їхніх родин. У музеї зберігають давній одяг села Черна, предмети, які стосуються народних звичаїв (весілля, колядування тощо), предмети побуту та ужиткові речі.
Фото: Сергій Гудак/Укрінформ
До теми
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- Доторкнутися до грона і полюбити своє. На Закарпатті для майбутніх виноробів та туристів влаштували відкритий збір винограду
- Мукачівський прихисток: як митець відроджує творчість у будинку Ерделі
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Станцювати чардаш, побачити клявзи й потрапити під полонинську грозу. Туристична подорож Закарпаттям століття тому
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- Мобільна вогнева міць навчання гвардійців Закарпаття на бронетехніці
- 12 замків Закарпаття: які з середньовічних фортець можна оглянути та які не пощадив час, люди і війни
- Археологічне відкриття на Закарпатті: у Берегові виявили руїни замку
- Стати кращою версією себе. Навіщо сучасні українські підлітки на два тижні виходять із зони комфорту й живуть без гаджетів у лісі
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- Навички на рівні рефлексів: як готують гвардійців до завдань на фронті
- Закарпаття в експедиціях, архівах і на плівці: історія американського історика Джона Свонсона
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття

До цієї новини немає коментарів