Мукачівський прихисток: як митець відроджує творчість у будинку Ерделі

Три роки тому в Мукачеві, у будинку одного із засновників Закарпатської школи живопису Адальберта Ерделі, відкрилася постійна експозиція репродукцій найвідоміших картин.

Окрім них, у приміщенні представлені оригінали рукописів, телеграм, листів, малюнків та інших особистих речей художника. На другому поверсі та в сусідній будівлі облаштували простір для митців, які приїжджатимуть на культурні заходи, а зараз там проживають вимушено переміщені художники.

За словами художника Олександра Жильцова, який зараз там працює, це місце – не просто музей. Воно постійно живе завдяки пленерам, конференціям та екскурсіям.

«Цей будинок – він навіть більше, ніж прихисток. Тут якась особлива енергетика, адже після пережитого я майже вісім місяців не міг малювати», – розповів Олександр.

До початку повномасштабного вторгнення Олександр жив у Києві, а його майстерня була під містом. Там після 24 лютого 2024 року він два тижні переховувався у бомбосховищі, а потім його евакуювали на Закарпаття. Спочатку митець перебував в Ужгороді, а згодом почав працювати в Мукачеві.

«Тут я працюю кожен день з такою жадібністю, що не можу зупинитися. Коли я приїхав, у мене не було ні фарб, ні пензлів. А з того часу я зробив вже майже 100 робіт», – зазначив Олександр Жильцов.

Для своїх картин художник використовує олію, акварель, пастель, але саме кулькова ручка тепер стала його улюбленим інструментом. Олександр вважає, що це недооцінений матеріал, який дозволяє досягти глибини та створювати цікаві візуальні ефекти, нашаровуючи кольори.

«Я не люблю малювати занадто прямолінійно, зокрема дим, розруху, шахеди, бо це просто поверховість, те, що ми бачимо. А можна намалювати квітку під час війни, і вона більше скаже про війну, ніж той шахед», – роздумує митець.

До слова, нещодавно Олександр створив серію пастелей під назвою «Ландскнехти». Назва присвячена найманцям доби раннього Відродження, які не боялися бути яскравими попри соціальні норми. Він порівнює їх із сучасними воїнами, які також можуть бути веселими і не боятися смерті.