Напад на феміністок на 8 березня в Ужгороді: яке рішення прийняв суд
Облили фарбою і втекли
Нагадаємо, 8 березня 2018 року учасниці феміністичного руху в Ужгороді вийшли на акцію, присвячену Міжнародному дню прав жінок та миру. На площі Театральній в Ужгороді їх облили червоною фарбою. Внаслідок нападу дві учасниці акції отримали хімічні опіки шкіри та очей. Поліція, яка охороняла жінок під час акції, затримала шістьох нападників.
"Насправді суд ухвалив рішення в рамках чинного закону, — йдеться в заяві, яку підписали громадські активістки, — а проблема, перш за все, в неточній кваліфікації злочину. Як пояснює адвокатка Оксана Гузь, яка вела справу про напади на учасниць мирної акції у суді, слідство часто хибно кваліфікує за статтями, які встановлюють мінімальний строк притягнення до кримінальної відповідальності і в подальшому справи закриваються на стадії судового розгляду".
5 березня 2021 року суд звільнив підозрюваних у нападі від кримінальної відповідальності через закінчення строку.
"Краще не збирайтеся!.."
У коментарі Суспільному Ольга Беца розповіла: активістки Ужгорода висловлюють свою незгоду з таким рішенням суду та неналежним розслідуванням справи і виступають проти консервації. Вона розповіла: вперше ужгородки вийшли на Марш за права жінок у 2017 році. Цього року учасниці акції, представниці громадських організацій зверталися до правоохоронців з проханням забезпечити їм захист.
"Ми зіткнулися з нерозумінням правоохоронців, — розповіла активістка, — мовляв, для чого взагалі потрібна ця акція, для чого нам іти туди? Тобто нам казали, що заради вашої безпеки краще вам туди не йти. Але ми намагалися донести до правоохоронців те, що для нашої безпеки є поліція і її функція — не відмовляти громадських активісток виконувати їхнє конституційне право і виходити на акцію, а забезпечити громадський порядок під час акції".
Донести меседж
Тепер, коли є рішення суду про закриття справи, оскільки збіг термін притягнення до кримінальної відповідальності, адвокатка Оксана Гузь готує позов до Європейського суду з прав людини. Але, як розповіла Ольга Беца, цей позов може бути довготривалим.
"Це може тривати роки, та я сподіваюся, що суд таки розгляне нашу справу. А ми зі свого боку хочемо донести до людей цю справу, пояснити, що до суду вона дійшла з неправильною кваліфікацією і в цьому полягає основна проблема. Для того, щоб нам було безпечно — поліції потрібно не нас відмовляти виходити на акції, а потрібно, по-перше, належно виконувати свої обов’язки на таких акціях, а якщо трапляється інцидент, то розслідування також має бути належне, аби була правильна кваліфікація, винні були покарані і надалі таких інцидентів не траплялося", — розповіла Ольга Беца.
Станом на 16 квітня під зверненням підписалося 15 громадських активісток.
-->
До теми
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
До цієї новини немає коментарів